Виставку «Олена Левчанівська. Політичне лідерство як інфраструктура безпеки» презентували у луцькому бізнес-просторі у четвер, 25 вересня.
Виставка організована Коаліцією «Волинь1325» в рамках національної кампанії «Жінки. Мир. Безпека» і проводить пряму лінію від досвіду лучанки Олени Левчанівської — першої українки-сенаторки Польщі — до сучасного порядку денного Резолюції ради Безпеки ООН 1325.
Свідомий вибір Оленою Левчанівською української ідентичності, політичне представництво і адвокація прав громади у 1920-х — ранній доказ концепції того, що участь жінок у прийнятті рішень підсилює стійкість і безпеку суспільства, наголошують автори виставки.
«Ця резолюція не лише про безпеку, яка пов’язана з воєнними конфліктами, але саме війна підсвічує багато безпекових питань, які є важливими і в мирний час. Тому всі завдання, які ставить резолюція перед країнами-учасницями для України, важливі також.
Серед її ключових принципів – це рівний доступ жінок і чоловіків до ухвалення рішень у сфері безпеки, бо часто прийнято думати, що війна – не жіноча справа, а насправді це далеко не так… Гасло резолюції – «Нічого для нас без нас». Цей принцип важливий в усіх сферах життя, і він був актуальним для українок і українців впродовж усієї історії. Однією з борчинь за права є перша жінка-сенаторка і представниця українського народу у польському сеймі, тоді ще Речі Посполитої, Олена Левчанівська», – зазначила співголова секретаріату коаліції «Волинь 1325» Алла Доманська.
Під час заходу також відбулося публічне інтерв’ю «Олена Левчанівська: політичне лідерство як інфраструктура безпеки» з історикинею Яною Лис та експерткою з гендерного мейнстримінгу, радницею голови ОДА з гендерних питань Наталією Рябушенко.
«Остаточно як громадська діячка Олена Левчанівська сформувалася під час Української революції в 1917-1921 роках. Адже саме Українська Народна Республіка надала жінкам право на голос та політичну діяльність. Навіть у Верховній Раді першого скликання жінок було менше, ніж у Центральній Раді.
Тодішня політична українська еліта була досить профеміністична. В першій Конституції було сказано, що права Української Народної Республіки не знають жодної різниці між чоловіками і жінками», – розповідає історикиня Яна Лис.
Довідково. Резолюція 1325 — це рішення Ради Безпеки ООН, ухвалене у 2000 році. Документ визнає, що конфлікти по-різному впливають на чоловіків і жінок, і що рівноправне залучення до вирішення безпекових питань дозволяє врахувати потреби усіх. Вперше на такому високому рівні світ визнав внесок жінок у запобігання та вирішення конфліктів, підтримання й розбудову миру.
Український голос у Раді Безпеки ООН був одним з 15-ти, які підтримали Резолюцію 1325.
Три стратегічні цілі Національного плану дій:
Участь жінок у прийнятті рішень: забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у процесах запобігання конфліктам, їх вирішення та відновлення після конфліктів на всіх рівнях, включаючи сектори безпеки та оборони.
Створення гендерно чутливої системи безпеки: виявлення, запобігання та реагування на виклики безпеки з урахуванням гендерних аспектів.
Відновлення після конфліктів та перехідна юстиція: забезпечення рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків у процесах відновлення та впровадження системи перехідної юстиції.
Волинська ОВА
