Жовтень на Закарпатті – традиційно час підготовки до листопадових поминальних днів. Протягом усього місяця краяни, коли кому зручно, відвідують могили своїх родичів та прибирають їх. На цвинтарі вони, звісно, йдуть не з пустими руками, несуть свічки, квіти та вінки. Саме тому жовтень, особливо два його останніх останні тижні, б’ють усі рекорди з кількості прибраного минулорічного сміття на територіях кладовищ. Йдеться в основному про сміття обрядової атрибутики – пластикові вінки, квіти, лампадки тощо.
Минулоріч у комунальному підприємстві, яке доглядає за двома ужгородськими діючими цвинтарями – у селі Барвінку та на горі Кальварії – повідомили вражаючі цифри: щодня протягом двох останніх тижнів жовтня комунальники вивозили на сміттєзвалище приблизно 15 вантажівок з торішнім непотребом, серед якого найбільше було саме великих пластикових вінків. Уявіть собі лишень ці масштаби і наслідки такого бездумного засмічування власної ж землі!
З метою зменшення масштабів вжитку обрядової пластикової атрибутики релігійні громади Закарпаття, об’єднавши зусилля, вже кілька років проводять активну еколого-просвітницьку роботу. Комісія з питань екології Мукачівської греко-католицької єпархії і Комісія з питань екології Римо-католицької церкви в Україні розробили і почали системно розповсюджувати інформаційні звернення, з яких закликають усіх, хто приходить на кладовища, не нести на могили пластикове сміття. Секретар комісії з питань екології Мукачівської греко-католицької єпархії, керівник ГО «Інститут еколого-релігійних студій» Олександр Бокотей розповів «Про Заходу», що Церква намагається нині вплинути на вирішення цієї проблеми, виходячи з основ християнського екологічного вчення.
«Вже кілька років очільники історичних церков Закарпаття перед початком листопада оприлюднюють спільне звернення до усіх своїх вірників з проханням не захаращувати кладовища у поминальні дні пластиковими квітами та вінками, – зауважує Олександр Бокотей. – Звертаються з таким проханням до людей і священики, і це вже дало перші результати. Опитування, які ми проводили серед продавців штучних квітів і вінків, показали, що кількість покупців за останні три роки у них скоротилася приблизно на 30%. Все більше закарпатців не лише не купують пластикових квітів, а й намагаються переконати продавців не пропонувати шкідливий для довкілля товар. Звісно, можна зрозуміти і тих продавців, котрі просто прагнуть заробити у наш непростий час, і покупців, котрі заради економії купують дешевшу на 20-30% штучну церковну атрибутику. Але люди мусять також зрозуміти, що продукувати одночасно таку велику кількість шкідливого сміття – це варварство, така практика має відійти у минуле».
Екологічні підрозділи Католицької Церкви в Україні в цьому напрямку намагаються проводити системну еколого-виховну роботу. Протягом усього року й особливо ближче до 1 листопада греко-і римо-католицькі священники краю звертають увагу вірників на те, що кладовище є освяченим місцем, а не смітником, і що на могили рідних та близьких необхідно приходити з живою молитвою і живими квітами.
«Але цьогорічна кампанія у нас особлива, – веде далі Олександр Бокотей. – Ми вирішили виготовити банери, які нагадували би позицію церкви до цієї непростої проблеми. Наразі розробили і роздрукували 80 тематичних банерів, які вже роз’їхалися по всій області. Священники та волонтери з дозволу місцевих влад вже розмістили ці банери біля входів на кладовища та біля храмів, аби людина, несучи на цвинтар пластиковий непотріб, прочитала і ще раз подумала над тим, що вона коїть. Можливо, це пробудить свідомість людей, і наступного року вони вже не нестимуть на могили рідних та близьких штучні вінки й квіти».
Така екологічна акція проходить у співпраці з Німецьким союзом охорони природи (NABU), Протестантським інститутом міждисциплінарних досліджень Гейдельберзького університету за підтримки МЗС Німеччини в рамках програм підтримки розвитку громадянського суспільства Східної Європи. За словами Олександра Бокотея, німецькі партнери дуже занепокоєні низьким рівнем екологічної культури закарпатців. Більше того, їм взагалі не дуже зрозуміла проблема із засиллям пластикової атрибутики, бо в їхній країні цього сміття на цвинтарях давно немає. Німці постійно наголошують що вирішення цієї, на їхню думку, соціально-економічної проблеми залежить від налагодження центральною та регіональною владами відповідальної системи управління відходами. Те, що пластикові вінки у нас вантажівками вивозять на сміттєзвалища, де вони розкладатимуться століттями, для іноземців є незрозумілим, власне як незбагненним залишається той факт, що в багатьох районах Закарпаття побутове сміття викидають у річки.
«80 банерів лише розповсюдили по області, а ми вже бачимо дуже жвавий інтерес релігійних громад до цієї ініціативи, – розповідає Олександр Бокотей. – Наразі маємо ще 100 замовлень від місцевих релігійних орагнізацій. Наприклад, Виноградівський деканат МГКЄ настільки вподобав нашу ідею, що попросив надіслати їм 30 банерів для того, щоб їх могли розмістити на входах до усіх цвинтарів Виноградівщини. Ми переконані, що ці заходи дадуть результат, і вже за 2-3 роки на Закарпатті залишиться всього 10-20% тих, хто нестиме на цвинтар штучні вінки. Старше покоління важче буде переконати, а молодь уже і так розуміє, що ті великі купи сміття, які залишаються щороку десь в кінці кладовища після поминальних днів – то непоправний удар по екосистемі. Бо це сміття насправді нікуди не зникає, воно залишається в довкіллі: у нашій землі, у нашому повітрі, у нашій воді, і може зрештою дуже негативно позначитися як на нашому здоров’ї, так і на здоров’ї наступних поколінь».
Наразі така ініціатива релігійних громад за підтримки іноземних партнерів працює лише на Закарпатті та ще в кількох місцях Західної України, але є ідея поширити її й на інші регіони країни. У ідейних натхненників проекту – Комісії з питань екології Мукачівської греко-католицької єпархії та Комісії з питань екології Римо-католицької церкви в Україні – є сподівання на те, що продавці штучних квітів з часом самі зрозуміють розміри шкоди від свого бізнесу і перекваліфікуються, наприклад, на садівників, котрі вирощуватимуть живі квіти. Щодо проекту, то його обіцяють системно продовжувати з року в рік, аж поки закарпатці не позбудуться звички захаращувати цвинтарі пластиком, або держава нарешті не зробить кроки у напрямку відповідального управління відходами.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
