«Проактивна толерантність як шлях до миру» — міжнародну конференцію на цю тему провели в Ужгородському національному університеті. До участі запросили представників влади, духовенство – усіх, хто може і має бути ретранслятором мови миру в громадянському суспільстві. Конференція відбувається в рамках спільного проекту між УжНУ та Мюнхенським університетом Людвіга-Максиміліана.
Мирослава ЛЕНДЄЛ
проректор з науково-педагогічної роботи УжНУ
Ми дуже надіємося, що університет він є і буде школою громадянської освіти, школою підготовки свідомих громадян, які дуже чітко розуміють свої права, поважають права інших людей і можуть цю концепцію толерантності, яка базується на правах людини і християнської етики проваджувати у навчальному процесі і також продовжувати наукову розробку цієї теми.
Доктрина, яку просувають німецькі науковці базується на християнських цінностях і основоположних свободах. Її розробляють уже понад два роки і якщо розглядати толерантність, як найголовнішу чесноту людини, то питання її так званного осучаснення на часі.
Маркус ФОГТ
завкафедри християнської соціальної етики факультету католицької теології університету Людвіга-Максиміліана (Німеччина)
Це інше від пасивної толерантності, де йде мова, що людина має захищатися і це набагато більше ніж просто активна толерантність, як терпіння, проактивна толерантність це навпаки, це визнання, це цінність іншої думки, іншої культури.
Німеччина в подоланні агресивних суспільних стереотипів з кінця другої світової пройшла чималий шлях. Сьогодні експерти зауважують, що саме цей досвід може бути корисний Україні.
Ігор ВЕГЕШ кандидат політичних наук, доцент кафедри політології і держу правління УжНУ
Ота лінія, яка проходить між Сходом і Заходом в Україні, так звана лінія розлому між цивілізаціями, користуючись термінологією Хантингтона. Схід і захід мають, нібито, різні цінності, різні підходи, різні бачення розвитку у країні подібні речі є у Німеччині, після об’єднання Німеччини у 90-му році у них також постало питання сходу і заходу і також там устремління різні, різні культурні коди, які, зрештою, стоять між тим самим сходом і тим самим заходом — оце в першу чергу. Ми коли обговорювали це питання з німецькими колегами, то це така найбільша, найразючіша така паралель, яка би якоюсь мірою дозволила використати досвід Німеччини щоби вирішувати і українські питання в тому числі.
Навчитися мирно співіснувати націям, культурам, релігіям – процес довготривалий. І завдання науковців напрацювати алгоритми дій, які б гасили світові і локальні конфлікти ще на етапі їх зародження.
Більше у відео УжІнформ:
