Із незапам’ятних часів в Мукачівському замку завжди жили соколи. Вони люблять гніздитися на неприступних високих скелях, в тому числі і в середньовічних замках. Одна пара облюбувала собі найвище місце в Мукачівському замку – навпроти старої башти (можливо побудованої на місці вежі часів князя Коріятовича). За ними можна було непомітно та обережно спостерігати із верхнього приміщення башти через вузеньку бійницю на відстані 3 метрів. Це надзвичайно цікавий процес спостереження за їхньою поведінкою на протязі цілорічного сезону їхнього життя в замку – як відпочивають, як спілкуються, як висиджують малечу, як годують пташенят, готують їх до самостійного життя і т.д.
На жаль, із невідомих причин останні чотири роки соколи сюди не прилітали. Чому? Ніхто цього пояснити не може. Можливо, на них вплинули наслідки цивілізаційних процесів, які не оминули і замок. Адже, не сприймають ці птахи, коли разом із ними над замком літають невідомі сучасні «родичі-дрони», сильні радіомагнітні хвилі, салюти-феєрверки і т.д.
Час пролетів дуже швидко, про них стали забувати. Над замком почали кружляти зграї чорних ворон, мабуть, віщюючи якусь біду. І вона не забарилась. Із сходу на нашу країну насунула знову чорна орда варварів. Таке вже бачила Мукачівська фортеця не один раз впродовж багатьох століть, але жодного разу ні перед ким не ставала на коліна і не схиляла голови.
На днях над замок залунав соколиний крик – горді птахи повернулися. Зараз вони живуть своїм звичайним пташиним життям -облаштовують собі гніздо та готуються стати батьками.
Дивно, але кудись зникли зграї чорних воронів. Над замком знову кружляють сильні, волелюбні та горді соколи.
Олександр Цільо, науковий співробітник Мукачівського історичного музею; Фото – PhotoCreator Roman Fenix
