«Про Захід» уже розповідав про проєкт «Повернення до життя», який реалізовує в Ужгороді ГО «Рух підтримки закарпатських військових». У рамках цього проєкту учасники бойових дій, поранені, ветерани та члени їхніх родин з червня до листопада беруть участь у різноманітних психологічних та освітньо-правових заходах. З ними працюють психологи, котрі надають кваліфіковану психологічну підтримку. Та не менш важливу роль виконують юристи, адже військовослужбовці та члени їхніх родин мають чимало запитань і проблем, які часто не можуть вирішити самотужки.
Ви, мабуть, вже не раз чули й читали про те, що в нинішній війні поранені українські військовослужбовці мають пройти сім кіл пекельної бюрократії, аби отримати всі потрібні їм для виплат документи. Армія – структура сувора, все в ній мусить чітко фіксуватися, однак у розпалі воєнних подій усяке трапляється: документи губляться, поранення не фіксуються, майно та документи згорають – і ось уже військовослужбовець не може довести, що він служив, де він воював і чи був поранений під час виконання бойового завдання. Усі ці юридичні моменти, як правило, дуже дратують і виснажують бійців. Вони часто кажуть: «Ми своє діло зробили – ми воювали. Тепер ще й за папірцями бігати?». Чимало військових пускає ці моменти на самоплив, заплутуючи з часом свої проблеми ще сильніше. В поєднанні з фізичними та психологічними травмами усе це може призвести до стресів, конфліктів, виснаження і зневіри.
Саме тому ГО «Рух підтримки закарпатських військових» залучив до проєкту «Повернення до життя» професійних юристів із Юридичної клініки УжНУ. Керівниця ГО Галина Ярцева розповідає: «Коли ми прописували ідею проєкту, одразу зрозуміли, що двома найбільшими викликами будуть психологічна та юридична підтримка. Тому що хлопці з недовірою ставилися як до першого, так і до другого, вважали, що ми їм нічим не зможемо допомогти. Але вони переконалися, що це не так: наші юристи з головою поринули в роботу і на сьогодні, за 3 місяці діяльності проєкту, юридичну підтримку отримали більше 40 поранених бійців та членів їхніх родин. Це досить велика цифра, бо майже кожен випадок є унікальним, тобто юристи потребують багато часу для з’ясування обставин, вивчення тонкощів військового права й віднайдення способів вирішення проблем. А наша справа як менеджерів проєкту – розказувати про можливість (я наголошую) безкоштовної юридичної підтримки для ветеранського середовища. Ми розуміємо, що питань зараз виникає чимало і часто військовослужбовці не знають, куди звертатися. А ми ось, під боком, ви можете написати нам на сторінку і адміністратор обов’язково сконтактує вас із юристом».
Керує цим напрямком у проєкті «Повернення до життя» доцент УжНУ, викладач-куратор Юридичної клініки УжНУ Марина Когут. Вона розповіла «Про Заходу», що студенти юридичного факультету давно шукали можливості якимось чином допомагати військовослужбовцям, тож Юридична клініка УжНУ радо прийняла пропозицію приєднатися до проєкту «Повернення до життя». «Юридична клініка УжНУ є структурним підрозділом, який відповідає за практику для студентів, – розповідає Марина Когут. – Робота формується так, що до клініки будь-хто може звернутися за безкоштовною первинною юридичною консультацією. Студенти-клініцисти надають консультації, поради, але не здійснюють представництво в судах. Тепер ми розширили консультації і на військовослужбовців, учасників проєкту «Повернення до життя». Для студентів і викладачів юридичного факультету УжНУ це дуже цінний досвід».
З якими ж питаннями найчастіше звертаються нині військовослужбовці? Марина Когут зазначає, що найчастіше звертаються поранені бійці, котрі проходять на Закарпатті лікування та реабілітацію. Оскільки цей етап є фінальним, він має завершитися проходженням ВЛК (військово-лікарської комісії) чи МСЕК (медико-соціальної експертизи). А для цього треба сформувати правильний пакет документів, із чим у бійців найчастіше й виникають труднощі.
Першу фіксацію поранення, обставини виникнення травми мають грамотно оформити ті, хто надає першу допомогу, – польові бригади медиків, найближчі до лінії фронту лікарні. На основі цих паперів військова частина вчасно має видати довідку форми 5 – і ось на цьому етапі найчастіше виникають труднощі. Бригади медиків не завжди мають можливість і час зробити свою частину паперової роботи, поранений часто не може це проконтролювати, бо не функціонує в повній мірі або не знає цих нюансів, а військова частина може довго проводити службові розслідування, всіляко затягувати, забувати і губити ту довідку форми 5. Часто виходжуванням документів займаються родичі пораненого, іноді лікарі беруть на себе цю роботу, звісно, допомагають і волонтери. Натомість займатися цим у лікарнях на перших лініях в ідеалі мали би юристи, котрі могли би на цьому етапі попередити подальші проблемні моменти.
«Допомагаючи в оформленні цієї довідки форми 5 ми ще дуже часто зустрічаємося з пережитками радянщини серед командування, – веде далі Марина Когут. – На рівному місці люди створюють поріг, об який усі спотикаються. Наче, й закони чітко прописані і законодавство швидко адаптовується під ситуації, а проблеми залишаються і найчастіше причина їхня полягає в тих людях, які, на жаль, все ще мислять старими поняттями. Це вже було сказано багато разів: маленька радянська армія не може перемогти велику радянську армію, тож мусимо нашу систему змінювати. І в цілому ми бачимо позитивну динаміку, хоча іноді зміни всередині системи вкорінюються дуже важко».
При цьому юристи, вивчивши досвід інших країн, зауважують, що українська військова бюрократія в деяких моментах є ще доволі «лайтовою». В якості прикладу наводять США, де військовослужбовець не може претендувати на компенсацію за поранення, якщо виясниться, що під час отримання поранення він не мав на собі повного бойового комплектування, виданого йому для виконання бойового завдання. У нашому випадку, коли військовослужбовці часто-густо носять придбані або самостійно, або волонтерами одяг, взуття, бронежилети, каски та інші елементи спорядження, дотриматися цієї американської норми було би майже неможливо, відповідно компенсації не мав би, мабуть, ніхто.
Однак у нас є свої нюанси і бюрократичні вимоги, які часто даються юристам-волонтерам непросто, гасячи весь запал молодих фахівців і руйнуючи їхню віру у справедливість. Всього у команді проєкту «Повернення до життя» задіяні 19 викладачів і студентів юридичного факультету УжНУ. За цей час вони виконали велику роботу, починаючи від листувань із частинами щодо надання вже згадуваної горезвісної довідки форми 5, завершуючи збором документів для відправки військовослужбовців на лікування за кордон. Також допомогли родині загиблого воїна з громадянством Грузії отримати компенсацію, а іншого бійця з Грузії, котрий розповів, що хоче одружитися на українці, проконсультували стосовно того, як це зробити з юридичної точки зору.
Юристи проєкту «Повернення до життя» кажуть, що не планують по завершенні проєкту згортати роботу, а продовжать надавати консультації – тим більше, що номер телефону, за яким приймають заявки і прохання, вже розійшовся ветеранським середовищем. Якщо ж ви маєте рідних чи знайомих військовослужбовців, то підкажіть їм і членам їхніх сімей про можливість отримати при потребі безкоштовну юридичну допомогу – це допоможе їм заощадити час, спокій і гроші.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
