Небезкоштовні гуртожитки: з 1 липня переселенці в Ужгороді мусили платити за проживання (Фото)

Опубліковано:

Нещодавно до редакції сайту «Про Захід» звернулися переселенці, котрі через війну вимушено опинилися в Ужгороді й були розселені до гуртожитків УжНУ. Донедавна проживання для них у кімнатах студентських гуртожитків було безкоштовним, однак у кінці червня переселенців повідомили, що УжНУ запроваджує оплату фіксованого розміру з 1 липня 2022 року. «Ми не хочемо благодійності, готові сплачувати комунальні, але нам неприємно, що нас прирівняли за рівнем оплати  до аспірантів та викладачів, які працюють та мають стабільний дохід. Своїм рішенням і теперішнім ставленням до переселенців університет перекреслив все добре, що було зроблено жителями Ужгорода для постраждалих від війни українців з інших регіонів країни», – написали нам у листі, попросивши не оприлюднювати імен і розібратися, чому була введена така оплата, як був сформований тариф тачому його розмір не є однаковим для усіх гуртожитків.

Аби розібратися у ситуації, «Про Захід» звернувся до ректорату УжНУ й зустрівся з проректором з науково-педагогічної роботи Ігорем Королем. Пан Ігор категорично не погодився з тим, що введення оплати за проживання в гуртожитках УжНУ перекреслює усе добре, що було зроблене для переселенців, оскільки університет, його викладачі, працівники та студенти зробили усе, аби прийняти якомога більше втікачів від війни й забезпечити їх необхідним у перший складний адаптивний період. Ужгородський університет приймає переселенців з 26 лютого. Скільки осіб відтоді знайшли прихисток угуртожитках, нині вже й підрахувати складно, оскільки в перші тижні війни люди часто заселялися всього на одну-дві ночі, після чого їхали за кордон. У піковий період у гуртожитках УжНУ проживало близько 1700 осіб. Нині ж у п’яти гуртожитках УжНУ живе близько половини від цієї кількості.   

З 26 лютого до 30 червня усі вимушені переселенці проживали там безкоштовно. Чому ж УжНУ вирішив ввести оплату за проживання? Як пояснює проректор Ігор Король, це рішення є вимушеним, оскільки університет вже не може самотужки покривати усі комунальні витрати. «Люди мають зрозуміти, що ми сплачуємо за електроенергію, газо- та водопостачання не як фізичні, а як юридичні особи, тобто рахунки за комунальні послуги у нас значно вищі, ніж у побутових споживачів. З березня по червень наші витрати на проживання вимушених переселенців у гуртожитках сягнули 3 864 328 грн. Ми сподівалися, що ці витрати будуть компенсовані Міністерством освіти і науки, якому ми регулярно подавали дані стосовно кількості прийнятих нами ВПО. Однак досі ми не одержали в якості компенсації ані однієї гривні і не маємо впевненості, що колись ці кошти будуть відшкодовані», – зауважив Ігор Король.

Саме через великі витрати, які несе наразі УжНУ, керівництво університету й вирішило ввести оплату за проживання. Якщо цього не зробити, з’являться борги за комунальні послуги, гуртожитки через несплату відімкнуть від газо- та електропостачання, в результаті чого постраждають, в першу чергу, самі ж переселенці, що там проживають. УжНУ, до слова, не єдиний університет України, який ввів оплату за проживання для вимушених переселенців. Таке нині практикують і в інших вишах, хоча там мешканців-ВПО набагато менше, ніж в Ужгороді. 

Але наших переселенців все ж найбільше цікавить, як формувався тариф, адже студенти УжНУ сплачують за свої кімнати до 600 грн. на місяць, тоді як мешканцям-ВПО виставили рахунки у більш ніж 1000 грн у місяць за одну особу. Проректор Ігор Король пояснює, що згідно з наказом Міносвіти оплата за проживання студентів у гуртожитках не може перевищувати 40% від розміру академічної стипендії. Тому студенти УжНУ сплачують за проживання приблизно 500-600 гривень. Ці кошти не компенсовують витрати гуртожитків, тож УжНУ мусить дотувати цей напрям. Для ВПО ж встановлений такий розмір оплати, який нараховують, до прикладу, працівникам університету, що проживають у гуртожитках. Тариф розробив планово-фінансовий відділ, він є сталим, тобто не буде змінюватися протягом року, зокрема й в опалювальний період.

Ще одне питання, яке турбує переселенців: чому оплата у різних гуртожитках УжНУ відрізняється? Дійсно, за наказом «Про встановлення оплати за проживання в студентських гуртожитках ДВНЗ«УжНУ» для ВПО та ТПО» розмір оплати у гуртожитках різниться: в гуртожитку № 1 – 1230 грн. в місяць на особу, № 2 – 1320 грн, № 3 – 1230 грн, № 4 – 1100, в № 5 вираховується щомісячно зафактичними витратами. Як пояснюють в університеті, різниця залежить від багатьох факторів, адже будівлі були зведені в різний час та мають різні показники витрат електроенергії, води та газу.

Проректор Ігор Король розповідає, що до нього з початку липня майже щодня приходять мешканці гуртожитків, котрі пояснюють, що не можуть сплачувати за проживання, оскільки не мають коштів, не працюють та не отримали виплат від держави.

«У кожного з них – своя болюча історія. Але насправді ми з переселенцями нині перебуваємо практично в однаковій ситуації: вони не отримують кошти від держави – і ми не отримуємо. Може, хтось думає, що ми тут робимо на переселенцях бізнес, але це не так – ми просто шукаємо шляхи виходу з дуже непростої ситуації. Мешканці наших гуртожитків повинні зрозуміти, що ми можемо підтримати їх, але вони також мусять підтримати нас», – пояснює Ігор Король. Для того, аби зменшити фінансове навантаження на мешканців гуртожитків, УжНУ вже частково переглянув тарифи, звільнивши від сплати осіб з інвалідністю внаслідок війни, дітей до 7 років, дітей 7-18 років, котрі належать до пільгових категорій (сироти або позбавлені батьківського піклування, діти учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, загиблих учасників бойових дій). 25% від тарифу сплачуватимуть учасники бойових дій, 50% – особи з інвалідністю І та ІІ групи, багатодітні сім’ї, сім’ї загиблих ветеранів та військовослужбовців, діти 7-18 років, що зареєстровані як ВПО, діти 7-18 років із інвалідністю. Та якщо навіть із цими пільгами мешканець гуртожитка не може з якихось причин сплачувати за проживання, університет дозволяє написати заяву з проханням про відтермінування оплати на певний час (наприклад, поки особа зареєструється як ВПО і почне отримувати щомісячну допомогу від держави). «Ми нікого не виганяємо, ми розуміємо ситуацію і готові чекати», – обіцяють у ректораті УжНУ. 

Деякі мешканці гуртожитків не стали писати такі заяви – одразу почали шукати безкоштовне житло і виселилися. Однак більшість не готові виїхати з кімнат до гірше облаштованих для життя безкоштовних притулків у міських школах та спортивних центрах. У листі до нашої редакції такі переселенці пояснили, що, на їхню думку, рішення УжНУ порушує Закон «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», в якому йдеться про «забезпечення органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб’єктами приватного права можливості безоплатного тимчасового проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи». Зі скаргою на порушення цієї норми Закону переселенці, котрі проживають в Ужгороді, звернулися до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, отримавши у відповідь обіцянку розібратися у проблемі. Коли ця стаття вже була готова, стало відомо, що в УжНУ було прийнято рішення призупинити до 1 серпня дію наказу про встановлення оплати за проживання в студентських гуртожитках для ВПО та ТПО.   

Однак таке відтермінування проблеми все ж не вирішить, адже перед УжНУ стоїть ще одне надважке завдання – вирішити, куди поселити студентів, якщо навчання з 1 вересня почнеться у звичному режимі. Минулоріч від першокурсників надійшло 850 заявок на проживання в гуртожитках – це якраз стільки місць, скільки зайнято зараз переселенцями. Знаючи про ситуацію з квартирами в оренду і цінами на проживання в Ужгороді, а також очікуючи напливу студентів з окупованих територій, в УжНУ кажуть, що питання, де житимуть цьогоріч першокурсники, – наразі болюче і відкрите. УжНУ вже звернувся до міської та обласної влади з проханням забезпечити, якщо є така можливість, переселенців іншим житлом, аби звільнити хоча би частково кімнати для студентів. Відповіді в університеті на це поки не отримали, але просять переселенців не переживати – на вулицю їх ніхто з гуртожитків не вижене. З кожної ситуації мусить бути вихід – і з цієї він знайдеться теж. А яким він буде – обов’язково розкажемо згодом.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»

Фото – Медіацентр УжНУ

Про Захід