Громадські слухання щодо місця встановлення меморіалу загиблим за Україну воїнам відбулися минулого тижня в Ужгороді. Обговорювали два варіанти локації: сквер біля будівлі ОДА та сквер на площі Петефі. Чому саме вони та чому родинам загиблих не подобається той пам’ятник, який уже встановлений на Пагорбі Слави, – розбирався «Про Захід».
Почнемо з короткої передісторії. Ще у 2016 році Закарпатська ОДА оголосила конкурс на кращий проєкт пам’ятника, присвяченого полеглим героям АТО. Конкурс тривав з 13 лютого до 13 травня 2016-го, про нього писали в ЗМІ, проєкти були представлені на громадське обговорення в атріумі будівлі ОДА. Переможця конкурсу тоді визначило журі, до складу якого, за офіційною інформацією, входили архітектори, скульптори, художники і «військові представники». Переміг проєкт скульптора Василя Олашина, з яким ОДА уклало угоду на спорудження пам’ятника. Кошти на це (3,3 млн. грн) виділили з обласного бюджету, міська влада Ужгорода взяла на себе витрати з благоустрою локації. Відкрили пам’ятник полеглим героям АТО 1 листопада 2018 року і аж тоді вияснилося, що ані родини, ані побратими загиблих не знали про ідею спорудження меморіалу і не брали участі в обговоренні його вигляду.
«З нами ніхто не обговорював створення цього меморіалу, – розповідає «Про Заходу» мама загиблого у 2015 році ужгородського військовослужбовця Андрія Палая Катерина Ключкович. – Він нікому не подобається, він якийсь по-радянському безликий. Натомість родинам загиблих воїнів хочеться бачити меморіал із конкретними іменами і прізвищами наших рідних, з їхніми фотографіями, званнями. Аби закарпатці бачили і пам’ятали, як багато хлопців (наразі вже 106) загинуло на цій війні.
Вперше наша ініціативна група порушила це питання ще у 2019 році. Тоді ми зареєстрували на сайті Ужгородської міської ради електронну петицію з проханням встановити в місті новий меморіал загиблим воїнам. Петиція набрала необхідні 250 голосів, але розгляд питання затягнувся через карантин. Цього року я, як представниця ГО «Скорботні серця Закарпаття», ще раз на сесії міської ради підняла це питання, після чого була створена комісія і призначені громадські слухання. Ми від самого початку хотіли, аби новий меморіал знаходився не на Пагорбі Слави, а десь у центрі міста. Коли консультувалися з цього приводу з архітектором Олександром Довбакою, він порадив нам саме це місце – сквер біля будівлі ОДА, де колись розташовувалася дошка пошани. На цьому місці ми наполягали і під час громадських слухань, бо воно, на нашу думку, дійсно підходить ідеально: це тихий парк у центрі міста, достатньо просторий, щоб вмістити всіх гостей під час урочистостей, знаходиться поруч з кабінетами чиновників, аби вони могли просто зі своїх вікон бачити фотографії усіх тих, хто загинув, аби ми могли тут спокійно жити і працювати. Олександр Довбака розробив для нас попередній ескіз меморіалу, в якому врахував усі побажання батьків загиблих воїнів.
Ми будемо підтримувати цей проєкт на конкурсі, хоча, звісно, готові прийняти й інші варіанти. Я думаю, у нас багато молодих художників і архітекторів, котрі мають своє бачення на те, як може виглядати цей меморіал. Ми вже маємо обіцянки меценатів підтримати спорудження меморіалу фінансово. Тому нині все залежить від швидкої роботи міської ради і головне – бажання чиновників нам допомогти».
Не подобається вже існуючий пам’ятник на Пагорбі Слави і колишнім учасникам бойових дій. Другий варіант локації нового меморіалу – площу Петефі – запропонували для обговорення на громадських слуханнях саме вони. От лише бачать його інакше – не меморіалом, а на кшталт Алеєї героїки. «Те, що ми пропонуємо, суттєво різниться від ідеї меморіалу, – пояснює керівник ГО «Об’єднані війною» Микола Марчишак. – Алея героїки задумана не як місце плачу, а як місце піднесення морального і патріотичного духу населення. Я не знаю, як це має виглядати на ділі, ми не консультувалися ще з архітекторами, але хочеться бачити сучасне виконання, цікаву і потужну ідею. Ми в жодному разі не виступаємо проти намірів родин загиблих, ми підтримуємо будь-яке їхнє рішення і бачення меморіалу, але і від своєї ідеї відмовлятися не будемо».
Алею героїки учасники бойових дій бачать наразі лише у сквері на площі Петефі – там, де у грудні 2019 року вони без офіційних погоджень встановили пам’ятний хрест.
Таким чином, якщо вони пройдуть всі необхідні дозвільні процедури, громадські обговорення і конкурс, місто матиме одразу три пам’ятні місця, присвячені загиблим за Україну воїнам: на Пагорбі Слави, у сквері біля ОДА та на площі Петефі.
Такий розвиток подій можливий, але про терміни наразі говорити зарано – кажуть натомість в Ужгородській міській раді. Родини загиблих почали проходити всю дозвільну процедуру ще у 2019 році, але й зараз ніхто не може сказати, коли у сквері біля ОДА можна буде побачити меморіал загиблим у війні на Сході України закарпатцям. «Наступним етапом на нас чекає складання документації для конкурсу (програма, довідка, топографічна зйомка, вимоги до меморіалу тощо), оголошення конкурсу, вибір журі, – каже головний архітектор міста Олег Боршовський. – Потім треба знайти кошти для трьох переможців конкурсу. А тоді приступимо до наступного етапу – розробки робочого проєкту, формування кошторису і найважчого – пошуку фінансування. Ми ще не знаємо, хто буде фінансувати створення меморіалу. Було би добре, аби місто розділило витрати з обласним бюджетом, але ми не знаємо, чи в області погодяться вдруге виділяти гроші на спорудження пам’ятника. Щодо Алеї героїки, то ініціатори її створення мають рухатися тими ж кроками, якими рухалися батьки загиблих. На них чекає тривала процедура з громадським обговоренням, конкурсом, розробкою проєкту та пошуком фінансування. Як я дивлюся на те, що в місті зрештою можуть бути одразу три пам’ятники з однією ідеєю? Кожен пам’ятник заслуговує на те, аби обговорити його доцільність. А далі ідея має визріти і знайти найкращий спосіб втілення».
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
