«Це не просто вистава. Це — крик з-під завалів. Це голос тих, хто вже не з нами», — сказав Геннадій Дибовський, директор Маріупольського драматичного театру, який втратив не лише стіни своєї сцени, а й частину колективу, друзів, міста.
Вистава «Маріупольська драма» — це глибокий мистецький акт свідчення. Побудована на реальних подіях, вона розповідає світові історію про один із найстрашніших злочинів російської війни проти України — знищення драматичного театру у Маріуполі, де під час авіаудару перебували сотні людей.
Коли театр говорить правду.
Постановка створена на основі документальних свідчень акторів, мешканців, врятованих очевидців. У виставі — не вигадані герої, а реальні постаті. Вона болюча, щира, без компромісів — саме тому її не забувають після перегляду.
«Кожна сцена для мене — як подих того дня. Театр тоді перестав бути будівлею. Він став укриттям, храмом, а згодом — могилою. Цей біль має жити, поки ми його не переживемо до кінця», — каже Геннадій Дибовський, який продовжує відновлювати театр разом з трупою у вигнанні.
Географія пам’яті.
Після прем’єри у Львові, виставу побачили глядачі у Варшаві, Парижі, Берліні, Празі, Вільнюсі, Таллінні, Нью-Йорку, Торонто та навіть у Токіо. У багатьох містах її супроводжували дискусії, фотовиставки та зустрічі з українськими митцями.
У Берліні глядачі аплодували стоячи понад 10 хвилин. У Торонто після показу люди залишали на сцені свічки, листи, малюнки зі словом «Маріуполь». Світ нас підтримує!
Вистава, що стала свідком.
