Лумі малює: як роботи юної художниці з Ужгорода на футболках опинилися (Фото)

Опубліковано:

На благодійних ярмарках в Ужгороді у наші дні чого тільки не продають. Але столик 10-річної юної художниці Соломії (яка любить, аби її називали Лумі) все ж дуже відрізняється від інших, бо на ярмарках вона продає свої малюнки. Малює Лумі щодня по кілька годин – воно й не дивно, бо дівчинка має дуже творчих батьків. А кілька її малюнків вже можна побачити й на футболках, які залюбки носять і дорослі, і діти. 

Першим зображенням, створеним спеціально для друку на футболках, став уже відомий у всьому світі песик-сапер Патрон. Місцеві волонтери з «Руху підтримки закарпатських військових» попросили Солю намалювати Патрона, аби зобразити його на дитячому одязі. 10-річна художниця, хоч і не любить песиків (киці їй подобаються набагато більше, особливо власна пухнаста Мімі), засіла за роботу – і вже за годину показала мамі, відомій ужгородській громадській діячці Тетяні Смрізі, готовий малюнок. Самі знаєте, Патрона сьогодні де і як лише не зображують, але Соломії справді вдалося зробити так, аби її малюнок був цікавим і впізнаваним. Футболку зі своїм малюнком дівчинка носить сама ідуже тішиться, коли бачить таку ж на інших людях. Патрона у Соліному виконанні волонтери помістили не лише на футболки, а ще й на чашки. «Кожен може бути героєм», – підписано на них. 

Загалом Соломія може похвалитися трьома зображеннями, втіленими на футболках. Після перемоги гурту «Kalush Orchestra» на Євробаченні, дівчинка намалювала милу качечку, що символізувала біологічну зброю, у рожевій фірмовій панамці «калушівців». Третє ж зображення зовсім свіже, на ньому можна побачити котика (бо ж наші армійці, як відомо, – котики) з крилами у кольорах українського прапора. За словами Соломії, це означає, що котики є янголами-захисниками України.

Говорити про війну з дітьми, зрозуміло, треба обережно, та нам хотілося знати, що ця маленька і така креативна дівчинка думає про неї. Соля розповіла, як вранці 24 лютого прокинулася пізніше, ніж було потрібно. Засмутилася, що проспала школу, бо перед тим хворіла і не відвідувала занять. Але мама тоді сказала, що до школи вона не піде –почалася війна. «Я трохи злякалася, не знала, що відбувається, – каже Соломія. – Ми з мамою захотіли якось допомагати, тому почали волонтерити. Я сортувала речі, носила їх до машини». 

Незабаром Соліна подруга Емма почала грати на вулиці на флейті, збираючи таким чином гроші на потреби ЗСУ. Саме вона надихнула Соломію, сказавши в одному інтерв’ю, що кожен зараз має робити те, що вміє найкраще. Соля вирішила, що найкраще вміє малювати, тож сказала мамі, що хоче сидіти на вулиці, малювати і продавати свої малюнки. Перша спроба вийшла не дуже вдалою, але юна художниця з мамою все проаналізували і вирішили повторити на святі Івана Купала, яке волонтери влаштували на березі Ужа. Тоді Соломія просиділа на траві цілих чотири години, невтомно малюючи мавок і лісовичків у стилі аніме. Продала за цей час чотири малюнки, один із них був спеціально замовленим портретом із натури. Зароблені таким чином гроші дівчинка не залишила собі (хоча вона дуже мріє про набір маркерів), а все віддала на підтримку ЗСУ. Лише коли захід закінчився, Соломія зізналася мамі, що в неї дуже болять спина і ноги. 

Після того батьки подбали, аби на ярмарках доньці було легше працювати – підібрали для неї столик та стільчик. І хоча сама Соломія каже, що на ярмарках трохи переживає, зовні цього не скажеш – дівчинка дуже сміливо розмовляє з незнайомими людьми, пропонує їм малюнки, розповідає про свою ідею волонтерства. Нещодавно одна жінка купила в неї малюнок із зображенням хлопчика, сказавши, що він буде нагадувати їй про онука, котрий поїхав до Фінляндії. 

Зі своїми однолітками Соломія про війну не говорить, навіть із тими дітьми-переселенцями, з котрими знайомиться під час прогулянок і заходів. Зате у віртуальному світі за її нікнеймом Лумі криється справжня захисниця України. Граючи у комп’ютерні ігри, Лумі, яка, до слова, вільно володіє англійською мовою, частенько «виховує» інших гравців, котрі щось мають проти її синьо-жовтої аватарки. «Росіян я одразу блокую, а була там одна дівчина з Філіппін, котра сказала, що чула, що Україна теж погана. То я з нею довго говорила і все їй намагалася пояснити», – розповідає Соломія. Для однієї зі своїх улюблених ігор Лумі розробила одяг та аксесуари в українському стилі, зліпила фігурку в об’ємі, зняла відео та відправила розробникам із пропозицією ввести їх у гру, аби гравці могли купувати, а розробники – поділитися прибутком із українською армією. Відповіді від них Соломія поки не отримала. «Але це нічого, бо я зараз розробляю свою гру, малюю для неї котиків, бо гра буде самепро них. Коли закінчу, дам в неї погратися безкоштовно усім дітям, які постраждали від війни. Щоб їм стало хоч трохи веселіше», – каже дівчинка.

У своїх прогнозах щодо перемоги Соля не дуже оптимістична, вважає, що війна закінчиться десь через рік. Але цей рік вона готова провести з максимальною користю – малювати і збирати гроші, допомагати армії, аби здійснити свої довоєнні плани й поїхати нарешті на Рожеве озеро й Олешківські піски на Херсонщині. Побачите Солю на ярмарці – підтримайте її, бо дитячі мрії мусять збуватися.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»

Про Захід