У волонтерському просторі «Руху підтримки закарпатських військових -Ужгород» кипить робота: клуб сеньйорів (а точніше сеньйорит, бо цього разу долучилися лише жінки) плете дуже симпатичні гарбузики для продажу на благодійних ярмарках. Плетуть, розповідають про себе, спілкуються, сміються – саме задля такої атмосфери й був створений клуб, який об’єднує вимушених переселенців та ужгородців віком 56+ років.
Заснували клуб при Русі зовсім недавно – завдячуючи проєкту «Підтримка сталих соціальних послуг для внутрішньо переміщених осіб у Західній Україні» від «Карпатського фонду» за фінансової підтримки COFRA. Ідея його полягала в тому, аби інтегрувати вимушених переселенців старшого віку в громаду, покращити самопочуття учасників, долучити їх до цікавих подій і спільного волонтерства.
Керівниця ГО «Рух підтримки закарпатських військових-Ужгород» Галина Ярцева розповідає, що проєкт передбачає роботу гуртків на підтримку здоров’я та спільну зайнятість. Першими стартували заняття зі скандинавської ходьби, які всього за кілька зустрічей стали дуже популярними, щосуботи вони збирали на оздоровчі прогулянки у Боздоському парку близько 16 учасників.
«Проєктом у нас були передбачені чотири безкоштовних заняття – тобто ми мали дати поштовх, показати щось нове, а далі учасники вже самі можуть розвивати свій рух, збиратися, спілкуватися, займатися разом задля підтримки свого здоров’я, – розповідає Галина Ярцева. – Ми дали в користування учасникам палиці для ходьби, тож очікуємо, що закладена нами ініціатива буде розвиватися й надалі».
Незабаром у клубі стартує ще один гурток, орієнтований на підтримку здоров’я. Цікаві й корисні заняття з нейрогімнастики (поєднання танцювальних вправ зі спеціальною гімнастикою) проводитимуть у партнерстві з ГО «Танок Закарпаття». Відвідання цих занять повинно допомогти людям старшого віку, котрі тривалий час перебували у стресі, покращити своє здоров’я й самопочуття, запобігти появі різних хвороб. У ГО «Рух підтримки закарпатських військових-Ужгород» кажуть, що набір на цей безкоштовний курс занять іще триває, тож ви встигаєте записати себе або своїх батьків.
Запрошують людей старшого віку долучатися й до уроків кулінарії. Наразі в рамках проєкту відбулося два таких урока, під час одного учасники разом готували смачне лечо, а на другому оригінальні кіфлики.
«Ми хотіли відійти від традиційного погляду на Закарпаття, як на регіон, відомий лише бограчем і баношем, – веде далі Галина Ярцева. – Тож вирішили навчити учасників проєкту готувати лечо, кіфлики, кнедлі, рокот-крумплі, сегединський гуляш та іншу локальну смакоту. Через кулінарію інтеграція в громаду відбувається набагато швидше».
Популярними стали серед учасників проєкту й майстер-класи. На першому занятті майстрині вчилися шити фетрові іграшки, на другому – розмальовували екоторби, а під час третього – плели осінні гарбузики. На початку останнього майстер-класу тренерка Оксана Дичка, котра волонтерить із Рухом ще з 2014 року, сказала, що сеньйорити можуть залишити готові вироби собі, однак можуть сплести й кілька, частину з яких подарувати для благодійних ярмарків. Тож коли наступного разу ви будете брати участь у благодійній лотереї на ярмарку «Руху підтримки закарпатських військових» і виграєте там симпатичного плетеного гарбузика, знайте, що виготовили його на занятті клубу сеньйорів.
Одна з учасниць клубу, ужгородка Лариса, розповіла, що на заняття її записала донька.
«Я вже на пенсії, зайнятися особливо нема чим, а жити активно хочеться, тож я вирішила прийти на майстер-класи, – розповідає пані Лариса. – Було цікаво познайомитися з новими людьми, спробувати щось нове, але найголовніше – мати можливість допомогти волонтерам. У ярмарках я брати участь не наважуюся, думаю, туди краще молодих і спритних треба залучати. А нам чогось спокійнішого вже хочеться, тому такі заняття є дуже доречними. На скандинавську ходьбу я не записувалася, а от занять із нейрогімнастики чекаю з нетерпінням. Мені здається, це буде щось дуже корисне й приємне».
Побувши трохи на майстер-класі з плетіння гарбузиків, вдалося побачити, як спільна справа здатна легко об’єднати дуже різних людей із усіх куточків України. Жінки розповідали про себе, ділилися тим, що в Ужгороді їм подобається, а що й досі є незвичним. Кажуть, на деяких заняттях атмосфера є такою доброзичливою, що учасниці починають розкриватися, виливають душу, розповідають про наболіле. Минулого разу одна з учасниць раптом заспівала українську пісню – а решта її підхопила. Сеньйорити зізнаються, що відпочивають на заняттях душею й тілом, дехто вже знайшов тут нових друзів, зідзвонюються, спілкуються, мають нові творчі ідеї для втілення.
Завершать проєкт клубу 56+ інтеграційні зустрічі, на яких об’єднаються учасники всіх гуртків, будуть спілкуватися, дивитися фільми, чаювати. Керівниця проєкту Галина Ярцева сподівається, що цей досвід допоможе учасникам створити в подальшому свої клуби за інтересами.
«Вже сьогодні ми бачимо, що клуб сеньйорів – один із найвдаліших наших проєктів, – каже волонтерка. – Наші сеньйори й сеньйорити є дуже активними, хочуть бути корисними. Вони дійсно стали для нас вагомим підсиленням, нашими реальними помічниками. Минулого разу одразу після занять зі скандинавської ходьби дівчата пішли волонтерити в «Епіцентр», інші нам допомагають на ярмарках, на складі. Мені дуже хочеться вірити, що по завершенні проєкту ми не розбіжимося в різні боки, а станемо справжньою командою».
У ГО «Рух підтримки закарпатських військових-Ужгород» наголошують на тому, що чекають до клубу сеньйорів як вимушених переселенців, так і ужгородців – усіх, хто хоче бути корисним і допомагати нашим захисникам. Тож долучайтеся, пишіть на сторінки «Руху» у соцмережах, приходьте у простір на вулиці Гойди, 8, підходьте на ярмарках. Бо лише разом ми будемо сильними.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
