У багатьох європейських країнах (не лише в Іспанії чи Італії) людей старшого віку прийнято називати сеньйорами. Власне, це слово з латини якраз і означає «старший». Саме таке поважне звертання взяла на озброєння ГО «Рух підтримки закарпатських військових – Ужгород», заснувавши минулоріч в Ужгороді Клуб сеньйорів. Ідея полягала в тому, аби інтегрувати вимушених переселенців віком 56+ в громаду, покращити їхнє самопочуття, долучити до цікавих подій і спільного волонтерства. Проєкт виправдав усі сподівання, тож цього року отримав продовження. Як провели літо учасники Клубу сеньйорів – дізнавався «Про Захід».
«У нас лечо готується зовсім не так, як на Закарпатті!», – дивувалася одна з учасниць проєкту «Сеньйори-2: нові можливості» під час кулінарного майстеркласу. Такі майстеркласи з приготування закарпатських страв були одними з найулюбленіших під час першого етапу проєкту, тож їх вирішили продовжити, навчивши сеньйорів і сеньйор готувати ще щось цікавеньке. Всього майстеркласів із приготування страв протягом літа було три, учасники вчилися готувати бограч, боб-гуляш і лечо. Причому готували на відкритому вогнищі, адже цього разу приготування їжі було об’єднане зі ще однією активністю в межах Клубу сеньйорів – риболовлею.
«Ми прагнули залучити до Клубу сеньйорів більше чоловіків, – розповідає керівниця ГО «Рух підтримки закарпатських військових – Ужгород» Галина Ярцева, – тому й додали «чоловічі» активності: риболовлю й петанк. Однак виявилося, що риболовля цікавить не лише чоловіків – жінки теж дуже активно підключилися. Можу сказати, що ідея з риболовлею повністю себе виправдала! Рибалили ми в Оноківцях, на території санаторію «Малятко». Там є гарний ставок, біля якого росте величезний дуб і є альтанка. Взагалі озеро виконує роль пожежної водойми, але деякий час тому його зарибнили, випустивши туди карпів. Саме туди ми й запросили сеньйорів, до яких приєдналися також ветерани і бійці, які перебувають на Закарпатті на реабілітації.
Дуже допомогли нам під час риболовлі учасники Асоціації рибалок Закарпаття, котрі надали вудки, стільчики, прикорм та інші речі; допомагали насадити приманку, витягти спіймане, розповідали про рибу, яка водиться на Закарпатті. Всього таких виїздів на риболовлю було три, кожного разу учасники Клубу сеньйорів та ветерани виловлювали до 20 кілограмів риби. Звісно, всі були дуже задоволені. Тим більше, що після риболовлі на них чекав гарячий обід, приготовлений у рамках наших кулінарних майстеркласів. Можна сказати, що це був такий невеличкий ретрит – відпочинок для наповнення внутрішніх сил. Саме тому наостанок ми вирішили віддячити тим, хто точно на такий відпочинок заслужив – запросили на риболовлю з кулінарним майстеркласом наших невтомних «павучків», котрі щодня плетуть маскувальні сітки в Падіюні. Аби озеро в санаторії «Малятко» не відчуло негативу від нашого активного дозвілля, Асоціація рибалок Закарпаття власним коштом повторно зарибнила водойму, запустивши в неї 50 кілограмів карпа».
Загалом під час проєкту «Сеньйори-2: нові можливості» були заплановані й проведені три сеанси риболовлі, три кулінарні майстеркласи, п’ять занять зі скандинавської ходьби, п’ять занять із петанку та дві інтеграційні зустрічі. Бонусом для учасників стали екскурсії цікавими закутками міста, адже історія Ужгорода дуже цікавить усіх учасників Клубу сеньйорів. Саме тому на одну з інтеграційних зустрічей запросили відомого місцевого колекціонера листівок, автора альбому «Ужгород у старовинній листівці» Олександра Волошина. Це була, мабуть, найдовша зустріч із усіх, які проводили в рамках проєкту. Протягом чотирьох годин Олександр Волошин показував листівки з видами міста, а учасники зустрічі розпитували, коментували, порівнювали з тим, як ці місця виглядають зараз.
Друга інтеграційна зустріч теж викликала велике зацікавлення. Кандидатка медичних наук, клінічна психологиня Маріанна Ширяєва розповіла, як харчування впливає на наш організм, як він страждає від стресів, як нам уберегти своє здоров’я. Звісно, тут теж не обійшлося без великої кількості питань, що наштовхнуло на думку проводити більше таких пізнавальних лекцій в разі продовження проєкту, адже люди старшого віку потребують додаткових знань про свій організм і щиро прагнуть покращити своєї здоров’я.
Власне, на покращення самопочуття були націлені й заняття з нейрогімнастики, які були розпочаті ще попереднім курсом минулоріч. Таку ж мету мали й заняття зі скандинавської ходьби. Можна сказати, що група для занять скандинавською ходьбою є в Клубі сеньйорів найактивнішою. Ще минулоріч вона сформувалася в окрему спільноту з міцною основою і все новими й новими учасниками. Разом група тренується щосуботи і вже навіть проводить змагання. Керівниця проєкту «Сеньйори-2: нові можливості» Галина Ярцева каже, що такий результат дуже радує, адже це й була основна мета – інтегрувати людей старшого віку в громаду, знайти їм стале дозвілля.
«У нас відритий клуб: хтось прийшов один раз, а хтось приходить щоразу. Але нам приємно бачити, як учасники проєкту потоваришували, повеселішали. На жаль, не маємо ми очікуваних результатів із залучення до клубу чоловіків віком 56+. Звісно, чоловіки до нас приходили, але не так активно, як би нам того хотілося. Мабуть, це пов’язано з нашим менталітетом, чоловіки в нас зазвичай неактивні, важко піднімаються з диванів», – зауважує Галина Ярцева.
І все ж організаторам Клубу сеньйорів вдалося знайти те, що справді зацікавило чоловіків, – петанк. Ця французька гра підходить для людей будь-якого віку та не потребує особливої фізичної підготовки. Займатися з чоловіками-сеньйорами в рамках проєкту погодилися учасники петанк-клубу «Ужгород». Петро Гойс, президент Закарпатської організації Федерації петанку України розповідає:
«Коли мені запропонували проводити заняття з петанку для учасників Клубу сеньйорів, я одразу погодився, і всі члени клубу теж. Грали ми раз на тиждень. Чоловікам подобалося, а нам подобалося, що їм подобається. Ми навіть думали, що якщо в когось буде добре виходити, візьмемо його до клубу і будемо залучати до турнірів. І мені приємно, що один із учасників – Віталій – дуже зацікавився, приходить грати майже кожного дня. Ми подарували йому кулі для петанку і бачимо, що він показує гарні результати. Петанк – це взагалі дуже соціальний вид спорту. Ви би бачили, які емоції він викликав в учасників проєкту. Вони раділи кожному вдалому кидку, як діти! Напевно, ці емоції були найголовнішим результатом наших занять».
Наразі проєкт «Сеньйори-2: нові можливості» підходить до завершення, але «Рух підтримки закарпатських військових – Ужгород» не виключає продовження діяльності Клубу сеньйорів. Так, чимало учасників проєкту почали більше цікавитися волонтерством і активно допомагати, наприклад, зробили чудову мішень у формі свині в російській військовій формі, яку можна було поцілити минулими вихідним на волонтерському ярмарку на наб. Незалежності в Ужгороді. А ще «Рух підтримки закарпатських військових – Ужгород» планує в грудні повторити з учасниками Клубу сеньйорів випробуваний минулоріч Колядницький батальйон. Попит на таку спільну роботу, безперечно, є. Та й кількість переселенців, на жаль, зростає, днями на Закарпаття прибув черговий поїзд із тими, хто вимушений був покинути свої домівки в Покровську.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
Проєкт «Сеньйори-2: нові можливості» реалізовується за підтримки «Карпатського фонду» та Fondation de France.
