Майже п’ять годин на залізничному вокзалі столиці в очікуванні потяга провела п. Ірина разом зі своєю 13-річною донькою Поліною.
«У поїзді було дуже багато людей, тож їхати в Ужгород нам довелося стоячи. Думали, на якійсь зі станцій вдасться сісти, та пасажирів ставало тільки більше. На одному місці в купе сиділи вчотирьох», – зазначила жінка.
На Закарпатті п. Ірина та Поліна вперше. Вони давно мріяли побувати тут, але й уявити собі не могли, що все трапиться саме так, що ця поїздка стане порятунком від війни.
«Я взагалі дуже самостійна людина, не люблю від когось залежати. Планую знайти роботу тут, щоб нікого не обтяжувати, а навпаки – допомагати іншим», – підкреслила п. Ірина.
Головне, що сьогодні вони з донькою у безпеці.
Закарпатська ОВА
