Політика Регіональні Новини

Ярослав Галас: Зараз на Закарпатті відбуваються дуже нездорові процеси, і в мене немає жодних сумнівів, що російські спецслужби про них чудово знають, а деякі інспірують

Життя на Закарпатті вирує, усі його аспекти давно є публічними й інтегрованими до соціальних мереж, матеріалів у ЗМІ, заяв політиків. Краяни теж не лишаються осторонь, активно коментують ті чи інші події. І серед тих, хто висвітлює перебіг суспільно-політичних процесів, реагує на них, є не лише пересічні коментатори, але й досвідчені управлінці. Це люди, які, обіймаючи державні посади раніше, опікувалися важливими напрямками регіональної політики. Серед таких і представник команди Закарпатської «Європейської Солідарності» Ярослав Галас, колишній журналіст і заступник голови Закарпатської обласної державної адміністрації, неодноразово, зокрема, й у квітні-червні 2019 року виконувач обов’язків голови ОДА. З ним говоримо про ситуацію в області у контексті досвіду й сучасних реалій.

Перше питання дещо загальне, але у відповіді без конкретики ніяк. З ваших спостережень, що змінилося у принципах керівництва областю після президентських виборів 2019 року?

Це були разючі зміни! Коли керівником структури, яка працює як добре налагоджений механізм, призначають особу, котра не має найменшого уявлення про принципи роботи в держслужбі, то що відбувається з цією структурою? Ефективність різко паде, в колективі починаються чвари, про роботу як таку ніхто не думає. Оці пів року керівництва Бондаренка – то був лютий треш як для облдержадміністрації, так і для всієї області. Як наслідок – із ОДА звільнилися дуже хороші фахівці, котрі тягнули на собі роботу при багатьох очільниках, а область втратила величезні фінансові ресурси. Назву лише кілька цифр – в останні дні 2019 року Закарпаття повернуло в держбюджет понад 65 мільйонів гривень, які не встигло використати до кінця фінансового року. 33 мільйони – кошти Держфонду регіонального розвитку (ДФРР), 27 мільйонів – інші цільові субвенції (на Нову українську школу, будівництво спортмайданчиків, соціально-економічний розвиток регіону тощо), понад 5 мільйонів – із резервного фонду Кабміну на ліквідацію наслідків паводка травня 2019 року. Ці гроші знаходилися тут, в області, їх просто треба було використати до кінця року. Не використали, тому Закарпаття втратило їх безповоротно. Оці понад 65 мільйонів – конкретна ціна, яку Закарпаття заплатило за некомпетентність Бондаренка. Інакше як шкідництвом його піврічне керування областю не назвеш. Але це лише кілька цифр, а були ж й інші процеси, які він, так би мовити, започаткував: падіння виробництва, різке зниження податкових надходжень, обвал у роботі різних галузей…

Влада стверджує, що падіння виробництва і зниження надходжень до бюджетів спричинені коронавірусом…

Різкий економічний спад і на Закарпатті, і в Україні загалом почався ще в кінці 2019-го, задовго до спалаху коронавірусу. Пандемія стала тільки каталізатором цих процесів, а причина –дрімучий непрофесіоналізм і некомпетентність «зеленої влади». Не дивно, що звільнили Бондаренка з формулюванням «за відсутність результатів роботи». Жодного голову Закарпатської ОДА з таким формулюванням не звільняли…

Але Бондаренко протримався всього півроку, далі був досить тривалий період виконувача обов’язків голови, тодішнього першого заступника Олексія Гетманенка…

Так, саме на нього прийшовся початок карантину через COVID-19. І це теж період непрофесіоналізму й некомпетентності. Те, що ми зараз маємо «помаранчевий рівень» і різке погіршення ситуації з коронавірусом, – прямі наслідки бездіяльності обласної влади на початку пандемії. Хоча часу для підготовки було достатньо – мінімум два місяці. Влада бачила, що коїться в Китаї, а потім у Західній Європі, і все одно нічого не зробила… Десятки тисяч заробітчан, котрі стали повертатися додому із охоплених пандемією країн (у тому числі через Закарпаття) перевіряли на кордоні лише температурними сканерами. Ні експрес-тестів, ні тестів ПЛР ніхто не закупив, самоізоляцію заробітчан дома ніхто не контролював, усе було пущено на самоплив. У ті дні до мене зверталися центральні й регіональні ЗМІ, яким я неодноразово по пунктах розповідав, що саме необхідно зробити для зниження ризиків поширення коронавірусу в області (більшість цих матеріалів досі є на моїй сторінці у Фейсбуці). Але то був «голос волаючого в пустелі». Усе, що зробила влада, та й то з великим запізненням, – кинулася освоювати виділені з обласного бюджету на боротьбу з коронавірусом 153 мільйони. Про ефективність цих «освоєнь» можемо судити з теперішніх кримінальних проваджень та слідчих дій в ОДА. Замість запобігання поширенню хвороби відбувся банальний дерибан бюджетних грошей…

З квітня місяця область має нового голову – генерал-майора СБУ, колишнього головного контррозвідника України Олексія Петрова.

Здавалося б, людина із серйозної структури і досвідом системної роботи. Однак із перших же днів призначення на посаду він робить дуже дивні речі. Згадайте, які ключові напрямки роботи Петров озвучив на самому призначенні (в інтернеті є відео) – наведення ладу з туалетами на українсько-угорському кордоні і перевірка якості ремонту дороги «Іршава – Виноградів» (це дорога державного значення, до якої ОДА не має жодного відношення). Здавалося б, про туалети — якийсь невдалий жарт, адже це не рівень голови ОДА. Так ні – Петров реально зайнявся туалетами на КПП «Тиса»! Спочатку особисто вирішував земельні питання, де стоять туалети, а потім поїхав туди й публічно анонсував початок робіт, про що прес-служба ОДА розіслала новину з фото. І що ми маємо у підсумку цієї туалетної епопеї? Понад чотири місяці минуло з обіцянки навести лад із двома туалетами, які будь-яка бригада наших заробітчан могла б зробити за пару тижнів. А вони досі не готові. Більше того, виявилося, що на реконструкцію двох туалетів (один на виїзді, а один на в’їзді в Україну) із держбюджету виділені неймовірні кошти – 8,5 мільйонів гривень!

Це надто серйозна сума навіть для таких «стратегічних» об’єктів!

За результатами тендеру підрядник трохи здешевив ціну й виконає роботу за 7,7 мільйонів (4 млн один і 3,7 млн інший туалет). Ви уявляєте – на реконструкцію (не будівництво з нуля, бо водопровід, каналізація та інші мережі там уже є) двох приміщень по кілька десятків квадратних метрів піде 140 та 150 тисяч доларів! За такі величезні гроші можна побудувати два двоповерхові будинки або купити 7 – 8 квартир в Ужгороді. Це за кого людей треба мати, щоб хвалитися такими «досягненнями»? А голова ОДА цим хвалиться!

Потім, мене дивує постійна брехня Петрова, зокрема, по об’єктах так званого «Великого будівництва» Зеленського на Закарпатті. Адже 11 із 18 об’єктів цього будівництва вкрадені з передвиборчої програми Порошенка 2019-го року. Це всі 5 дитсадків, 4 школи і два спортивні об’єкти. Порошенко особисто озвучував їх тут у березні минулого року, роботи там почалися ще в 2016 – 2018 роках. Ще три об’єкти теж почали будувати задовго до президентських виборів. Ця інформація загальнодоступна, її легко перевірити, однак Петров безсоромно бреше, що це об’єкти «Великого будівництва» Зеленського. Хіба серйозна людина в генеральських погонах дозволить собі так відверто обманювати людей? Звичайно, ні…

Вартість туалетів і дані про «Велике будівництво» дійсно вражають, але давайте проаналізуємо кадрову політику пана Петрова. Як ви її оціните?

За понад чотири місяці роботи він не призначив на керівні посади жодного закарпатця, тільки приїжджих. Перший заступник голови ОДА – Коцюба із Хмельниччини (колишній працівник СБУ й підлеглий Петрова в контррозвідці); інший заступник голови ОДА – Цвігун, киянин; директор департаменту економічного розвитку – Давидов, киянин; начальник відділу капітального будівництва – Кайзер із Кривого Рогу; заступник директора департаменту культури – Кужельний, киянин (про нього хочу розповісти ще окремо). Сам Петров – уродженець Калуги (Російська Федерація). Усі ці люди раніше не працювали на Закарпатті й не знають його специфіку. Навіть у радянські часи в керівництві виконавчої влади Закарпаття ніколи не було стільки приїжджих, не кажучи вже про період незалежності України. Через кадрову політику Петрова Закарпатську ОДА можна назвати територією, тимчасово окупованою чужими… Особисто я вважаю це публічним приниженням і образою закарпатських кадрів, котрим нинішній голова ОДА показує, що вони начебто не вміють керувати власною областю. І якби ж ці приїжджі кадри були, умовно кажучи, мозковими центрами, що генерують якісь продуктивні й корисні для області ідеї! Але ж ні – це дуже слабенькі люди, котрі мало розуміються в роботі. Як і сам Петров, котрий виявився ніяким управлінцем.

Звідки така категоричність?

За більш ніж чотири місяці він не спромігся вибудувати навіть власну виконавчу вертикаль. Досі на Закарпатті не призначені три із тринадцяти голів РДА, хоча це необхідно було зробити в перший же місяць. До речі, судячи з останніх кадрових призначень у районах, деякі державні посади Петров вирішив віддати, просто кажучи, «на відкуп місцевим елітам». Колишній контррозвідник мав би володіти аналітичним складом розуму, але я бачу, що «місцеві еліти» розводять його, вибачте, як якогось хлопчика.

Але йдемо далі – ряд представництв органів виконавчої влади центрального рівня на Закарпатті вже довгий час залишаються без керівників, у тому числі такі стратегічні, як Держекоінспекція та Управління лісового й мисливського господарства.У лісовій галузі, ще прибутковій два роки тому, тепер повний завал і збитковість. Що це значить? Що нинішній голова ОДА не може пролобіювати в Кабміні кадрові призначення у ввіреній йому області.

Зазвичай, завдяки своєму політичному впливу голова ОДА має лобіювати в Києві не тільки кадрові призначення, але й, приміром, адекватне фінансування найнагальніших потреб області. Як із цим у Петрова?

Відповідь проста – ніяк. Після останнього паводка Закарпаттю виділили з резервного фонду мінімальні суми на відшкодування наслідків, і це знову «заслуга» теперішнього голови ОДА. Навіть кошти з Дорожнього фонду на ремонт обласних та районних доріг, за які відповідає персонально голова ОДА, використовуються дуже погано. Із 227 мільйонів, які вже є в області, використано всього 65,7 мільйонів або 28,9 відсотків. Залишок – 161,3 мільйони (або 71,1%) лежить на рахунках мертвим вантажем. І це при тому, що до кінця року на Закарпаття має надійти ще 180 мільйонів на ремонт місцевих доріг. Ці гроші однозначно не використають, тому що сезон ремонту закінчиться приблизно за два місяці. За темпами освоєння коштів Дорожнього фонду наша область знаходиться на 5-му місці знизу. Для порівняння, лідери – Дніпропетровщина й Харківщина – використали вже понад 90% виділених грошей. То про яку ефективність ОДА і персонально Петрова може йти мова? Знімати відосіки про прибирання сміття чи вітання з пам’ятними даними – це одне, а робити реальну роботу – зовсім інше…

Є все-таки і якийсь позитив – ті ж італійські бусики, з якими на кордоні нарешті наведено лад…

Крім туалетів на КПП «Тиса», італійські бусики – єдина з усіх «ключових задач», за яку Петров узявся з особливим завзяттям. Таке собі непоборне амплуа СБУ, співробітники якої завжди були ласими до кордону й контрабанди (яка є їхньою підслідністю). Постійно оприлюднювані дані про виручку з кордону – чиста профанація. Саме розпорядження Петрова про введення на кордон додаткових силовиків – це перевищення повноважень голови ОДА, а алгоритм розмитнення ввезеного бусиками вантажу «за один кілограм» не регламентований жодними нормативними документами, тобто є незаконним. Не заглиблюватимуся в деталі (це тема для окремої розмови), а скажу так – якщо хтось хоче дізнатися, що зараз дійсно відбувається з італійськими бусиками на КПП «Тиса», хай поговорить із їхніми водіями. Вони на анонімних умовах розкажуть усі деталі нової «схеми». Одразу, коли почалася вся ця катавасія, я публічно заявив, що йде відвертий і банальний перерозподіл грошових потоків із контрабанди. Жодної користі для місцевих бюджетів Закарпаття з цього немає… Утім, тема італійських бусиків хоч і показова, але не є якоюсь принциповою для області. Є інші теми, які реально загрозливі для Закарпаття й можуть закінчитися непередбачувано.

Що саме ви маєте на увазі?

Це тема гібридної війни, яку Росія веде проти України. І якщо хтось думає, що бойові дії на Донбасі за півтори тисячі кілометрів звідси нічим не загрожують нашій області, то це не так. Російські спецслужби неодноразово демонстрували, що мають тут свої інтереси. Мало хто знає, але у 2014-му Росія мала чіткий план створення так званої Закарпатської народної республіки за зразком ЛНР та ДНР. Був навіть визначений канал перекидання зброї для силового захоплення влади, а за майбутнього лідера ЗНР ФСБ-шники обрали опереткового «премньєр-міністра Подкарпатської Руси» Петра Гецка, котрий нині переховується в Росії. Передумовою для створення ЗНР мало стати розігрування «русинської карти» й міфу про окремішність Закарпаття від України.

Чому росіяни не реалізували цей план в 2014-му?

Тому що їхня воєнна кампанія на сході України пішла далеко не так, як планувалася. Але повністю від спроб розхитати ситуацію в області росіяни не відмовилися. Ви пам’ятаєте й «план «Шатун» Суркова з тою ж русинською темою, і підпали офісу Товариства угорської культури (ТУКЗ) в Ужгороді, за допомогою яких ефесбешники хотіли розсварити українців і угорців, а далі діяти залежно від розвитку подій. Ситуацію вдалося тоді втримати під контролем завдяки тому, що спецопераціям ФСБ на Закарпатті було дано дуже жорстку відповідь із боку керівництва області й силових структур. Хочу особливо відзначити тодішнього начальника УСБУ Воєводіна, під безпосереднім керівництвом котрого вдалося за гарячими слідами розкрити обидва підпали офісу ТУКЗ і показати, що громадяни Польщі зробили це на замовлення російських спецслужб. Якби не професіоналізм Воєводіна, дехто досі думав би, що офіс підпалили українські націоналісти…

Як ви вважаєте, росіяни ще спробують розхитати ситуацію на Закарпатті?

Безумовно, і це відбувається вже — тут і зараз. За теперішньої влади русинство отримало нове дихання. Мова не тільки про те, що русинська тема регулярно піднімається в медіа Медведчука (як центральних, так і регіональних). А й про те, що їй підігрує виконавча влада на Закарпатті. Я вже згадував про призначення заступником директора департаменту культури ОДА такого собі пана Кужельного, приїжджого з Києва. Свого часу він був помічником на платній основі нардепа від Партії регіонів Юрія Бойка, теперішнього співголови ОПЗЖ. Того самого Бойка, в котрого давні дружні стосунки з головою ОДА Петровим (про що писали центральні ЗМІ задовго до призначення Петрова на Закарпаття). У перші ж дні після призначення Кужельний почав ходити по різних структурних підрозділах ОДА й цікавитися русинською темою – питав, зокрема, чому представників русинів немає в громадських радах різного рівня. Питання – для чого приїжджій людині, котра не знає специфіки регіону, взагалі влазити в тему русинства, де легко наламати дров і зайти так далеко, звідки важко буде повернутися?

За нормальної роботи державного механізму відповідь на це питання мали б дати силовики…

Петрова й Кужельного пов’язує спільна людина – Бойко з ОПЗЖ. Йдемо далі – нещодавно за мовчазної згоди Петрова начальником обласного управління ДСНС призначений заступник обласного осередку ОПЗЖ Щербей, котрий є людиною Медведчука. А колишнього нардепа від Партії регіонів Бушка з Виноградова, давнього симпатика русинства, «Слуги народу» зараз просувають на голову Виноградівської ОТГ. Бушко регулярно оприлюднює на своєму інтернет-ресурсі русинські матеріали, у тому числі передруки з медіа Медведчука. Тим часом Петров уже кілька разів публічно заявив, що на Закарпатті немає ні угорського, ні русинського питання, хоча це абсолютно не так. Згадаймо також недавнє нагородження президентом Зеленським Феодора, митрополита Мукачівської єпархії Української православної церкви Московського патріархату, яке відбулося з подання Петрова. Усе це не розрізнені події, а фрагменти одного пазла. І якщо його скласти, вийде дуже нехороша картина.

Зараз на Закарпатті відбуваються нездорові процеси, і в мене немає жодних сумнівів, що російські спецслужби про них чудово знають, а деякі інспірують. Головне питання в тому, як поведе себе уродженець Росії Петров, коли ФСБ знову спробує хитнути ситуацію на Закарпатті – чи буде з його боку така ж рішуча й жорстка відповідь, яка була в 2016 – 2018-му? У мене з цього приводу дуже великі сумніви. Думаючі люди мають знати про всі ці речі і у випадку небезпеки об’єднатися, щоб не допустити сценарію, який готує для Закарпаття ФСБ…

Це дійсно дуже серйозна інформація… Скажіть, а ви не боїтеся публічно говорити про такі речі? Адже крім вас про голову ОДА Петрова зараз взагалі ніхто нічого поганого не пише й не каже – тільки добре або нічого…

Ні, не боюся. Мені доводилося самотужки протистояти владі і в набагато, так би мовити, безнадійніших умовах. Наприклад, у часи керівництва Балоги Секретаріатом президента Ющенка, коли вся область (і ОДА, й райони, й силові структури) були у нього «в кишені». Причому вдавалося протистояти ефективно – наприклад, після моєї публікації в «Дзеркалі тижня» про спроби Балоги взяти за копійки в оренду на 49 років Замок «Паланок», Верховна Рада України ухвалила спеціальну постанову, якою заблокувала цей процес.

Я знаю, що теперішнє керівництво ОДА уважно стежить за моїми заявами й публікаціями, які йому дуже не подобаються. І щоб зупинити мене якимось чином, там шукають різний компромат. Наприклад, щодо роздержавлення газети «Новини Закарпаття», головною редакторкою якої є моя дружина. Із того, що оточення Петрова і він особисто розпитує про мене людей, котрі давно мене знають, я розумію, що в ОДА можуть задіяти й інші сценарії, в тому числі вкиди дезінформації, провокативні чи силові варіанти. Недавня історія про працівницю ОДА, котра начебто «зливала Галасу інсайдерську інформацію», свідчить, що в цих людей відсутні будь-які  принципи чи моральні обмеження. На все це відповім так: страхи й побоювання в мене зникли дуже давно – ще в кінці 1990-х і на початку 2000-х, коли я займався кримінальною журналістикою і влазив у дуже небезпечні теми. Тому й тепер зупинятися не збираюся…

Іван Фенько

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

94 − 87 =