Екзема — захворювання з гострим та хронічним перебігом, що супроводжується висипом, ерозіями, свербежем та печінням. Серед шкірних захворювань на неї припадає 30-40% від усіх дерматозів. Зважаючи на алергічну природу, для лікування використовують антигістамінні препарати. Глюкокортикоїди, наприклад дексаметазон, застосовують у разі тяжкого перебігу.
Чому виникає екзема?
Це поліетіологічне захворювання. Тобто до його розвитку призводить низка факторів:
- спадковість;
- супутні алергічні хвороби;
- стрес;
- травми;
- хронічні інфекції;
- розлади ШКТ;
- порушення ендокринної системи;
- хімічні та біологічні речовини;
- медикаменти.
Види екземи
За перебігом розрізняють гостру, підгостру та хронічну екземи. Клінічні форми:
- справжня (ідіопатична);
- себорейна;
- мікробна;
- дитяча.
Для кожного типу використовують різні підходи в діагностиці та лікуванні.
Характерні прояви
При екземі уражається вся шкіра кінцівок, тулуба та обличчя. Спочатку зʼявляються рожеві плями — еритема. Потім на ній формуються пухирці, папули та пустули. Пухирці розкриваються з виділенням рідини, що виступає на поверхню шкіри. Згодом формуються лусочки та кірки, зʼявляється лущення та тріщини. Уражені ділянки можуть чергуватися зі здоровими. Характерне симетричне розташування висипу. Для гострого перебігу характерні еритема, пухирці, ділянки мокнуття з подальшим утворенням лусочок та кірок. А для хронічної форми — кірки, тріщини, лусочки, неяскрава еритема, посилення шкірного малюнка.
Діагностика проблеми
Діагноз екземи встановлює дерматолог на підставі клінічної картини. Проводять диференційну діагностику з атопічним та контактним дерматитом, стрептодермією, псоріазом. Діагностику та призначення лікування проводить лише дерматолог. Тому у разі виникнення будь-якого висипу необхідно звертатися до лікаря.
Як лікувати?
Призначають комплексне лікування. Необхідно виключити контакт з алергеном та впровадити гіпоалергенну дієту зі зменшенням вживання рідини, солі та вуглеводів. Проводять гіпосенсибілізуючу терапію:
- препарати кальцію, натрію;
- сечогінні засоби (фуросемід, магнію сульфат);
- антигістамінні засоби (супрастин, діазолін, димедрол);
- ентеросорбенти (активоване вугілля).
У разу вираженого психогенного фактора необхідна гіпносугестивна терапія та електросон. Можуть призначатися седативні препарати (броміди, анксіолітики, нейролептики). Якщо виявлено мікробну екзему, то застосовують протигрибкові та антибактеріальні препарати. Вітамінні засоби (А, Е, С, В6) призначають у разі хронічної форми разом з імуномодулюючими та пірогенними засобами. У разі тяжкого перебігу використовують кортикостероїди та анаболічні гормони.
