Готуємо з перчинкою: кавказька аджика, паприкаш і ерош пішта

Опубліковано:

Вересень на Закарпатті – місяць червоного перцю. І, якщо одні беруть відпустку, аби ще встигти поніжитися на морському узбережжі в оксамитовий сезон, то інші, безумовно, для того, аби накрутити аджики. «Про Захід» вирішив поцікавитися, що готують закарпатці з перцю і з чим його їдять.

Пікантний делікатес: гострий перець з фетою

Ужгородка Яна Семач-Родіна розповіла, що гострий перець в її сім’ї всі обожнюють, без них годі уявити жодне свято. До того ж, город дівчини рясно заповнений кущиками з гострим перцем.

«На зиму мама завжди робить маринований перець в олії. Так сталося, що я, крім перцю, ще дуже люблю сир і, коли вперше побачила такі перчики (було це на якомусь ярмарку, років з 5 тому), подумала, що це має бути щось божественне. Задоволення це виявилося досить недешевим, тому вирішила спробувати приготувати сама. Готувати одразу з прянощами і в олії не хотіла, бо боялась, що швидко зіпсується. Тому для такого делікатесу, я спочатку його просто замаринувала у воді з оцтом і так зберігала упродовж сезону. А за 2-3 дні до якогось заходу чи просто аби поласувати, я дістаю його з банки, наповнюю фетою, філадельфією, чи подібним сиром і даю настоятися», – розповіла дівчина.

Маринує перцеві заготовки Яна дуже просто: на літр води додає 200 мл оцту, 4 столові ложки цукру і лавровий лист. У перчиків відрізає «хвостики» і вичищає зернята. Розкладати їх рекомендує по півлітровим баночкам. Маринад потрібно довести до кипіння і залити перці, а далі щільно закрутити кришками.

«Коли виникне бажання – відкрити баночку. Сир, якщо це фета, розім’яти, можна додати улюблені спеції, але я не додаю. Масу треба викласти у кондитерський мішок і наповнити перчики. Якщо перчики круглі, то можна і ложечкою. Потім скласти їх в баночку, пересипаючи прованськими або італійськими травами, тоненькими пластинками часника і залити олією. Залишити на два-три дні і «супер-дорога» закуска готова», – розповіла ужгородка.

Аджика кавказька – не соус, а спеція

Ужгородець Остап Палінчак вже роками готує справжню аджику, яку потім використовує для приготування найрізноманітніших страв. «Жителі Кавказу ображаються, коли аджикою називають томатний соус. Для цього в них є інша назва – сацабелі. Аджика – це спеція, а не соус, на її основі можна робити соуси», – зазначив чоловік.

Для справжньої аджики, за рецептом Остапа, потрібно:

  1. 300г перець гострий(бажано червоний), в’ялений (очищений від середини і чи на сонці чи в духовці притомлений).
  2. 300г часнику.
  3. 300г горіхів грецьких.
  4. 300г солі.
  5. 50г уцхо-сунели (хто не знайде, хмелі- сунелі).
  6. Столова ложка коріандру.

«В ідеалі все це перетирається на жорнах, але в наш час тут зручніше м’ясорубка, тож все крім солі, пропускаємо через м’ясорубку з найменшою сіткою кілька разів. Потім змішати з сіллю (беремо грубу, не йодовану) і розкидати по стерилізованих банках. Зберігати в холодильнику чи в прохолодній коморі. У мене зберігається рік і не псується. Використовую в основному для маринування м’яса. Якщо розвести з томатною пастою і додати кінзу вийде справжній сацебелі. Часто цю суміш використовую для приготування паприґашки. 50г баночка аджики з підчеревиною в скороварку, трохи води, півтори години і готово. Вже готову присипаю червоним і чорним перцем», – поділився Остап.

Закарпатська «Ерош пішта»

Про неї знає чи не кожен закарпатець, її усе частіше везуть до інших регіонів та країн у якості сувеніру. Маленька баночка з усміхненим чоловіком на етикетці і пекельним вмістом є чи не в кожному закарпатському холодильнику, чимало мешканців краю роблять її й самостійно.

«У мене чоловік робив цю гостру смакоту торік. І це не зовсім звична «пішта», фактично –це перемолота гостра паприґа (із зернятками), перемішана з сіллю за смаком і закручена у маленькі баночки. Тут тільки натуральні складові без жодних додаткових консервантів. Зберігалася закрутка нормально у коморі. Вже потім з цього продукту чоловік робив різні соуси, додаючи й інші складові», – поділилася ужгородка Марина Безега.

Заморозити? Звичайно!

У моїй родині перець люблять всі, тому ми його вже кілька років поспіль морозимо. На початку вересня, коли ціна на нього просто чудова, я купую кілька кілограм, ріжу їх соломкою і пакую по брикетам.

Додаю перець у такі супи як борщ, боґрач, овочевий, томатний, харчо. Готую лечо, різотто, тушкую з іншими овочами і, звичайно, вистеляю на майбутню піцу.

Цікавим є той факт, що структура перцю після заморозки майже не змінюється, він залишається хрумким, ароматним та соковитим, додаючи кожній страві присмак яскравого літа. До того ж, у замороженому перці зберігаються чи не всі корисні мікроелементи. Заморожуйте на здоров’я!

Підготувала Вікторія Жуйко, спеціально для “Про Заходу”

Про Захід