У День Злуки, 22 січня, на набережній Незалежності шматок землі, який роками заростав травою, перетворився на будмайданчик. Сюди приїхав трактор та вантажівки. За кілька днів забудовник, як і велить закон, повісив на огорожі паспорт. Малюнок майбутньої будівлі у соціальних мережах викликав жваве обговорення. Хтось захоплювався, втім більшість відверто обурилися.
Користувачі мережі зробили наголос перш за все на загальному вигляді – чи, бува, не зіпсує новобудова усю панораму набережної? Адже тут – вихід на Поштову; старовинна будівля стоматполіклініки; пам'ятник Августину Волошину.
Раніше за адресою Незалежності, 9 розміщувався приватний одноповерховий будинок. Він був трохи нижчим за той, що ліворуч. Про висоту свідчить “цегляний слід” знесеного будинку, який залишився на сусідній стіні.
Цього разу нова споруда уже буде суттєво вища. До слова, з паспорта будівництва достеменно не зрозуміло – мова йде про три поверхи чи таки цілих чотири?
Зате чіткою і одностайною є інша інформація: замовник будівництва – Віталій Коціпак, а придумав проект й зараз веде авторський нагляд – Михайло Дрик.
На жаль, автору не вдалося вийти на зв'язок з ними. Втім, редакція Про Захід готова будь-коли оприлюднити їх точку зору щодо нової будівлі.
Згідно з інформацією паспорту будівництва, новий будинок здадуть уже наприкінці цього року. Тож уже дуже скоро матимемо новий, дещо змінений вигляд набережної Незалежності у цій місцині.
Що ж думають про архітектурну новацію експерти?
Екс-головний архітектор Ужгорода Петро Сарваші, при якому, власне, розроблявся проект, твердить – з виглядом будівлі все гаразд. Принаймні, це стосується того проекту, на якому він поставив свій підпис, коли працював на цій посаді. З його слів, замовник на розгляд містобудівної ради подавав різні проекти, і спочатку йшлося навіть про зведення п'ятиповерхівки. Втім, на таке містобудівна рада не погодилася. Останні варіанти проектів були кращими, один з них і погоджено містобудівною радою, а відтак – і головним архітектором.
Зі слів експерта, на набережній є такий собі “умовний квартал”, що починається від перевулку, де зараз розпочато будівництво, і закінчується на площі Пушкіна – триповерховим будинком, в якому розміщено кафе “Пінгвін”.
“Я не бачив паспорту об'єкту, який вивісили, – каже Петро Сарваші, – але той проект, що я погодив – це такий собі “ремікс” будівлі, де розміщено “Пінгвін”. Тільки в іншому, такому собі – переосмислені”.
Він додав, що будівля на Незалежності, 9 не вийшла за так звані “червоні межі” – місце, за яким приватна територія переходить у загальноміську, себто – тротуар.
Нічого погано у проекті не бачить і нинішній в.о. начальника управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради Михайло Івегеш. Він сказав, що детально відносно проекту говорити не буде, оскільки на своїй посаді віднедавна. Втім точно знає – містобудівна рада його затвердила. Як архітектурний експерт, Михайло Івегеш констатував: “Наскільки я бачив проектну пропозицію, наголошу – не паспорт будівництва об'єкту, а проектну пропозицію, вона витримана в стилі забудови набережної, вона не буде споганювати архітектуру”.
Інший наш співрозмовник – архітектор Андрій Німець, наголошує: сама будівля гарна, але чи підходяща саме у цьому місці? Будинки-сусіди ліворуч тут нижчі.
“Подобається чи не подобається? Це справа смаку кожного, – каже наш співрозмовник. – Власне, мені проект подобається в розрізі такого погляду. Автору вдалось відтворити дух архітектури міста, яку задали чехословацькі архітектори та забудовники в 30-х роках ХХ століття. Якщо пройтися далі по набережній, можна побачити подібну будівлю, яка розташована на розі кварталу.
Втім існують поняття, які прописані в сучасних нормувальних документах для архітектури і містобудівної стратегії. Є професійна етика архітектора, яку можна описати фразою – “Не нашкодь”. Ось тут проект на набережній починає дисгармоніювати з навколишнім оточенням. В цій частині набережної збереглася малоповерхова забудова приватних будівель (або “вілли”, як їх називали в свій час) – не вище 2-х поверхів. А дана будівля пропонується висотою в 4 поверхи. Це – близько 14 метрів фасадної вертикалі. На цьому моменті проект почне порушувати нормування щодо якісної забудови. Тобто, новобудова може спотворити естетику і харизму набережної в даному кварталі, порушуючи розгортку висотності забудови, почне нездорово домінувати”.
Також Андрій Німець наголосив на проблемі, яка не була колись актуальною для чехословацьких архітекторів – вимоги будівельних норм щодо розміщення парковки.
Не в захваті від новації на набережній колишня представниця Ужгородської міськради з питань охорони культурної спадщини Мар'яна Собран. “Об'єкт, який бачимо на паспорті будівництва, на жаль, не вписується в історичний центр нашого міста, – зазначає наша співрозмовниця. – Якщо він буде у цьому місці, то просто “задавить” набережну, оскільки домінуватиме над будівлями, що поруч. Тут треба особливу увагу звернути на дотримання поверховості забудови на набережній в цілому. Якщо до цього несерйозно віднестися, то отримаємо ще один ляп в нашому історичному центрі. Наголошу: сам проект будинку є досить непоганим, але він недоречний у цьому місці”.
Словом, аргументів – як за, так і проти будівництва – при бажанні можна пошукати багато. Це виносить на поверхню іншу проблему – чого обговорення починається лише тоді, коли запрацював будмайданчик, коли приїхав екскаватор?
Тоді, коли усі юридичні аспекти узгоджені? Відповідь одна – бо про план нового будівництва широке коло людей просто не знало.
Чому власник ділянки не оголосив широке публічне громадське обговорення із залученням провідних експертів? Чому цього, зрештою, не зробила Ужгородська міська рада?
Риторичні питання, які у нинішніх реаліях і за каденції теперішніх депутатів та міського голови, очевидно, уже не вирішити.
Ще однією дисгармонією у проекті, на суб'єктивний погляд автора, може стати чи то тераса, чи то будівля кафе, що уже зведена на набережній, яка впритул примикатиме до нового об'єкту.
.jpg)
За нашою інформацією, це виправити важко, оскільки земля під кафе уже, з дозволу депутатів міськради, – приватна власність. І це попри те, що знаходиться вона прямо серед тротуару. Втім, це вже тема іншої розмови.
Ярослав Гулан,
для Про Захід
фото автора
