Жителі мікрорайону Доманинці, що на околиці Ужгорода, нарешті зможуть з комфортом чекати громадський транспорт. Наприкінці минулого року тут встановили першу нову автобусну зупинку. Облаштовують другу, всього таких буде чотири. До цього часу виглядати автобуса доводилося на пошкоджених часом майданчиках, збудованих ще за часів СРСР. Рік тому зрушити справу з місця вдалося завдяки активності самих мешканців, зокрема, аспіранта УжНУ, громадського активіста Ернеста Самсончика. Сусідка хлопця Людмила Дмитрівна не раз скаржилася, як незручно довго стояти на зупинці, особливо у погану погоду. Тож Ернест вирішив діяти.
“У 2017 році, у жовтні ми почали збирати підписи по Доманинцях, хоча спочатку дехто ставився до цього з підозрою, думали, що афера,- розповідає Ернест Самсончик. – Але за два дні вдалося назбирати 90 підписів. Можна було подавати запит до Ужгородської міськради від себе, але швидшу відповідь процедура передбачала через депутатське звернення. Тому ми звернулися до міськради через одного з депутатів( Микола Сюсько). А вже через місяць отримали відповідь, що питання винесуть на розгляд бюджетної комісії. Ми вірили, що наша справа вдасться, хоча ще під час збору підписів я отримував погрози від депутата з нашого округу, якому не сподобалась моя ініціатива”.
У результаті кошти на зупинки виділили. Стару радянську плитку замінили сучасними матеріалами, облаштували захист від дощу та вітру, встановили лавиці. “Це дійсно дуже приємно, щось справа вийшла результативною. Зупинки видалася хорошої якості, – каже Ернест. – Жителі Доманинців задоволені. Після цього я отримую багато пропозицій від сусідів, що ще можна змінити. Особливо мій дід ледь не щодня підкидає ідеї.
Вся наша родина десятиліттями живе тут, хочеться, щоб мікрорайон був сучасним”.
Тепер жителі Доманинців хочуть взятися за ґрунтові дороги у мікрорайоні, таких без асфальту із великими ямами є кілька. Раніше допомагав бульдозер, який хоч трохи вирівнював дороги, але його, тут кажуть, давно не було. Ернест, який знову збирає підписи, сподівається, що наступного року у бюджет включать витрати на ремонт доріг. “Взагалі було б добре, щоб люди були активнішими. Місто має достатньо грошей, позаминулого року Ужгород не зміг використати понад 120 млн. грн., їх повернули, а гроші могли б лишитися тут, – коментує хлопець,. — Депутати на великий мій подив , проти активності людей, вони їх страшенн бояться”.
Окрім доріг Ернест планує облаштувати в Доманинцях любительський кіно-клуб для молоді. Вже зайнявся пошуком обладнання і приміщення. Разом з однодумцями планують розвивати велоінфрастуктуру, запросили обговорити це питання експерта з міста-побратима Дармштадта (Німеччина). “Я вчився закордоном 4 роки ( брав участь у програмах обмінів у Німеччині, Словенії, Данії, Іспанії, Китаї) і бачив, як люди там живуть, мають соціальну і громадянську відповідальність. Але завжди мріяв жити в Ужгороді, тож вирішив, що своїми силами можу покращувати місце, і повернувся туди, де мій дім. Таких людей немало, я їх знаю. Є своя атмосфера у нашому місті, багато хто сюди б переїхав. Я сам працюю у сфері туризму, багато організовую екскурсій по Закарпаттю, це чудовий край. Оскільки у нас туризм і історія досить дотичні, то я вирішив поєднати науку і практику і зараз навчаюся в аспірантурі на кафедрі історії України УжНУ, хочу здобути ступінь доктора філософії. Туризм — це хороша сфера для розвитку Ужгорода, от, наприклад, Львів цього року відвідало 3 млн.туристів, кожен з них у середньому лишав по 3000 грн. Але потрібний системний підхід влади до розвитку цього напрямку і створення окремого кластеру”, – каже Ернест, закидає свої трекінгові палки у рюкзак і вирушає покращувати світ, в якому живе.
Ужгородський прес клуб
