Рахункова палата провела аудит ефективності використання коштів, передбачених у державному бюджеті на фінансову підтримку національних театрів, та використання і розпорядження об'єктами державної власності, належними державі матеріальними та іншими активами, що мають фінансові наслідки для державного бюджету. Відповідальний за проведення аудиту – член Рахункової палати Андрій Дідик.
Аудитом встановлено, що надання театрам державної фінансової підтримки сягає 87 відсотків їх валового доходу. При цьому 95 відсотків цих коштів йдуть на заробітну плату. Така система неефективна і не стимулює театри до збільшення власних надходжень.
Загальний обсяг виділеної з державного бюджету фінансової підтримки у 2017 році та І півріччі 2018 року за бюджетною програмою “Фінансова підтримка національних театрів” становив 1 423,2 млн грн, з яких національними театрами використано з порушеннями бюджетного законодавства – 2,3 млн грн і законодавства у сфері публічних закупівель –
3,0 млн грн, непродуктивно – 3,4 млн грн, неекономно – 47,2 млн грн, неефективно – 0,9 млн гривень.
Незважаючи на проголошене Кабінетом Міністрів України зменшення обсягу фінансової підтримки небюджетних організацій за рахунок бюджетних коштів, обсяг бюджетної програми “Фінансова підтримка національних театрів” постійно зростає. На 2017 рік та І півріччя 2018 року він становив 1 423,2 млн гривень. Це практично четверта частина усіх видатків, затверджених Мінкультури на культуру і мистецтво. При цьому питома вага власних доходів театрів у загальних доходах у 2017 році становила 18,2 відс., у І півріччі 2018 року – 20. Фактично, національні театри утримуються державою, хоча більшість із них – державні підприємства.
Так, із семи національних театрів лише два (Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької та Одеський національний академічний театр опери та балету) – державні установи, інші п'ять – державні підприємства. При цьому різниці у наданні їм фінансової підтримки немає.
Крім того, аудитори вважають, що сам механізм виділення коштів на державну фінансову підтримку національних театрів недосконалий і неефективний. Справа в тому, що річний обсяг підтримки затверджується Мінкультури, доводиться театрам як бюджетним установам на початку року і не залежить від результатів їх поточної діяльності. Протягом року він також не коригується.
До того ж, при визначенні обсягів підтримки Мінкультури не враховує залишки власних коштів театрів на рахунках, відкритих в установах банків, оскільки це не передбачено діючим на сьогодні Порядком використання коштів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2011 № 247. На початок 2017 року це була сума у понад 8 млн грн, а на початок 2018 – більш як 14 млн гривень. Ці кошти залишилися поза увагою Мінкультури і Мінфіну, а ситуація створила додаткове навантаження на державний бюджет.
Аудитори звертають увагу на те, що розмір фінансової підтримки не залежить ні від ефективності роботи театрів, ні від участі артистів у виставах. Це свідчить про формальне затвердження мети бюджетної програми –забезпечення естетичних потреб населення та не відповідає європейським принципам розвитку культурних закладів. Закордонний досвід доводить, що розмір державних грантів безпосередньо залежить від результатів праці акторів та кількості проданих квитків.
Крім того, Мінкультури, за безконтрольності Мінфіну, не забезпечило унормування оплати праці артистичного персоналу залежно від участі у виставах. Як результат, артист, який 20 разів на рік брав участь у виставах, отримує практично таку ж зарплатню, як і той, хто відпрацював понад 150 спектаклів. На думку аудиторів, таке зрівнювання заробітної плати не стимулює молодих артистів до творчих здобутків.
Усього національними театрами протягом 2017 року та І півріччя 2018 року з недотриманням норм виступів виплачено заробітної плати на суму 3,3 млн грн, що є непродуктивним використанням коштів державної фінансової підтримки.
Аудитори також констатують відсутність ефективних і своєчасних управлінських рішень Мінкультури щодо формування і реалізації державної політики в галузі театрів і театральної справи та управління об'єктами державної власності. Покладені на міністерство обов'язки зі збереження державного майна належним чином не виконувалися. Зміцнення матеріально-технічної бази національних театрів за рахунок коштів фінансової підтримки не відбувалося.
Через відсутність видатків розвитку, ремонтно-реставраційні роботи приміщень театрів не проводилися. Отже, існують цілком реальні ризики щодо збереження будівель національних театрів, які здебільшого є пам'ятками історії та архітектури національного і місцевого значення.
Аудит, проведений Рахунковою палатою, засвідчив, що задекларовані законодавством принципи розвитку театрів протягом досліджуваного періоду не виконувалися. Про результати аудиту поінформовано Верховну Раду України та Кабінет Міністрів України.
Управління інформаційної політики
