Чи законно були виділені земельні ділянки біля ужгородського кар’єру в 2010-му році? Слово фахівцям

Опубліковано:





Темою земельних ділянок, виділених в 2010-му році Ужгородською міськрадою на об'їзній дорозі неподалік ужгородського кар'єру, продовжують спекулювати.

Нагадаємо, 6 листопада на той момент в.о. міського голови Ужгорода Віктор Щадей звинуватив народного депутата України Валерій Пацкана в тому, що той, нібито, хоче позбавити земельних ділянок велику кількість ужгородських сімей. Підставою для звинувачення став запит від нардепа прокурору області, щоб органи перевірили, чи законно діяла Ужгородська міськрада, виділяючи земельні наділи.

За версією Щадея, запит був поданий в корисливих цілях – нібито ці ділянки заважають проїхати до ділянки, яка належить Валерію Пацкану.

Народний депутат відповів на цей закид. Прочитати відповідь можна за посиланням.

І здавалося, що непорозуміння було вирішене. Втім, нині тему знову підняли і звинувачують нардепа в корисливих цілях по другому колу. Щоб розібратися в ситуації без надмірного галасу, ми звернулися до досвідчених закарпатських юристів, щоб вони пояснили ситуацію навколо ділянок з фахової точки зору. Пропонуємо їх вашій увазі.

Ярослав Греца, керуючий партнер Юридичної компанії “Греца і Партнери”:

Перш за все необхідно наголосити, що даючи оцінку питанню правомірності надання земельних ділянок у власність громадян, слід уникати будь-яких політичних чи інших маніпуляцій з цього приводу, а проаналізувати це питання виключно з точки зору імперативних вимог закону, адже ми прагнемо жити у правовій державі.

Для правильної юридичної оцінки даної ситуації важливе значення має місце розташування спірних земельних ділянок, а також їх цільове призначення. Якщо ці земельні ділянки дійсно розташовані уздовж меж автомобільної дороги загального користування державного значення “Обхід м. Ужгород-контрольно-пропускний пункт “Ужгород” (відповідний статус автомобільної дороги закріплений постановами Кабінету міністрів України), то необхідно врахувати, що на них тоді поширюються обмеження, встановлені пунктом 22 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою КМУ від 30.03.1994 року за № 198.

Вказана правова норма чітко передбачає, що у придорожній зоні автомобільних (позаміських) доріг забороняється будівництво житлових будинків, господарських і промислових споруд від краю проїзної частини на відстані не менше ніж 100 метрів на ділянках доріг державного значення I, II і III категорій, що побудовані або будуються в обхід міст і селищ міського типу, сільських населених пунктів.

Отже, якщо ці ділянки розташовані на відстані менше ніж 100 метрів від краю дороги загальнодержавного значення, будівництво на цих ділянках житлових будинків, господарських і промислових споруд заборонено. І якщо міська рада надала у власність громадян ці земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, то відповідні рішення ради не відповідають вищенаведеним приписам законодавства України.

Розв'язання даної спірної ситуації повинно здійснюватись виключно у правовому полі. Перш за все правову оцінку законності чи протиправності відповідних рішень міської ради повинен дати суд, як це прийнято у всіх цивілізованих державах. Якщо рішення ради будуть визнані протиправними і скасовані судом, з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів громадян, міська рада, у повній відповідності до вимог Земельного кодексу України або може надати у власність громадян інші земельні ділянки, які не будуть розташовані в межах визначених обмежень, або розглянути питання про зміну цільового призначення землі, що не передбачатиме можливість її забудови.

Адвокат Євгеній Старцев:

Серед джерел інформації в коментованій ситуації я вивчив запит, поданий Валерієм Пацканом. Можу сказати, що як фізична особа, власник ділянки, яка знаходиться поряд з вказаними у запиті, він абсолютно правий. А дії Ужгородської міськради, як виглядає з наданої в запиті інформації, на мою суб'єктивну думку, були вчиненні з порушенням законодавства.

Видача ділянок на цьому місці під індивідуальну забудову суперечить ряду нормативно-правових актів, зокрема земельному законодавству та актам, які регулюють статус доріг державного значення.

Існують чіткі обмеження, згідно з якими земельну ділянку у придорожній зоні автомобільних (позаміських) доріг надавати забороняється та не можна використовувати під індивідуальну забудову, позаяк така забудова не буде відповідати інтересам місцевої громади. Кожному відомо, що з часом зростає кількість автомобільного транспорту, через що необхідно розширювати дорожню інфраструктуру, закріпляти її на відповідному правовому рівні в межах існуючої території. В той же час орган місцевого самоврядування, на мою думку, міг врахувати не тільки потреби фізичних осіб, яким надавалися такі ділянки, а й суспільні потреби, викликані необхідністю покращення доріг у нашому місті.

Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, вказують про те, що у придорожній зоні автомобільних (позаміських) доріг забороняється будівництво житлових будинків, господарських і промислових споруд від краю проїзної частини на відстані не менше ніж 100 метрів на ділянках доріг державного значення I, II і III категорій, що побудовані або будуються в обхід міст і селищ міського типу, сільських населених пунктів.
В разі дотримання органом місцевого самоврядування вказаних правил не було б допущено порушення прав та інтересів теперішніх власників земельних ділянок.

Стосовно подання запиту до прокуратури, можу сказати, що Валерій Пацкан вчинив його абсолютно правильно. Громадська позиція кожного мешканця міста повинна базуватись на звичайних принципах дотримання прав та свобод всіх містян та проявляти ініціативу там, де порушуються діями або бездіяльністю з боку органів державної влади або органів самоврядування норми права. Крім того, наскільки мені відомо, він також звертався до Ужгородської міськради з пропозицією виділити людям, які отримали спірні ділянки на цій території, аналогічні за розмірами земельні наділи в іншій частині міста, де б індивідуальна забудова не заперечувала законодавству. Мені здається, в даній ситуації це стало б для міськради найкращим виходом із ситуації.

Мені доводилося читати позицію представників міськради в соціальних мережах та інтернет-ресурсах. Вимушений сказати, що свою позицію вони не підтверджують нормативно-правовими актами, а тому вона більше виглядає, як спроба захистити свої інтереси, а не домогтися справедливості.

До того, ж маніпуляцією є розмови про велику кількість простих ужгородців, які можуть лишитися без землі. Наскільки мені відомо, ніхто не позбавляв їх права, враховуючи ситуацію, що склалась, захистити свої власні інтереси, звернувшись до Ужгородської міської ради для виділення їм іншої рівнозначної, але не обтяженої земельної ділянки.

В будь-якому випадку, хто правий у даній ситуації, повинен вирішити суд. Сторони представлять свої аргументи і в змагальності доводитимуть, хто з них правий. Виходячи з цього, суд приймає рішення іменем Закону.

Юридична компанія “Колегіум”:

Щодо порушеного Вами питання зазначаємо наступне:

Постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994р. (з подальшими змінами та доповненнями) затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони (надалі – Правила).
Відповідно до п. 22 Правил, забороняється будівництво житлових будинків, господарських і промислових споруд у придорожній зоні автомобільних (позаміських) доріг, зокрема, на ділянках доріг державного значення I, II і III категорій, що побудовані або будуються в обхід міст і селищ міського типу, сільських населених пунктів – не менше ніж 100 метрів від краю проїзної частини.

Тобто чинним нормативним документом передбачено заборону в межах зазначеної відстані будівництво житлових будинків, господарських і промислових споруд. Здійснення інших дій (напр., прокладання інженерних комунікацій та виконання інших робіт), відповідно до п. 6 Правил, здійснюється в порядку, що визначають відповідно Укравтодор, Держбуд і Держжитлокомунгосп за погодженням з Головним управлінням Державтоінспекції МВС.

У той же час, щодо конкретних земельних ділянок, то категоричні висновки робити передчасно та неможливо без проведення відповідної експертизи.

Можливі варіанти правового врегулювання існуючої ситуації:

– Скасувати рішення органу місцевого самоврядування у т.ч. самостійно Радою.
Одночасно вирішити питання про повернення сплачених громадянами коштів на так званий “благоустрій”, пайовий внесок, що в десятки разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати та відновлення в судовому чи адміністративному порядку невикористаного права громадян на безоплатну приватизацію земельних ділянок.
Надання таким громадянам інших земельних ділянок.
– Зміна цільового призначення (за заявою та згодою власників) земельних ділянок з тими ж наслідками, що описані вище.

Неякісність підготовки землевпорядної документації відповідними розробниками проектної документації в м. Ужгороді є системним та масовим явищем.

Юрій Лівак, “Про Захід”


Про Захід