Вибори минули, як і перші враження від них. Їхні підсумки оцінюють дуже по-різному, залежно від власних симпатій та поглядів. Хтось стверджує, що це найдемократичніший та найбільш проєвропейський парламент в історії України (судячи з програм, які представляли переможці виборів, так воно і є – проросійські сили набрали мізерну кількість представників у Раді), інші ридають, що знову “все пропало”. Іншими словами, всі граються чи то в Нострадамусів, чи політичних експертів, розказуючи, як діятиме новообраний парламент ще до того, як депутати прийняли присягу.
Неоднозначно як в Україні, так і в регіоні сприйняли й результати виборів на Закарпатті. Якщо до голосування за партійними списками претензій майже немає, оскільки, як і загалом по Україні, перемогли Блок Петра Порошенка, “Народний фронт” та “Самопоміч”, то явка, а також результати виборів на мажоритарних округах, дали підстави окремим голослівним коментаторам знову розмірковувати про “неправильний захід країни”.
Втім, такий скепсис не дивує, адже нардепами від області став сімейний клан Балог в складі трьох рідних братів та одного двоюрідного, а також колишній регіонал, який голосував за диктаторські закони і має, м'яко кажучи, неоднозначну репутацію, Михайло Ланьо.
І лише до одного з переможців в мажоритарних округах Закарпаття практично не виникало претензій – до Роберта Горвата, висуванця від блоку Петра Порошенка, який став першим на Ужгородському окрузі №68.
Фактично протягом всієї кампанії конкуренти й громадськість зуміли висловити одну-єдину претензію Роберту Горвату – велика кількість зовнішньої реклами. Втім, це цілком законний вид передвиборчої агітації, тому “тиснули” опоненти на мораль. Не можна, мовляв, витрачатися на рекламу, коли в країні важка ситуація.
Тут цікаві два моменти. По-перше, більшість опонентів Горвата також витрачали гроші на рекламу. Скажемо, Віктор Щадей дуже активно рекламувався на радіо та ТБ, його листівками були обклеєні всі стіни, паркани й стовпи, вийшло кілька випусків агітаційної газети багатотисячними накладами, крім того, реклама Щадея щотижня з'являлася в обласній пресі. Сергій Ратушняк вів кампанію доволі скромно, але листівки все ж розклеїв й агітаційні спецвипуски газети РІО друкував. “Народнофронтівець” Олександр Долгош мав листівки, сіті-лайти та білборди.
Також білбордами й спецвипусками не гребували Олександр Ледида та Андрій Погорєлов. Газета “Неділя” друкувала агітаційні випуски на підтримку Василя Ковача. Крім того, Ледиду та Ковача звинуватили в “стимулюванні” виборців, що, обходиться в значно більшу суму, ніж зовнішня й друкована реклама, не говорячи вже про незаконність та неетичність такої “агітації”.
В принципі, не має значення, яку суму на рекламу потратив кандидат. Він або витрачає, розуміючи, що це необхідний елемент передвиборчої кампанії, або принципово не витрачає ні копійки. Тому, наприклад, заява Ковача про неприпустимість білбордів у важкий для країни час, надрукована в його ж агітаційній газеті, виглядає, м'яко кажучи, лукавством.
Другий момент – тему білбордів Роберта Горвата мусували до самих виборів. Що це означає? Що більше нічого на нього “накопати” не зуміли. Політикою він раніше не займався, в органах влади не працював, а бізнес вів цілком чесно, раз вже опоненти, багато з яких давно крутяться в бізнес-середовищі краю, не зуміли знайти бодай найменшого компромату.
Сам Роберт Горват неодноразово пояснював значну кількість зовнішньої реклами. Як людина, що ніколи не прагнула публічності, він був маловідомий широкій спільноті Ужгорода й, тим більше, району та Чопа. Тому постало дуже непросте завдання – менше, ніж за півтора місяця стати впізнаваним настільки, щоб мати можливість змагатися із давно відомими конкурентами на кшталт Олександра Ледиди, Василя Ковача, Сергія Ратушняка, Віктора Щадея. Звісно, імідж у них, особливо в перших трьох, не надто позитивний, але тим не менше знають їх майже всі в окрузі і свою підтримку ці політики мають, про що свідчать результати голосування.
Нині, після перемоги Горвата, можна впевнено констатувати, що план, спрямований на впізнаваність кандидата, спрацював стовідсотково. Звісно ж, переміг він не завдяки білбордам. Реклама просто повідомила, що є ще й такий кандидат, а не лише персони, які давно приїлися. Роберт Горват вів публічну відкриту кампанію, на відміну від конкурентів, більшість з яких навіть не провели жодної прес-конференції та відмовилися від дебатів. Він провів понад 200 зустрічей з громадами, виступав на мітингах, презентував свої законопроекти, які збирається внести на розгляд парламенту і так далі.
Врешті решт, результати виборів чітко продемонстрували, що в суспільства є попит на нові обличчя в політиці. Окрім успіху Горвата про це свідчить також високий результат активіста Ужгородського Євромайдану Юрія Світлика, який, ведучи кампанію на голому ентузіазмі з допомогою волонтерів, отримав підтримку від 3971 виборця, обійшовши майже в чотири рази сина екс-мера Ужгорода Андрія Погорєлова.
“Вибори пройшли дуже сумбурно в зв'язку з короткочасністю передвиборчої кампанії, тому все робилося поспіхом і не завжди серйозно, – коментує історик та політолог Сергій Федака. – Чому переміг саме Горват? Бо на це була воля Божа. Якщо серйозно, то мені здається, що дуже багато різних людей дуже не хотіли, щоб на окрузі знову переміг Василь Ковач.
Проти Ковача діяли різні групи, вони, самі того не бажаючи, допомогли Роберту Горвату, який в даній ситуації виявився найоптимальнішою кандидатурою. В цілому я задоволений підсумком голосування на окрузі №68. Переможець – далеко не найгірший варіант для Ужгорода. А найбільше тішить, що Закарпаття довело всім: воно не лише голосує за гроші, але й може дати відсіч персонам, які сповідують подібні методи”.
На думку політолога й соціолога Віктора Пащенка, перемогу Роберта Горвата зумовила вдала власна кампанія, а також неуспішні кампанії його суперників.
“Горват однозначно виграв інформаційну кампанію. Це було зрозуміло ще десь за 10 днів до дня голосування. І я про це говорив на прес-конференції.
Перемога була здобута, на мою думку, за рахунок команди. Там однозначно працював професійний колектив. Вже після виборів я дізнався, що керував ним Андрій Дуда, якого я ще з початку 2000-х знаю, як дуже досвідченого й талановитого політолога.
Думаю, була обрана дуже вдала технологія, згідно з якої потрібно було вдало підібрати кандидата. Роберт Горват якраз така людина. Нове обличчя в політиці, доволі успішний підприємець. Головне, на що був зроблений наголос кампанії – асоціація з популярним президентом Порошенком. Результат показав успішність цієї технології – Горват і Блок Петра Порошенка отримали приблизно однакові результати на окрузі. Кампанія спрацювала максимально. В принципі, результат переможця був зроблений з нуля.
Другий важливий фактор – “допомога” Олександра Ледиди, який вклинився в кампанію і почав працювати як Ковач – на його полі і тими ж методами. Значну частину голосів, які потенційно міг придбати Ковач, він відтягнув на себе.
Третій фактор – провальна кампанія Віктора Щадея. Він мав набагато кращі стартові умови і перспективу, ніж Горват. Але Щадей нічого не додав, лише зберіг “свої” відсотки. Його кампанія була проведена дуже слабо, малопрофесійно. Вона абсолютно не розкрила плюси кандидата, натомість била на те, що погані всі інші.
Кампанія Горвата не була критиканською. Більше того вона була побудована на позитиві. Показати свої плюси, свої можливості. Кігті довелося демонструвати лише захищаючись від настирних суперників.
Як видно за результатом, “наїзди” на опонентів не працюють. Більше того, вони часто грають проти. Минула кампанія це твердження довела в першу чергу Ратушняку. Він впав аж на п'яте місце, втратив будь-яку серйозну підтримку серед електорату. Щадей також будував кампанію на протиставленні себе й інших. І це нічого не дало.
Не можна говорити, що спрацював виключно фактор нового обличчя, якого потребувало суспільство. Нових облич в бюлетені було немало. Зрештою, Щадея теж можна вважати новим кандидатом, який до того ж вже був депутатом в опозиції до влади, а тепер виконує обов'язки керівника міста. Це була його база на виборах. Але він взяв методи старої політики, тому й програв.
Горват підходив під параметри “нової людини”, але цього мало. Подіяло, що весь час відчувалося — за ним стоїть команда, тобто є якась перспектива. Люди підсвідомо очікують сильного кандидата. Багато говорили про те, що нібито білборди шкодять кандидату. Це не так. Багато білбордів свідчать про те, що у кандидата є можливості. В тому числі й фінансові. Тобто це лише додало Роберту Горвату голосів. Це не єдиний, але дуже важливий фактор в перемозі”.
Політконсультант Андрій Дуда безсумнівно став одним із головних творців перемоги Роберта Горвата. Зокрема, завдяки і його зусиллям за якийсь місяць із зайвим кандидат зумів злетіти в рейтингу аж на перше місце. Характеризуючи кампанію в окрузі, пан Андрій відзначає малу кількість ідей в кандидатів, а також надмірний креатив, який не дає результату:
“Вважаю, що це була достатньо чесна кампанія. Не було зафіксовано грубих порушень. Органи влади, правоохоронні органи не застосовували адмінресурс. Частково адмінресурс застосовувався органом місцевого самоврядування. Напевно тому, що там була особиста зацікавленість. Крім того, багато говорилося про підкуп виборців, але їх важко зафіксувати через те, що підкуп здійснювався не в день виборів, а раніше.
Тим не менше підкуп не мав особливого ефекту. Результат тих, кого підозрюють в купівлі голосів, не став видатним.
Це були дуже конкурентні вибори. Переможець набрав трохи більше 20%, конкуренти не дуже відстали. Змагальність демонструє високу свідомість і сегментованість виборців. Кожен шукав кандидата для себе
Роберт Горват переміг заслужено. За місяць це зробити достатньо важко. Тут зіграла роль репутаційна складова. Горват мав досить добру репутацію серед виборців. У попередні роки він брав участь у позитивних проектах. І це також в плюс.
Дуже багато дало те, що негативу до Горвата не було, в той час як інші основні претенденти на старті мали несприйняття у суспільстві. Виборча кампанія дозволила підкреслити позитивні риси Роберта. Результат дуже високий і його не можна міряти суто відсотками. Не будучи політиком, не перебуваючи ніколи у владі, він зміг виграти, і цей факт лише підсилює результат.
Окремо хочу сказати про вартість передвиборчої кампанії. Не кожен у це повірить, але вона була порівняно невисокою. В окремих округах окрім видатків з офіційного фонду кандидати “викидали” значні суми неофіційно – подеколи до 1-1,5 мільйона доларів.
Кампанія Горвата була значно дешевша. А ось ті, хто купував голоси, без сумніву витратили набагато більше. Звісно, я підрахував приблизно, але виходить, що підкуп – це дуже дороге задоволення.
Вважається, що один білборд дає в середньому підтримку 5-10 виборців. За неофіційними даними один з кандидатів платив за голос 200 гривень, інший – 250. Щоб ці суми дійшли в руки виборців, кандидату доводиться платити ще більше – зокрема тим, хто гроші приносить, організовує схему.
Тож у результаті маємо ситуацію, яка декому здасться парадоксальною — ті, хто активно вів агітацію, розміщував рекламу, витратив значно менше, ніж непублічні кандидати, що робили ставку на підкуп. Це той випадок, коли відкрита прозора кампанія продемонструвала свій ефект. Закарпатці виявилися свідомими виборцями, які не керуються підкупом. Дав свій ефект і щойно підписаний закон про посилення відповідальності за підкуп. Спрацювало й те, що багато кандидатів вели кампанію проти підкупу виборців.
Якщо говорити про передвиборчий процес загалом, то я був трохи розчарований бідністю ідей, які пропонували кандидати, їх програмними засадами. Тут Горват мав перевагу. Він реально працював з ідеями, представив законопроекти, серед котрих особливо цікаві були пов'язані із залученням іноземних інвестицій. Це позитивний приклад перемоги через пропонування ідей. Як би не було, це вибори членів законодавчого органу. В ідеалі кандидати мають боротися цікавими неординарними ідеями. В цьому відношенні Горват перегравав інших. Втім, деякі кандидати мали дійсно цікаві ідеї, які можливо вирішити лише на законодавчому рівні, але ці кандидати були навіть не з трійки лідерів.
Також мене здивувала слабеньке використання агітаторів. Чомусь в Ужгороді кандидати не надають цьому значення. Робота з розклейки була стандартною. А ось технологію “від дверей до дверей” використовували нерівномірно, хоча вона дуже чесна і інформативна. Крім того, далеко не всі кандидати проводили зустрічі з виборцями. Не те, щоб мене це здивувало, але відмова від спілкування з людьми результату точно не додає.
З цікавинок кампанії відзначив би “лампочку Ілліча”, яку придумали в штабі Василя Ковача, намагаючись побороти клонів. На мою думку, цей кандидат став жертвою технологій. Ефекту ця технологія не мала. У нас кандидатів давно переконали, що чим хитріший спосіб, тим він ефективніший. Але це неправда. Нібито креативні ходи часто бувають неефективними. Свої повідомлення виборцю треба розшифровувати максимально спрощено.
В естетичних креативних ходах мало користі. Це не ігри розуму, а вибори, тому ти маєш донести виборцю, для чого йдеш до парламенту, а для ігор розуму існують інші ситуації.
Навіть у нашому штабі люди з захопленням розказували про геніальний хід із лампочкою Ілліча. Я лише сміявся з цього й казав: ефекту це не дасть жодного. Молоде й середнє покоління вже не має жодних асоціацій з виразом “лампочка Ілліча”. Навряд чи хід спрацював і на старше покоління”.
Однопартієць та друг Роберта Горвата Валерій Пацкан, народний депутат Верховної Ради минулого скликання, на цих виборах не вів власної передвиборчої кампанії. Він був на високому місці в списку Блоку Петра Порошенка й мав практично стовідсоткову гарантію, що пройде в парламент разом зі своєю політичною силою. Тому всі зусилля Пацкан зосередив на кампанії Горвата.
Саме він зумів переконати Київ в тому, що Роберт Іванович, невідомий на той час політик-початківець, має шанс на перемогу при грамотній кампанії, поставив на результат власне ім'я і з азартом включився в кампанію. Він провів поряд з напарником всю кампанію, відлучаючись хіба що на сесії в парламенті, домовлявся з лідерами Блоку Петра Порошенка про приїзд на Закарпаття і участь в мітингах на підтримку кандидата. Завдяки Валерію Пацкану за Горвата агітували Віталій Кличко, Юлій Мамчур, Ірина Луценко, Павло Розенко.
Крім того, політик вів переговори з іншими кандидатами з демократичного табору про об'єднання навколо єдиного кандидата. Втім, не надто успішно. Нагадаємо, знялися з виборів лише представники “Свободи” та “Батьківщини”. Інші пішли до кінця і це могло призвести до перемоги екс-регіонала Василя Ковача. І це значно полоскотало нерви демократам у фіналі. Нині Валерій Пацкан, як і Андрій Дуда, може спокійно вважати себе переможцем виборів поряд із Горватом.
Згадуючи перебіг кампанії, він акцентує увагу саме на важких перемовинах з демократичними кандидатами, втім, стверджує, що найважче лише починається:
“Найскладніше в кампанії було переконати всіх, хто вважає себе демократичними кандидатами, що не можна сваритися один з одним, повторювати помилки попередніх років, коли політики розтягували між собою електорат. Також було важко боротися з підкупом виборців.
Але, на відміну від минулих років, цього разу міліція йшла на контакт і реагувала на заяви про підкуп. Ми подали 35 заяв, були порушені карні справи, сподіваємося на розслідування. Але ці вибори показують, що можна переламати психологію людей, а підкуп можна подолати.
Коли ми лише починали, робили зріз суспільної думки. Був запит на нові обличчя. Для мене було найголовнішим не помилитися у цьому виборі. Мав спрацювати імідж демократа, господарника, патріота Ужгорода, людини, котру поважають і люблять в Ужгороді та районі. Рішення нам давалося важко, бо спочатку треба було переконати Роберта, щоб він все ж таки включився в боротьбу, пояснити Ростиславу Буланову, котрий минулого разу був нашим кандидатом, що цього разу має йти не він. Я радий, що команда прийняла одностайне рішення і ми висунули Роберта Горвата.
Мені дуже прикро, що деякі кандидати поливали нас брудом. Мине опускалися до рівня дріб`язкових розборок, бо це не достойно серйозних людей. Хоча нікому й нічого не забув.
Але це вже в минулому. Нині починається найважче. Ми отримали кредит довіри, який треба втримати й закріпити. Роберту час довести, що він буде ефективним законотворцем, буде лобіювати інтереси свого округу. Ми разом це робитимемо для всіх закарпатців. Наступний етап – участь у місцевих виборах. Доведемо, що боротися можна. Не все продається і не все купується”.
Матеріал був би неповний без самого переможця виборів – Роберта Горвата. Для нього передвиборчий процес видався шаленим. За цей час довелося провести понад 220 зустрічей з виборцями, взяти участь у кількох крупних мітингах, багато спілкуватися із журналістами. Як ми вже писали раніше, кампанія Горвата була однією з найпублічніших на ужгородському окрузі.
“Спочатку я дійсно не горів бажанням брати участь у виборах, – зізнається Роберт Горват. Але коли подумав, що можуть виграти люди, які вже були у владі і нічим хорошим себе не проявили, що зараз вони поводитимуться так само, я вирішив, що не маю права відсиджуватися в директорському кріслі. Не варто чекати, що зміни в державі робитиме хтось інший, час братися самому.
Важкого в кампанії нічого не було. У мене все гаразд із самооцінкою, і я точно знаю, що коли працюєш, перемога прийде. Я провів понад дві сотні зустрічей і доніс виборцям своє бачення, ідеї, програму. Взагалі, люблю змагання, люблю вигравати.
Чудово усвідомлюю, що перемога в мажоритарному окрузі – це лише початок. Так само треба перемагати у всій країні, міняти всю систему й розробити нову. Хочеться бачити в цій країні, як в унісон працюють Президент, Прем'єр-міністр, Верховна Рада і загалом всі ланки зверху до низу. Буду робити все можливе, щоб так і сталося. Щоб наші діти жили в економічно процвітаючій багатій державі з високими соціальними стандартами.
Робота ще далеко не завершена. Зокрема, вже в березні на нас чекають вибори до місцевих рад. Я вболівав, вболіваю і буду вболівати за рідний край, Ужгород. І таке ставлення не зміниться в зв'язку з роботою в Києві. Дійсно хочу, щоб наш край був найкращим, місто – мальовничим і, звичайно, таким його мають зробити самі ужгородці. Я не братиму пряму участь у виборах місцевих депутатів та міського голови, але постараюся, чим зможу, допомогти прийти до влади конструктивним молодим талановитим людям, фахівцям, які не дружать з абсурдом, не є не замараними, не працювали в минулих режимах”.
Підготував Юрій Лівак
Про Захід
