Справа в тому, що біля цього великого ринку, який має всі необхідні документи, який працює вже не мало років,і який останнім часом спорожнів, а все тому, що на прилеглій території, яка належить сусідній залізниці, і де прокладені колії для малого потягу розкинувся стихійний ринок. Що тільки не можна купити на тих коліях, від одягу та взуття, до мяса і кисло-молочних продуктів. Та проблема в тому, що це саме стихійни ринок, і ніякі інстанції на тих, хто там торгує офіційного впливу не мають, бо торгаші там без належної документаці, хоча, можливо, хтось і має якісь патенти. І зрозуміти, чому саме продавці торгують на рейках, а не як належить на ринку, на спеціальних столах, під навісом і зі світлом поки не вдалося. Хоча, як запевняв нас директор ринку – ціни там цілком приємлимі за місце, починаючи від 2 грн 50 копійок за метр столу. Та все рівно, такі низькі ціни не приваблюють осіб, які продають на прилеглій території.
Пройшовшись, по так званому “базарчику”, спостерігаємо вкрай не приємну картину, де творог і молоко Вам продають прямісінько із землі, відповідно, ніяких експертиз ці продукти не пройшли, І не відомо, чи небезпечні для життя і здоровя ці продукти чи ні. Різне м'ясо, овочі та фрукти, привезені невідомо звідки. Бачимо, як продавці хапають свої товари із колій, коли наближається потяг, і це, в першу чергу небезпечно для самих же продавців. Суцільний мазут і грязь. Виникає питання: чи варте наше здоровя того, тільки б ми зекономили копійчину, купуючи продукти хто зна де? А ми купуємо, і купуємо часто, а потім дивуємось, чому у наших дітей болять животики, чому у самих проблеми із шлунками, і так далі, зачепитись можна за багато факторів. Як більшість бізнесменів, для них головне збути товар і заробити, а у кого там що болітиме – це уже не важливо.
Торгівля ця не є законна, і як бачимо, особливо з нею ніхто не бореться. Шматок площі, на якій відбувається весь цей бардак, належить львівській залізниці, і відповідно питанням розчистки такого типу стихійного ринку повинна займатися їхня міліція, і такий пункт із міліціянтами розташований зовсім не далеко, а у найдлижчому Королеві, які б і повинні були контролювати цю ситуація Чи, Власне, не допускати торгівлю на рейках. Та їхні спроби розігнати базар останній раз були реалізовані кілька років тому, і то не на довго, буквально на місяць чи два. В той момент всі продавці кудись таємниче зникали, не вели свій бізнес, не продавали ні молочко ні м'ясо, ні одяг ні взуття, вони не перенслись на пусті прилавки ринку, а просто зникли. І в один прекрасний день, мов повстали із мертвих, — базар ожив, загудів, запахло сальцем, свіжими овочами, квітами, замайоріли кольорові сукні “Sekond Handу” поміж домашньою? сметаною та молоком. І до сьогоднішнього дня, стабільно четвер-неділя базарний день.
Ми хотіли поспілкуватися, власне, із людьми, які представляють нам свої товари серед мазутяних колій та пилюки, та вочевидь, ми їм не особливо симпатизували, і вони відмовляись нам коментувати ситуацію. Що дивно, серед знайомих продавців, ми дізнались, що і тут люди платять за місце на якому торгують. Та скільки і кому, на жаль, не відомо, бо людина ця, мов невидимка пробігає між людьми, збирає “дань” і зникає. Та охоче коментував ситуацію директор ринку – Кочіш Володимир Павлович:”Як Вам це пояснити? Основна мотивація тих, хто там торгує, це те, що ніби-то немає місця для торгівлі на ринкую, але ми зараз з Вами стоїмо в центрі ринку під навісом, де є 450 місць, а занято всього пятдесят, тобто 400 є вільних. Зрозуміти тих продавців, яким наче вигідніше там продавати, і тих покупців, які купують товари в пилюці, із землі, неможливо…Повернусь до історї. Цей навіс був збужований в кінці 80-х на початку 90-х років, тут столи призначені для продажу сільгосп продуктів. Тут є умови, все покрито шашкою, є світло, стіл, криша, в додаток, на офіційних ринках повинна бути спеціальна ветеринарна лабораторія, яка проводить перевірку м'ясо-молочної, овочевої продукції, тут така лабораторія розміщена на території ринку. Відповідно, та стихійному ринку експертизу ніхто не проводить, значить ведеться торгівля спонтання, стихійна, не провірена на якість. От є інформація, що у кількох населених пунктах Виноградівщини у корів спотерігають туберкульоз, а там на рейках візуально не перевіриш від якої корови те молоко, тому потрібна лабораторна перевірка, там вона не проводиться…Торгове місце у нас коштує від 2,50 грн до 3,00 гривень за торгівлю на відкритих столах, і я вважаю, що це не є багато.
Позиція пана Володимира цілком зрозуміла, адже він не має права втручатися у торгівлю поза його обєктом. Почувши його слова про інші структури, які б по суті мали займатися справами з якості на ринках, ми звернулися у районну ветеринарну лікарню, де безперешкодно нам надали коментар стосовно цієї ситуації. Зокрема, ми поспілкувались із заступником начальника управління ветеринарної медицини у Виноградівському районі – Клантюком Юрієм Михайловичем:”Питання стхійної торгівлі актуальне вже не перший рік, але так як ветеринарна служба, ми не можемо прийняти ніякі міри. Ми писали вже і у адміністрацію, і у газетах неодноразово висвітлювалось це питання, але це не входить у нашу компетенцію. Наше питаня – ринок, ми можемо здійснювати планові заходи на офіціних установах, ці плани затверджені головним державним іспектором області, ми попереджуємо за десять днів субєкт господарювання, і проводимо планову перевірку раз у квартал.Болюче питання стихійного ринку в тому, що ми не можемо нічого вдіти, адже всі позапланові перевірки на даний час заборонені, і ми не маємо жодного впливу на цю торгівлю. Люди, які продають у невстановлених місцях навіть не скажуть нам свої призвіща, тому і перевіряти нам нема кого. Фактично всі м'ясо продукти, молочні продукти, вони заборонені для торгівлі у не встановлених місцях. Вона мають реалізовуватись на ринках після проведення санітарно-ветеринарної експертизи. Це незаконна торгівля, цим питанням має займатися міліція. Це справа їх компетенції”.
Юрій Михайлович виклав нам суть справи з боку вереинарної служби, і як бачимо, ця служба теж не спроможна навести лад і не допустити продаж неперевірених продуктів на стихійному ринку. Та на цьому ми не зупинилися. Наступню нашою зупинкою стала санітарно-епідеміологічна станція, де ми зустрілись із головним державним санітарним лікарем Виноградівського району — Стойком Іваном Юрійовичем, котрий теж з нами поговорив і надав свій коментар:”Стихійна торгівля взагалі як явище, воно розповсюджене, це викликано і соціальними проблемами і не зайнянтістю населення, і відповідно, є певні прошарки людей, які змушені якимось чином заробляти собі на життя. Стихійна торгівля не може не турбувати, тому, що вона проводиться певною мірою, людьми, які чи на городі виростили, чи молочко, власне, реалізовують, чи десь перекупили продукти. Чи є вних щось зайве і вони виносять продавати у не встановлених місцях, щоб не йти платити ринковий збір, щоб не платити за дослідження у відповідній лабораторії, яка є на території ринку, за окрему плату. Таким чином, людина економить свої кошти, і разом з тим, займає місця, де є більше народу, де вона, може, має більше шансів реалізувати свою продукцію.Нас, як службу державного нагляду, турбує таке явище, бо не завжди якісні продукти харчування, чи там хімію продають, і воне не можуть бути корисними для здоровя…
Голос Карпат, Андріана Кіш
