У Берегові вандали розбили меморіальну дошку директору Берегівської спортбази “Закарпаття” Ігнацу Фаркашовичу Міттельману, організатору спорудження плавального басейну, готельного комплексу у 60-70-х р.р., першому та багатолітньому керівнику цієї нині вже бізнесово-спортивної структури. До речі, тут були усього дві невеличкі дошки – власне, І. Міттельману й відомому фізкультурнику-тренеру Й. Зупку.
Ніяк не можна зрозуміти спражніх вандалів, для яких пам'ять про видатних і відомих людей міста – ніщо. Або звичайний нуль. Кому треба було нівечити людську увагу, дбайливість, старання, добросовісність, історію? У кого свербіли руки, щоби трощити цей меморіальний знак, який встановили у жовтні позаторік за сприяння губернатора Г. Москаля, Олімпійської чемпіонки Монреаля-76, відомої гандболістки Н. Гецко, інших відомих берегівчан?
Спілкуюся з цього гіркого приводу з цими знаними особами. Пані Гецко, як і голова райдержадміністрації Іштван Петрушка, а також колишній заступник директора НСБ “Закарпаття” Антон Лучок, неабияк подивовані цим варварством, вандальним учинком хуліганів. Щоправда, знайшлися такі, хто не дав повністю впасти плиті зі стіни спортбази та заклеїв її скотчем. Щоправда. Звісно, це псує естетику меморіальної дошки цій легендарній людині, яка, до речі, побувала у німецьких концтаборах і згодом активно розбудовувала повоєнне Закарпаття, Берегівщину і рідне місто у тому числі. На білому світі колишній директор НСБ “Закарпаття” жив 89 літ і помер у 2012 р
Благо, що вціліла така ж дошка відомому спортивному організатору краю, жіночого гандболу насамперед, заслуженому тренеру України, очільнику “Бактянки” 80-х років Йосипу Васильовичу Зупку, якого, до речі, не стало у 2006 р. За що так познущалися з Міттельмана – незрозуміло. Слід сподіватися, що політики тут ніякої, навіть не зважаючи на те, що він був євреєм із Квасова.
На фото: такою була дошка І. Ф. Міттельману до акту вандалізму, такою її можуть бачити численні відвідувачі тепер. Шкода, що так не шануємо творців нашої не такої вже й далекої містечкової історії.
Михайло ПАПІШ