Trash Bucket Challenge – це демократично, стверджує група громадських ативістів з обласного центру Закарпаття.
Але сьогодні мова йде не про вкидання недобросовісних чиновників у сміттєві баки, а про кампанію зі збирання сміття у рідному місті
9 жовтня трійця ужгородців: Олександр Березнюк, Ольга Лізанець та Павло Гаринець власним прикладом довели ужгородцям що зробити місто кращим можливо і під силу кожному. За 2 години, які були присвячені прибиранню території біля студентських гуртожитків було зібрано 10 сміттєвих мішків ємністю по 120 літрів кожен, а це небагато-немало, а близько 70% території яка межує з Ротарі-парком.
На жаль, вже наступного ранку активісти помітили, що прибрана територія активно засмічується мешканцями прилеглих будинків.
Для збереження охайності території необхідно знести рештки паркану, який і став причиною стихійного сміттєзвалища, або перемістити його подалі від стежки, провести вирубку хащі, – стверджує один з ініціаторів акції Олександр Березнюк.
Передавати естафету далі ужгородці принципово відмовились, адже ввжають що це власний вибір кожного – займатись чи не займатись такою справою.
Прибрати куточок рідного міста може практично кожен, але вкрай важливо щоб цей процес проходив усвідомлено, – вважає ужгородка Ольга Лізанець.
Звісно, ми не зможемо прибрати все місто, але нашою метою є те, щоб місцева влада звернула увагу на засмічені куточки “зеленого” Ужгороду. Участь людей в подібних акціях потрібна не для того, щоб виконати “брудну роботу”, а задля вироблення в кожного мешканця відповідальності за, нехай і невеличку, територію – нехай це буде діляночка біля власного будинку, офісу, магазину. Цінувати труд інших, роботу комунальних служб, можливо і не дуже якісну, але все ж таки роботу повинні всі, – стверджує учасник акції Павло Гаринець.
Нагадаємо, естафета обливання крижаною водою поширювалась Закарпаттям із геометричною прогресією і мала назву IceBucketChallenge впродовж двох останніх місяців. Проведений захід – альтернатива його “попереднику”, а вибирати жити в чистому місті або серед сміття, вибирати вже нам – ужгородцям.
Підсумовуючи можна довершити приказку “Чисто не там де прибирають, а там де не смітять” словами “Чисто там, де цінують труд людини!”, а там, глядиш, і ми знову зможемо жити в колись чистому у минулому місті.
Юрій ЛОМАКІН
