Осінь на Закарпаття не забарилася, і багато краян вже відчули на собі сезонну слабкість. Застуда та грип, які сьогодні підхопити – раз плюнути, вимагають швидкого лікування. Хтось біжить в аптеку, закуповуючи сучасні препарати, інші п`амятають поради бабусі: калина, малина, часник, молоко з маслом тощо.
Одним із ефективних засобів боротьби з недугами – про це всі знають із дитинства – є мед. Деякі люди його тримають тільки як ліки, інші кожного дня люблять поласувати з чаєм. Так чи інакше, цей продукт був і залишається одним із головних товарів на всіх ужгородських ярмарках.
Серед великої кількості яток з солодкою речовиною дуже легко загубитися, і купити зовсім не те, що хотіли. Тому Про Захід попросив поради, як відрізнити справжній мед від того, що з домішками.
Іван Марущак тримає пасіку більше 10 років. Бджоли для нього – не тільки заробіток, але й хобі. Пан Іван каже, що робота з ними – клопітка і важка. Самі трудівниці майже не відпочивають, того ж вимагають і від свого господаря. За рік з одного вулика пасічник викачує близько 9 літрів меду. Хоча не завжди: кількість залежить від погоди, яка стоїть впродовж медового сезону (з весни до осені) та від здоров`я бджілок.
Найкращий мед, каже пасічник, – травневий. Для нього комахи збирають пилок з мати-й-мачухи, цвіту верби і фруктових дерев. Весняний мед, до речі, довго не кристалізується. Може простояти і до року.
Та весняний мед – тільки виняток. Інші види, якщо вони, звісно, без домішок, за місяць-два стають цукровими. Отже, як зорієнтуватися у величезному різномаїття солодкої речовини? Іван Марущак переконує: нічого складного у цьому немає:
“Найлегший спосіб відрізнити хороший мед від підробки прямо на ринку – взяти паличку, макнути у мед і дивитися, як він стікає. Якщо тягнеться тоненькою струєчкою – то хороший, якщо ж капає і швидко стікає, то у нього додавали цукор. Мед має такий колір, як і квітка, з якої збирали для нього пилок. Якщо акацієвий – то світлий, майже білий, з липи – жовтий, гречаний – світло-коричневий. Через ферменти, які виробляють бджоли, мед без домішок буде “дерти” у горлі. Тому коли таке відчуваєте, не треба думати, що він зіпсований. Зараз недобросовісні пасічники мають багато методів схитрувати: додають цукор, крохмаль, борошно, карамель… Крохмаль, наприклад, визначити дуже легко: капаєте йоду, і якщо посиніє – продукт вам продали поганий. На жаль, деякі домішки просто так не викриєш. Треба йти у лабораторію. Тому, щоб бути впевненим у якості, купуйте лише у перевірених медівників. Вони навряд чи захочуть вам збрехати, адже обдурений клієнт не повертається…”.
“Про Захід”