Роберт Горват: Мене цікавить нормальна країна! Нормальна! У якій люди послуговуються принципом економічного патріотизму!

Опубліковано:





 Він впевнено заходить у приміщення, коротко вибачається за запізнення і попереджає: “У нас з Вами – 45 хвилин!”. Стрімкість рухів і показова сухість перших хвилин знайомства моментально розчиняються у майже голлівудській посмішці – Роберт Горват, вочевидь, володіє умінням привертати увагу! Привертати, утримувати, проте навіть не намагається заколисувати власною галантністю, красномовством чи компліментами. Жорсткий час, непростий досвід бізнесування у непростій країні, впевненість у власних знаннях, здібностях, прагненнях – непоганий набір для того, аби відчути і скористатися правом приймати рішення і нести відповідальність не лише за себе і за найближчих! Чи не так? Та все ж, навіщо Роберту Горвату, відомому креативними ідеями у розвитку бізнесу, соціальними акціями, балотуватися до складу Верховної Ради, хочеться з”ясувати із перших вуст…

– Якщо відверто, навіщо Вам іти у велику політику? Вам – успішному бізнесмену, реалізованій на теренах не однієї області людині? Бракує адреналіну чи бентежать амбіції?

– Хм… Адреналіну – вдосталь, з амбіціями – теж усе гаразд! А, давайте відверто! Настає момент, коли набридає констатувати ситуацію! Бізнес “лоскотали” впродовж усієї історії незалежності нашої країни: коливання курсу, ігри із податковими правилами… Здавалося б, позитивні, на перший, непрофесійний погляд, зміни усе одно “лупили” по бізнесу і той розраховувався за все і за всіх!

– Невже може бути інакше?

– Не те, що “може”! Нещодавно спілкувався із бізнесменом-албанцем, який розповів – із мінімальної заробітної платні він платить близько 30% податку, якщо збільшує її вдвічі, то податок збільшується не вдвічі, а на 5-7% – від другої (збільшеної) половини, наступне зростання заробітної платні зменшує кількість відсотків, але сума податку, зрозуміло, стає більшою – у виграші всі: робітник, роботодавець, країна! Натомість, у нас роботодавець із кожної зарплати віддає більше 55% державі! Запитання: чи має він стимул збільшувати заробітну платню? Невже цього не знають наші урядовці і депутати? Думаю, питання риторичне!

– То Вас цікавить законодавчий захист бізнесу?

– Мене цікавить нормальна країна! Нормальна! У якій люди послуговуються принципом економічного патріотизму! І, знаєте – елементарним здоровим глуздом! Не будемо говорити про ситуацію в країні… Але! Я не схильний створювати собі кумирів, тим більше у політиці. Але як людина діла визнаю: сьогодні Президент Порошенко робить дуже багато з того, що дає ШАНС Україні. І шанс гарний! Для того, щоб мати право спитати з нього, необхідно створити потужну команду підтримки. Що це таке у масштабах країни? Звичайно, не демонстранти із плакатами, що зустрічають президентський кортеж! Безперечно, не схвальні листи із підтримкою курсу “партії” влади! Це, у першу чергу, потужна коаліція у парламенті, яка здатна буде реалізувати ідеологію здорового глузду, економічного патріотизму на практиці, у законодавчому полі. І я прийняв рішення увійти до цієї команди!

– Програма-мінімум, якої…

– Головне – мир в країні за будь-яку ціну при мінімальних втратах! Кабінет міністрів – команда не стільки ідеологічних, як професійних однодумців – фахівців-менеджерів. Зрозумілі, чіткі правила гри в економічному полі: податкова система, стосунки з фіскальними органами. Я переконаний: Україна повинна взяти приклад з Грузії, але зробити цей переворот у свідомості та практиці не авральним, а еволюційним шляхом. За моїми розрахунками 1-3 роки – цілком реальний термін! Звичайно, за умови, коли команда президента, Верховної Ради й уряду працюють злагоджено! Отакий мій, особистий план!

– А от мене, наприклад, завжди дивували і, якоюсь мірою, викликали захоплення люди, які були впевненими у власних силах змінити, якщо не світ, то країну, щонайменше…

– Чесно? У мене завжди із самооцінкою було все гаразд, повірте! Дитинство, проведене у селі на Перечинщині, юність, що припала на буремні 90-ті, заробітки на чужині і побудова бізнесу – усі ці складові не надто зміцнюються сентиментами… Я бачив чимало і пай-хлопчиком ніколи не був!

– То Ви, Роберте Івановичу, селянин?

– Ну… Так… Ви знаєте, на той час у Тур”я-Ремети (а я так підозрюю, що й більшість, як мінімум, закарпатських сіл) була така інтелігенція: учителі, лікарі, вихователі, що й у містах не завжди зустрінеш! На жаль, нині діти тих, славних, ерудованих, вихованих сільських “еліт” до рівня батьків досягають дуже рідко! І це прикро! Думаю, змінити такий стан може лише зміна свідомості, основою якої стане згадуваний мною вище економічний патріотизм.

– Якщо із “економічним” більш-менш зрозуміло – законодавчі зміни, вибудовування прозорих умов для розвитку економіки, то як “вмонтувати” у свідомість поняття патріотизм?

– Не скажу, що все просто! Наведу такий приклад, який мене особисто зачепив… У Польщі, де доводиться бувати, під час служби у храмі (як відомо, там, в основному, католики) на вулицях людей не побачиш. Але не це, навіть, основне! Священики у своїх проповідях обов”язково наголошують на тому, що значить бути справжнім поляком, чому важливо любити свою батьківщину, навіщо і як треба працювати. Ви коли-небудь чули щось подібне у наших храмах? Мені не поталанило!

– Гаразд: із мотивацією – більш-менш зрозуміло, проте “похід у велику політику” передбачає не лише зрозумілу програму, агітацію виборця, але й реальну боротьбу з конкурентами…

– Не стільки з конкурентами, як ЗА здоровий глузд виборця! Я добре знайомий із методами конкурентів: їх вони демонстрували на попередніх виборах. Більше того, як бізнесмен я навіть порахував матеріальний вимір їхніх “методів”. Для мене головним завданням буде – переконати виборців: не відмовляйтеся від “методів”, якими вас заохочують, а голосуйте, зваживши власним розумом і серцем! Для мене вислів Черчіля про те, що поганих політиків обирають гарні люди, які не пішли голосувати, нині набирає особливої актуальності!

– Ну, навіть такі, наразі, локальні завдання самотужки вирішувати не до снаги! А для вас важлива команда у реалізації намірів? Чи легко Ви сходитеся з людьми?

– Звичайно, команда важлива! Попри впевненість, яку мужчина повинен відчувати, здобувати перемогу у будь-якій справі – від буденної до глобальної – можна лише, спираючись на підтримку, командну гру. Це – цілком очевидно! Чи легко сходжуся? А легко! Відчуваю – “моя” людина чи ні. Якщо “ні” часу на неї намагаюся не витрачати!

– От так жорстко?

– Я б не сказав, що це жорстко… Просто я не сприймаю НЕсвободи! Несвободи в роботі, житті, побуті – будь-де! Я – “продукт” демократичного суспільства… Будь-які репресії не входять до мого понятійного апарату чи принципів життя. Бачите, я звик лягати спати зі спокійною совістю і прокидатися в такому ж стані…

– Але ж бізнес не завжди передбачає наявність на руках, скажемо, “білих рукавичок”… Тим паче, політика, яку Ви обираєте, відома своєю… “дипломатією”…

– Ви натякаєте на брехню? Давайте скажемо так: лукавство… Мабуть, таку ситуацію я припускаю… Моїми ідеалами в політиці є згадуваний вже Черчіль і, мабуть, Маргарет Тетчер. А їх, вочевидь, можна було вважати і хорошими дипломатами, що означає – людьми, здатними на компроміс. Безперечно, не у принципових питаннях!

– На останок: як до Вашої нової іпостасі ставляться рідні?

– А вони ще не зрозуміли! Чесно! Ось буквально учора заїхали з дружиною до батьків і тато питає: “Ти вирішив кудись обиратися?”. Жінка перепитала: “Куди?”. Поки що в деталі я не вдавався… Перепрошую, час бігти – до Ужгорода під'їжджають хлопці, які повернулися зі Сходу, обіцяв зустріти…

Із уже знайомими стрімкістю у рухах, блискучозубою посмішкою і міцним рукостисканням Роберт Горват мчить далі. За межами сьогоднішньої розмови залишаються: родина, склад якої, попри сучасну моду на заміну дружин, залишається сталим; вільний час, якого, попри любов до більярду, подорожей, гарної літератури, зовсім не залишається… І, попри діловитість, показну жорсткість і прагматизм, сентиментальність і романтизм… Адже колись, в одному із перших своїх інтерв”ю Роберт Горват сказав, що мріє, аби в його селі мужчини знову почали дарувати жінкам квіти… Погодьтеся: для простого вияву галантності слід не лише зміцнити матеріальне становище чоловіків, але й змінити щось і в їхніх головах, і в самій країні… Мабуть, час змін настав… Проте усе це, вочевидь – в майбутніх розмовах із кандидатом у депутати Верховної Ради Робертом Горватом…

uzhgorod.in


Про Захід