Trail Running – щасливий біг по бездоріжжю

Порівняно зі звичайним бігом, він схожий на гірський велосипед проти міського. Він дарує особливе відчуття єднання з природою, відкриває нові можливості та надає повну свободу вибору. Трейлраннери люблять повторювати, що їм ніколи не набридне бігати, адже навколишній ландшафт постійно змінюється, тож є можливість не лише займатися спортом, а й вивчати нові місця.

Трейлраннінг (з англ. trail running – “біг стежками”) є відносно молодою спортивною дисципліною. Офіційно її визнала Британська атлетична академія лише у 1995-му, однак з кожним роком цей напрям має дедалі більшу популярність у світі. Основна локація трейлраннерів – це гори, тому й не дивно, що багато послідовників цього виду спорту родом із гірських регіонів. Але це зовсім не означає, що трейлраннінг обмежує у виборі місця забігу. Ваш маршрут може пролягати і через ліс, і через пустелю, і навіть через невеликі скелясті пагорби.
Займатися цим спортом можна як самому, так і невеликими групами. Зазвичай кілометраж обирається індивідуально. Що стосується змагань, то тут виділяють наступні дистанції: звичайні (5, 10, 20 і 30 км), марафон (42, 50 і 80 км) та ультрамарафон (понад 80 км). Трейлраннінг – це випробовування не лише вашої сили та витривалості. Він чудово допомагає розвинути в собі навігаційні навики, адже відчуття орієнтування є ключовим аспектом у подібних забігах. За словами трейлраннерів, це набагато безпечніший вид спорту, ніж, скажімо, біг по асфальту. Поверхня землі є значно м'якшою, тож навантаження на опорно-рухову систему розподіляється більш рівномірно. Хоча, безумовно, тут є й свої небезпечні моменти. Наприклад, ризик отримати травму на нерівній чи слизькій поверхні. Велику роль відіграють погодні умови: дощ та туман не лише ускладнюють ваше пересування, а й нерідко збивають з маршруту. Проте це не зупиняє відчайдухів, а навпаки – додає азарту. Приємно відзначити, що цей вид спорту дійшов і до нашого краю. Ми поспілкувалися з Денисом Компанійцем, закарпатським трейлраннером й одним із засновників спільноти “Uzhgorod Trail-Running Community”. Він відкрив “Унікуму” усі таємниці свого захоплення: “Бажання бігати з'явилося минулої весни. Звичайно, для цього мені, перш за все, знадобилося спеціальне взуття. Завдяки щасливому випадку, на місцевому секонд-генді я знайшов пару кросівок відомої марки з дивним написом “trail-lahar”. Поґуґливши, я дізнався, що вони призначені спеціально для трейлраннінгу, про який у той час я не мав жодного уявлення. Тож поринувши у простори мережі, я переглянув безліч відео відомих і не дуже спортсменів, і надихнувся сам!..

Спочатку бігав полями на околицях міста – “місив болото”, однак за кілька тижнів мені стало нудно і я вирішив знайти собі напарника. Одразу ж згадав про своїх товаришів по команді у змаганнях із пішого туризму “Стежками героїв” і почав телефонувати усім підряд. Мені порадили зв'язатися з Володимиром Кудрявцевим, завзятим трейлраннером і просто чудовою людиною. І тут стався ще один, думаю,

невипадковий збіг. Додзвонившись до Вови (який наразі є одним із моїх постійних бігових партнерів) о 9-ій годині вечора, не я, а він запропонував мені взяти участь у трейловій гонці “Карпатія”, яка мала відбутися вже наступного дня. Після недовгих роздумів я погодився і пішов збирати речі. А вранці ми вирушили у Воловець. На реєстрації на дистанцію 28 км я побачив, що в черзі лише троє людей, і з думкою “я що – слабак?” підійшов до стійки із написом “55 км”. Бігти було важко: набір висоти 2550 метрів, погана погода… Та бойовий дух підіймало те, що ужгородці трималися разом, принаймні, першу половину дистанції. Крім того, через кожні 5-10 км були встановлені спеціальні пункти зі смачною їжею та, що важливо, солодким чаєм, адже під час такого тривалого бігу втрачаєш чимало калорій. І от через 9 годин я п'ятим дістався фінішу і саме тоді зрозумів, що таке щастя! Мене переповнювали емоції, втома валила з ніг, однак я надзвичайно радів, хоча б тому, що залишився живим. Після цих змагань ми з Вовою почали бігати по 20-25 км кілька разів на тиждень. Потім до нас приєднався загадковий Дмитро Джміль – мультиспортсмен і взагалі незламний біоробот із навігатором у голові. Разом з'явилася ідея створити спільноту “Uzhgorod Trail-Running Community”, де б прихильники цього виду спорту могли домовлятися про тренування, обмінюватися досвідом та надихати один одного на нові досягнення. Сьогодні з нами постійно бігають Андрій Будник та Артем Кузнєцов, час від часу до команди приєднуються Михайло Лагажевський, Віталій Демура та Дмитро Будинський. Вже склався список звичних маршрутів: стежки Горянського лісу, Кам'яниця-Гута-Дубки-Оноківці-Шахтинський ліс-Ужгород, район Кам'яниці, особливо дорога на Анталовецьку поляну, околиці Оріховецького полігону, а також Кам'яниця-Плішка-Ворочево – динамічний маршрут з цікавим спуском. Однак ми намагаємося не зациклюватися і постійно знаходимося у пошуках нових місць”. Варто згадати, що змагання з трейлраннінгу в Українських Карпатах проходять доволі часто (“Карпатія”, “Карпатські мандри”, “Goverla Race” тощо). За словами учасників, одні з них організовані прекрасно, інші, на жаль, не дуже. Наприклад, гірський марафон “Карпатські мандри”, який проходив на території комплексу “Буковель” у кінці серпня минулого року, “прославився” поганим маркуванням траси та неякісними картографічними матеріалами. До того ж, як пишуть учасники забігу на форумі офіційного сайту, у пунктах відпочинку не було навіть гарячого чаю, зате там з радістю пригощали хлібом із майонезом, що аж ніяк не годиться для спортсменів. Проте місцеві трейлраннери відзначають рейси, організовані Олександром “Шурою” Олівсоном, які, на відміну від згаданих змагань, завжди проходять на найвищому рівні.
Поради трейлраннерам-початківцям:

1. Насамперед подбайте про екіпірування. Бажано, аби підошва кросівок була не такою м'якою, як на взутті для звичайного бігу. Вам також необхідний одяг, який добре виводить назовні вологу, та куртка з водонепроникної тканини.

2. Розробіть маршрут і знайдіть компанію.

3. Під час бігу дивіться вперед і підіймайте ноги вище.

4. Якщо вам важко, зменшуйте темп, переходьте на кроки.

5. Будьте особливо обережними на спусках та під час бігу на слизьких поверхнях.

6. Не забудьте про карту, міні-аптечку, достатній запас води та їжі.

7. Якщо у вас поганий настрій, будьте впевнені, що до кінця забігу все зміниться на краще!

Дарія Демура,
Фото люб'язно надані “Uzhgorod Trail-Running Community