Менше тижня залишилося до кінця шостої хвилі мобілізації. Як вона проходила на Закарпатті та чи вдалося виконати план – “Про Захід” цікавився у обласного військового комісара Олега Вінницького та військового комісара Ужгорода Миколи Журавльова.
Олег Миколайович Вінницький приступив до обов'язків у травні цього року, бачив, як проходила на Закарпатті п'ята хвиля мобілізації, яку завершили з показником 44%, а зараз готується до того, щоб показати керівництву ще нижчі цифри – всього 29% виконання плану шостої хвилі. Обласний військком не приховує: це точно буде один з найнижчих показників в Україні, однак на запитання чи не боїться він кадрових рішень за результатами виконання планів, відповів: громадськість це цікавити не повинно. Своєї вини у фактичному зриві мобілізації Олег Вінницький не вбачає. Пояснює: протягом цієї хвилі були ряд факторів, які не дозволили виконати план. Перший – небажання чоловіків йти до війська, другий – небажання органів міських та сільських адміністрацій співпрацювати з військкоматами.
“Голови сільських рад та місцевих адміністрацій не бажають допомагати мобілізації. Нині саме вони мають проводити мобілізацію. Наша робота – виписати повістки, привезти їх у населений пункт, а роздати їх мають органи місцевої влади. А вони сваритися з людьми не бажають, кажуть: нам тут жити, нам тут працювати, у нас тут вибори, для чого нам тут проблеми зайві тощо.
Як правило, без проблем беруть повістки і приходять на медичну комісію чоловіки, котрі точно знають, що їх за станом здоров'я призвати не зможуть. А здорові ховаються. Органи внутрішніх справ вже відкрили близько ста кримінальних справ за 337-ю статтею (“Ухиляння від військового обліку”), близько 30-ти справ вже розглянули в суді, але всі хлопці отримали лише умовний строк з відтермінуванням. Тепер, оскільки вони фактично судимі, призвати їх ми не можемо, тобто, це такий ще один спосіб “відмазування” від армії.
Якби було бажання працівників органів внутрішніх справ, покарання могли би понести і керівники сіл, селищ і міст, котрі не бажають з нами працювати. Знаю, що прецеденти вже були, зокрема в Рівненській області проти кількох голів сільських рад порушили кримінальні справи. У нас поки не порушили жодної, але ми працює в цьому напрямку”, –зауважив обласний військком.
А тепер трохи цифр. Як не дивно, найкращий показник під час шостої хвилі мобілізації показало Берегово, там план виконали на 88%. Найгірший результат показали у Воловецькому районі, там ледве спромоглися на 4% виконання плану. Серед аутсайдерів також Виноградівський район (10%), Тячівський та Хустський райони (по 13%), Міжгірський район (14%). З усієї кількості тих, хто прийшов на медичну комісію, лише 30% виявилися здоровими. Найстаршому з мобілізованих в Ужгороді – 52 роки, наймолодшому виповнилося 26.
Щодо Ужгорода, то обласний центр, за словами військкома Миколи Журавльова, виконав план мобілізації на 35%. Це теж досить низький результат, навіть у порівнянні з минулою хвилею, яку виконали на 44%. “Мені соромно за цей показник, бо насправді кількість тих, кого потрібно було мобілізувати, мізерна. Я не можу сказати конкретно у цифрах, бо це службова інформація, але повірте, це завдання ми могли би виконати за годину, якби на то була добра воля органів місцевих рад, міліції, прокуратури та керівників підприємств.
От наведу вам приклад. Щойно я повернувся з підприємства “Інтерфіл”, куди ми привезли повістки. Далі прохідної нас не пустили, сказали, що на підприємстві нікого немає, хоча відомо, що люди там працюють позмінно протягом доби. Так поводять себе і на багатьох інших підприємствах. Ми вже подали до міської прокуратури список приватних підприємців-юридичних осіб, котрі перешкоджали мобілізаційним заходам, і знаємо, що на понеділок їх викликали до прокуратури.
Близько 15 керівників підприємств вже притягнуті до адміністративної відповідальності. Але, знаєте, їм простіше заплатити 510 гривень, ніж віддавати до армії своїх працівників, бо вони вже навчені, а ще за ними на час служби потрібно закріплювати їхнє робоче місце. Я би хотів цих бізнесменів зібрати і вивезти у Слов'янськ, показати ту біду, ту розруху, щоб вони знали, що це може дійти й до нас і врешті вплинути і на їхній бізнес. Бо бачу, що у нас люди поки не усвідомлюють всієї серйозності ситуації”, – скаржиться Микола Журавльов.
.jpg)
Цей військком також відзначає, що чоловіки нині готові піти на будь-які хитрощі й афери, аби лише не бути призваними до війська. Мовляв, багато хто свідомо розлучається з дружинами та стають батьками-одинаками. А от роми навпаки – масово почали одружуватися. Якщо раніше їхні діти були переважно безбатченками, аби мами отримували додаткові соцвиплати, то тепер ромам-чоловікам вигідніше мати дружину і щонайменше трьох дітей. Чимало проблем було і з депутатами, членами виконавчого комітету та працівниками Ужгородської міської ради. Багато хто з них просто відмовляється прийняти повістку, реакції ж міського голови та прокуратури годі дочекатися. Наразі лише один з міських депутатів служить у війську – Юрій Беляков. Інші якраз сьогодні мали з'явитися у військкомат для проходження медичного огляду, однак інформації про те, чи прийшов таки хтось із них у нас поки немає.
“Наші підрозділи виснажені, їх треба міняти. Але хлопці не хочуть служити, кажуть, що заробітна плата мала, та й дяки за це бачать. Якщо би підняли платню, якби давали без проблем землю, житло, то, може, ситуація би змінилася. А тут ми щодня бачимо і чуємо, що ці процеси гальмують, навіть документи учасника бойових дій важко отримати. І коли чоловіки бачать той негатив, звісно, не хочуть йти до війська.
Але не всі такі, приємно, що до нас досі приходять добровольці. На жаль, вони не завжди підходять за віком, за станом здоров'я, але ж приходять. От нещодавно молодий ром прийшов, каже: “Дядя, я хочу вирватися звідси”. Та напередодні його від'їзду свої же роми зламали йому ногу. Як мені пояснили, вони бояться, що той хлопець побачить інше життя і, повернувшись, захоче щось змінити в їхній внутрішній системі”, – каже Микола Журавльов.Дисциплінарної відповідальності за низькі показники ужгородський військком також не боїться, каже: робив усе можливе, щоб добре виконати поставлені задачі. Найбільше ж обурює його заборона Арсена Авакова співпрацювати з міліціонерами, бо всього за тиждень роботи спільних постів на трасах та КПП виконання плану підскочило з 8-ми до 25%. А тоді, через скарги людей, яким вручали повістки на дорогах, військкоми почули від міністра внутрішніх справ, що займаються не мобілізацією, а дебілізацією. Між тим, Микола Журавльов зауважив, що Нацгвардія, яка відноситься до структури МВС, теж поповнюється з числа мобілізованих, тож нестачу нових кадрів скоро відчує і сам пан Аваков.
Щодо подальшого, то ужгородський військком не виключає згодом початку сьомої хвилі мобілізації. Офіційно про це ще не говорилося, але, вочевидь, з таким незначним поповненням війська вона скоро таки знадобиться.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Про Захід”
