3 серпня 2014 року у Слов'янську на Донеччині відбулося громадське віче, присвячене звільненню Слов'янська від окупантів. Учасники мітингу обговорили проблеми місцевої влади та подальшу роботу громадських активістів. Участь у заході взяли також свободівці із Закарпаття, які вже тривалий час у складі чоти “Карпатська січ” перебувають на сході. “Про Заходу” повідомила прес-служба Закарпатської обласної організації ВО “Свобода”
На вічі були присутні жителі міста, гості та телебачення з усієї Европи. Перед людьми із промовою виступив керівник Закарпатської обласної організації ВО “Свобода” Олег Куцин. Окрім надання політичної оцінки ситуації в місті та окремих порад щодо співпраці з місцевою владою, націоналіст виступив із промовою перед жителями міста.
“Слов'янськ, як і весь схід України та, беззаперечно, Крим є невід'ємною частиною соборної української держави. Українці після стількох років гніту та перебування під чоботом різних окупантів ніколи не допустять, щоб ці землі щось подібне знову. Наші військові, впевнено викинувши окупантів із Слов'янська та Краматорська, показали, що ми вміємо перемагати. Ця війна має бути доти, доки останній російський найманець не полишить землю або не залишиться в ній.
На сході держави українці позбуваються комплексу неповноцінности, який був нав'язаний раніше “совком”. Тепер вони зі сміливістю можуть глянути прямо у вічі ворогу, щоби той відвів погляд в агонії. Все більше людей бачать справжню позицію українського Києва. Вже недалеко той час, коли цю земля буде остаточно звільнено. Ми – велика нація, ми на своїй землі, тому повинні прямо дивитися в очі нашим недоброзичливцям із упевненістю у свої й перемозі”, – зазначив у виступі Олег Куцин.
На вічі, зокрема, було порушено проблему управління Слов'янськом. Люди обурені тим, що керує районом та містом вчорашня влада. Саме тому “Свобода” пропонувала запровадити воєнний стан на окупованій території, щоби військові очистили землю від такого роду політичних трупів, що всіма силами тримаються за свої крісла. Введення воєнного стану – це своєрідний катарсис для місцевого самоврядування.