На вчорашню акцію підтримки заблокованих у лісі під Мукачевом бійців “Правого сектору” на ужгородську площу Народну прийшли їхні друзі та родичі. Журналістам “Про Заходу” вдалося поговорити з ними й дізнатися багато цікавого.
Зокрема рідні бійців, присутні на акції, розповіли, що протягом останніх двох днів у їхніх помешканнях проводили обшуки. “Я – мама одного з хлопців. Наші сини вже три дні сидять у лісі голодні й замерзлі, ми не знаємо, чи з ними все в порядку. По телефону вони лише коротко кажуть: “Все добре”. А ми вдома вже з розуму сходимо, – розплакалася одна з мам. – Вони на Сході воювали, а вбиті можуть бути тут? Зрозумійте, наші діти борються за Україну”.
Тут до мітингувальників з будівлі ОДА вийшов “губернатор” Василь Губаль. Мами вибачилися, перервали розмову і поспішили до нього, аби попросити допомоги у визволенні своїх дітей. “Наші діти нічого поганого не хотіли зробити, вони намагалися змінити ту злочинну систему, яка діє на Закарпатті. Це взагалі мало би робити те ж СБУ, яке нині на них полює. Це їхня робота, за яку вони отримують зарплатню з наших податків. І якби вони нормально виконували свою роботу, то нашим дітям не потрібно би було втручатися в ці брудні справи”, – казали жінки.
Голова ОДА на це заявив: “Позаминулого тижня той же Роман Стойка, той же Саша Сачко, ще інші хлопці приходили до мене в кабінет. Ми мали досить жорстку розмову. Їм не подобалося те, що відбувається у сфері лісового господарства, вони вимагали разом завадити всім схемам незаконної вирубки лісу. У цьому питанні ми дійшли згоди, я пообіцяв дуже пильно контролювати цю сферу, сказав, що буду мати серйозні розмови з підлеглими. Якби вони тоді ж сказали мені, що мають якість проблеми з контрабандистами, ми би теж намагалися це вирішити. Я маю вагу посади, аби звернутися до прокуратури і міліції, могли би підняти громадськість. Але вони нікому нічого не казали, вирішили вирішити це самотужки. Чому?”, – допитувався “губернатор” у родичів бійців. Ті лише відповідали, що місцевий “Правий сектор” не довіряв правоохоронцям, тому не вірив, що офіційним шляхом можна щось довести чи змінити.
Коли матері бійців зауважили, що їхні сини поважають пана Губаля, той раптом запропонував разом сісти в машину і одразу поїхати на Мукачівщину. Там, мовляв, він та матері спробують в лісах розшукати хлопців і якось вмовити їх здати зброю. Матері на таку пропозицію не відреагували, лише сказали, що спершу хай здадуть зброю бандити Ланя. На це Василь Губаль повідомив, що за його інформацією у людей, яких пов'язують з нардепом Ланьом, вже провели 18 обшуків, під час яких знайшли багато одиниць зброї, у тому числі нарізної.
Загалом із розмови стало відомо, що хлопці з “Правого сектору” бояться виходити з лісу, бо переконані: щойно вони вийдуть, їх одразу розстріляють. Батьки також підтвердили, що час від часу, хоч і дуже рідко, зв'язуються телефоном з дітьми, що йде врозріз з переконаннями керівника “Правого сектору Закарпаття” Олександра Сачка про те, що з жодним бійцем немає зв'язку і Дмитро Ярош просто фізично не може їм дати наказ скласти зброю.
“Ми боїмося, що хлопці не здадуться міліції живими, – трохи подалі від мітингу розповіли подруги бійців із закарпатської “Жіночої січі”. – Ми дуже за них переживаємо, це сім'я наша, розумієте? Ми не знали, що вони збираються на цю зустріч, ми не знаємо, де вони зараз. У однієї з нас там хлопець зараз. Вона отримала о 4-й годині ранку смс: “Я поранений”. І більше нічого. Що з ними, як вони налаштовані – сказати важко. Але це хлопці, котрі морально вже давно налаштовані до найгіршого, тому цілком можуть вирішити триматися до кінця.
Чи віримо ми в історію з хлопчиком-заручником? Ми знаємо одне: наші хлопці ніколи не зроблять нічого поганого дитині”.
Поки ми розмовляли з дівчатами, на іншому кінці площі сварилися мітингувальники з противниками акції. Розбороняли людей з різними поглядами кілька капеланів Добровольчого українського корпусу. Один з них – греко-католицький священик із Закарпаття отець Василь – трохи згодом розповів “Про Заходу”, що з хлопцями з “Правого сектору” він служить вже рік. “Вчора до мене теж приходили правоохоронці. Обшукали всю квартиру, нічого не знайшли, забрали лише ноутбук. А що вони хотіли знайти у священика? Моя робота – надавати духовну підтримку. От я хотів прийти до поранених, котрі лежать в обласній лікарні, поспілкуватися з ними, підтримати. За Женевською конвенцією капелани мають право це робити. Але мене до хлопців не пустили, нікого, навіть близьких родичів не пускають”.
Далі на площу Народну приїхав керівник закарпатського “Правого сектору” Олександр Сачко. Більшу частину того, про що він говорив, читачі “Про Заходу” вже могли бачити у відеорепортажі. Якщо коротко, то пан Сачко переконаний, що уся ця ситуація була добре спланованою правоохоронцями. Нардеп Ланьо, начебто, перед цим погрожував хлопцям, що коли вони не припинять заважати проходженню контрабанди через кордон, постраждають їхні родини. У відповідь хлопці поїхали на розмову, прихопивши з собою зброю для того, аби у людей Ланя не виникло навіть думки йти на силовий контакт з “Правим сектором”. При цьому на такий розвиток подій ніхто не сподівався. Хто поранив першу людину (у різних версіях випадкового перехожого, охоронця спорткомплексу, а тепер вже, начебто, й бойовика ДНР-івської “Рязані”) – панові Сачку невідомо. За тією інформацією, яку він має, стріляти першими почали люди Ланя. Про те, що операція була заздалегідь спланованою, за його словами, свідчить надзвичайна мобільність міліціонерів. Зокрема те, що вони вже за кілька хвилин перекрили дорогу на виїзді з Мукачева, були в повному обмундируванні і мали з собою крупнокаліберний кулемет, яким розстріляли автомобілі “Правого сектору”, залишивши в них величезні дірки.
При цьому повною дурницею назвав Олександр виставлення міліцією загородження біля заправної станції, що призвело до її займання внаслідок стрілянини. Ще досі керівник закарпатського “Правого сектору” достеменно не знає кількості своїх загиблих бійців. Інформація про другого загиблого непідтверджена. Подальші дії його та Дмитра Яроша описав так: будуть стримувати силовий сценарій з боку правоохоронців і намагатимуться зв'язатися зі своїми бійцями, аби переконати їх скласти зброю.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Про Захід”
