Шматочок смачної Грузії в центрі Ужгорода (Фото)

Опубліковано:

Закарпаття славиться своєю різноманітною кухнею: власною, запозиченою від сусідніх країн та від народів, що у різні віки проживали чи проживають досі на Закарпатті. Саме тому й не дивує, коли в одному закладі можна покуштувати як власне закарпатські страви, так і угорські, словацькі, чеські, румунські, українські.

Таке різноманіття радує і приваблює туристів, але водночас є в якійсь мірі й недоліком. Через барвистість власної кухні у нас не дуже приживаються заклади, що спеціалізуються на кулінарному різноманітті інших, не сусідніх нам народів. Заклади із суші та піцою при всій повазі, до національних японських і італійських кухонь не віднесеш – це вже інтернаціональні поняття, вид фаст-фуду. Шашличні – тим більше. Ще за Радянського Союзу мариноване м'ясо, посмажене на мангалі, готувалося в кафе чи не в кожному селі.

 

А от справжня кухня іншого народу, з незвичними стравами, незнайомими назвами у меню та ще й незвичним колоритом в Ужгороді з'являється доволі рідко.

Один із “свіжих” винятків з цього правила – ресторан грузинської кухні “Хінкальня”, який нещодавно відкрився в самому центрі Ужгорода – в “Гірчичному зерні”. Щоб у нашому місті нарешті з'явився грузинський ресторан, довелося чекати, поки родина львівських підприємців прийме рішення переселитися до Ужгорода, а водночас і придбати франшизу на відкриття “Хінкальні” в нашому місті.

Ресторан мережі в обласному центрі Закарпаття став третім в Україні. Раніше дві “Хінкальні” були відкриті у Львові і здобули там чималу популярність.

На минулому тижні диретор ресторану Ірина Бокоч запросила до себе в гості місцевих блогерів та журналістів, щоб докладніше розказати про особливість свого закладу, а крім того – навчити ліпити головну страву закладу – грузинські хінкалі.

Хінкалі багато хто вважає таким собі різновидом пельменів. Хоча насправді спільного у них лише те, що обидві страви представляють собою фарш у тісті та варяться у воді. Відмінностей значно більше. Зокрема, хінкалі більші, готуються виключно з телячого (або, як варіант, яловичого) м'яса, в той час як пельмені готують здебільшого зі свинини. А головна відмінність – у соковитості.

“Фішкою” хінкалі є бульйон всередині “мішочка”. З ним пов'язаний і своєрідний спосіб поїдання страви: берете за хвостик, обережно надкушуєте скраю, випиваєте бульйон і лише потім з'їдаєте хінкалі.

Молода хінкальниця Люда демонструє процес створення хінкалі. Їх тут не заморожують і не ліплять про запас – готують лише після того, як отримають замовлення. Втім, можна собі дозволити, бо процес готування дуже швидкий. Люда майстерними завченими рухами розкачує на спеціальній машинці кілечка з тіста, ставить всередину рідкуватий фарш (до нього спеціально додають воду, щоб під час варіння утворився бульйон) і швиденько формує “мішочок”. А далі 5 хвилин кип'ятіння – і страва готова до подачі на стіл.

Спостерігаючи за роботою Люди, всі пересвідчилися, що ліпити хінкалі надзвичайно легко. Але реальність виявилася не такою простою…

Зіпсувавши купу тіста, учасники майстер-класу якось косо та криво наліпили свої власні хінкалі і Люда пішла їх варити.

А тим часом група відправилася дивитися, як в “Хінкальні” готують ще одну коронну страву Грузії – хачапурі. На кухні в “Хінкальні” кожен відповідає за свій напрямок роботи. Одна людина головна по стравах на мангалі, інші відповідають за гарячі страви, про Люду – головну по хінкалі – ми вже згадували. Окрема людина відповідає й за хачапурі – це єдиний грузин, що працює в ресторані.

Ірина Бокоч розповіла, що коли лише задумовувала ужгородську “Хінкальню”, хотіла, щоб бодай частково у ній працювали грузини, звернулася по допомогу в місцевих, де знайти в місті кухарів грузинського походження. Її заспокоїли, відкривайтеся, мовляв, грузини самі прийдуть.

І прийшов! Грузин, який живе в Ужгороді, звернувся до “Хінкальні” та запропонував свої послуги на кухні. Наразі він єдиний серед кухарів, хто готує просто в залі, на очах у всіх.

Нам не запропонували готувати хачапурі самотужки – і, напевно, це на краще. Тут без підготовки не вийде.

Кухар охоче розказував, чому в Грузії виникло стільки різних варіантів цієї страви. Все залежить від регіону, в якому його готують. Об'єднує всі види хачапурі те, що це тісто, на яке ставиться сир, запечене в печі чи духовці. А далі – різні нюанси. В самій “Хінкальні” готують три види хачапурі – по-Аджарськи, по-Менгрельськи та Гурулі.

Всі три види кухар робить видовищно, майстерно і смачно (принаймні на погляд людини, яка не сильно розбирається у нюансах Кавказької кухні).

Вечеря не могла обійтися без фірмового алкоголю. І, звісно, це була грузинська чача. Занадто міцний, як на автора даного матеріалу, алкоголь. Втім, напевно, таким і має таким бути. Принаймні, інші учасники застілля його оцінили. В майбутньому власники ресторану планують додати до алкогольного меню й грузинські вина. Наразі шукають надійних постачальників.

Ще хотілося б відзначити вимоги до якості, які панують в ужгородській “Хінкальні”. На кухню гостей пускали лише в халаті та шапочці – там має бути гігієна. Крім того, всі інгредієнти зважуються на вазі, а не ставляться “на око”, адже клієнт повинен отримати рівно таку порцію, на яку розраховує. Все це свідчить, як на мене, про серйозний професійний підхід закладу.

Втім, словами, попри всі намагання, не передати переваги ужгородської “Хінкальні”. Варто сходити та самим оцінити, чи дійсно в Ужгороді з'явився справжній грузинський ресторан.

З усім меню ресторану можна ознайомитися – ТУТ

Юрій Лівак, Про Захід

Фото – Олександра Богданова             

Про Захід