Економіка

Чи вийде бриндзя на європейський ринок та як називатиметься наш коньяк?

Минулого тижня місцевими ЗМІ прокотилася новина про те, що закарпатську бриндзю незабаром визнають унікальним продуктом, який має всі шанси завоювати європейські ринки. Все тому, що гуцульська овеча бриндзя готується стати першим в Україні харчовим продуктом зі статусом захищеного зазначення походження. Що це за статус, і чому від нього може постраждати закарпатський коньяк, – дізнавався «Про Захід».

Національний експерт з маркетингу і комунікацій проєкту ЄС «Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Україні» Іван Гайванович уже два роки працює з українським виробниками над реалізацією ідеї географічних зазначень. Зізнається: вивчити ринок, знайти на ньому унікальні продукти та вмовити виробників об’єднатися задля їхнього просування було дуже непросто. Гуцульська овеча бриндзя від початку була одним із фаворитів, бо такого продукту справді не виробляють більше ніде – вона і смаком, і технологією приготування відрізняється від того овечого сиру, який виробляють у Румунії чи, скажімо, в Бессарабії. «Гуцульську бриндзю у високогірних районах Закарпаття та Івано-Франківщини роблять віддавна, приблизно з XV століття, – розповідає Іван Гайванович. – Провівши аналізи, ми переконалися, що це продукт унікальний: як за смаком, так і за властивостями, і процесом приготування. Ця унікальність пов’язана, перш за все, з територією, а, отже, продукт може отримати статус захищеного зазначення походження. Після того була проведена велика робота, експерти зустрічалися з виробниками, пояснювали їм, яку користь може принести географічне зазначення бриндзі. Приємно, що виробники підтримали ідею, об’єдналися в Асоціацію і активно працювали над подачею заявки до Міністерства економічного розвитку і торгівлі».

Справді, Асоціація виробників традиційних карпатських високогірних сирів із центром у Рахові зробила дуже багато для того, аби саме їхній продукт першим в Україні отримав статус географічного зазначення. У жовтні-листопаді Укрпатент занесе гуцульську овечу бриндзю до реєстру, і тоді вона офіційно вважатиметься унікальним продуктом. Та чи відкриє цей факт для виробників дорогу до європейських ринків – як про це писали закарпатські ЗМІ? У самій Асоціації «Про Заходу» зізналися, що говорити про такі перспективи ще зарано, наразі виробникам потрібно підлаштувати свої виробничі практики до вимог санітарії та гігієни, подбати про те, аби ніхто не сумнівався у якості їхньої бриндзі. 

Експерт Іван Гайванович також вважає, що спершу гуцульська овеча бриндзя має завоювати національний ринок, оскільки про цей продукт мало знають навіть у межах України. А вже потім чи паралельно можна почати виходити на закордонні ринки – у цьому допоможе заявка на реєстрацію в ЄС, яку подаватимуть після всіх формальностей з оформленням на національному рівні.

«Статус географічного зазначення продукту сам по собі не гарантує популярності на ринку. Він є інструментом колективного просування і захисту інтересів виробників, є можливістю. А як виробники нею скористаються – залежить від них. Цей статус може допомогти промоції продукту, як правило, він дозволяє йому одразу перейти у нішу преміум-продукції. Статус дає споживачеві гарантію того, що це продукт якісний, натуральний, автентичний і традиційний, який не виробляється більше ніде, крім цього регіону, бо він є частиною певної гастрономічної культури», – веде далі Іван Гайванович.

У ЄС статус захищеного зазначення походження мають нині більше 3,5 тисячі продуктів. Лідирують у цьому процесі Італія та Франція, котрі дуже дбають про те, аби назви їхніх автентичних продуктів ніхто не копіював. У цих та інших країнах ЄС та світу знають, що такі унікальні вироби здатні забезпечити процвітання регіону, в яких вони виробляються: розвивається туризм, покращується рівень інфраструктури, зберігаються робочі місця і загалом традиційне для регіону виробництво.

Чимало таких продуктів прославили свої регіони, як-от коньяк, шампанське, пармезан, рокфор тощо. За нормами ЄС, такі захищені географічним позначенням продукти не можуть мати таку назву ніде інде, крім того регіону, звідки вони походять. Підписавши Угоду про асоціацію з ЄС, Україна також взяла на себе зобов’язання поважати ці норми. Це призведе до того, що незабаром українські виробники вже не зможуть виробляти низку товарів, а точніше називати їх звичними для нас назвами. Стосується це зокрема і коньяку з шампанським, і фети з пармезаном.

Як же викрутиться з цієї ситуації відомий закарпатський коньяк? Отримати коментар від місцевого виробника коньяку нам не вдалося, однак національний експерт Іван Гайванович розповів, що виробники у всій країні зараз декларують розуміння того, що вони мусять до кінця 2025 року змінити назву свого продукту.

«У них просто нема інших варіантів, бо йдеться про використання захищеного чужого географічного зазначення – у даному випадку алкогольного напою, який виготовляють у регіоні поблизу французького міста Коньяк. Україна зобов’язалася відмовитися від використання цієї назви до кінця 2025 року, це ж саме стосується виробництва шампанського, граппи, мадери, порто, хереса тощо. Звісно, наші виробники бояться втратити прибуток, тому ми рекомендуємо їм якнайшвидше дійти згоди, обрати одну спільну назву і в перехідний період використовувати одразу дві: і стару, і нову, аби привчити споживача до зміни. У Молдові теж змушені були на це піти, тамтешні коньяки тепер називаються дівін, у Сербії – віньяк. Питання, як назвуть свій коньяк українські виробники – відкрите», – зазначає Іван Гайванович.

 І додає, що перехідний період для сирів у нас ще коротший: фету, рокфор та пармезан в Україні мають переназвати до кінця 2022 року. Особливо болючим це стане для виробників фети, яких на території країни є щонайменше 17. 

Таким чином, через захищені географічні зазначення Україна муситиме поступитися кількома відомими назвами, однак за активної роботи у цьому напрямку матиме і ряд своїх унікальних, захищених від підробок, продуктів. Першим таким стане гуцульська овеча бриндзя, яку виготовляють на історичній території Гуцульщини – високогірних районах Закарпаття, Івано-Франківщини та частково Буковини. За овечою такий же поважний статус має отримати коров’яча гуцульська бриндза, потім – херсонський кавун, мелітопольська черешня, закарпатський мед, закарпатське вино та інші. Задача непроста, та наші продукти мають усе, щоб бути визнаними унікальними. І успішний європейський досвід показує, що до цього варто прагнути.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

− 3 = 1