Зрілість суспільства можна визначити за ставленням до тварин. На жаль, реалії поки говорять про те, що наше суспільство лише починає ставати на шлях відповідального ставлення до домашніх тварин, адже зоозахисники й волонтери щодня публікують історії та фото покинутих, побитих, викинутих у мішках на узбіччя котів і собак. І все ж є люди, котрі готові підтримати чотирилапих безхатьків, зокрема чимало кав’ярень і магазинів опікуються однією, а то й кількома тваринами, підгодовуючи їх і даруючи їм ласку. Сьогодні «Про Захід» розкаже саме про них.
Ціцуш із кафе-музею «Під замком»
У популярному кафе-музеї «Під замком» на вул. І. Ольбрахта вже близько року живе Ціцуш – біла кішечка, яка одразу стала улюбленицею відвідувачів. З’явилася вона дивним чином: приходила – і йшла собі, наче жила десь по-сусідству, а до кафе-музею навідувалася просто в гості. Назвали її Ціцуш, тобто «кицька» з угорської мови. Кілька разів Ціцуш приходила вагітною, однак кошенят її ніхто не бачив. А близько року тому кішечка вже нікуди не пішла – залишилася жити в кафе. Це не означає, що Ціцуш взагалі нікуди не виходить: вона й досі вільна киця, котра навідується надвір до туалету й любить гуляти. Однак завжди повертається і вмощується спати просто на речах відвідувачів або на своїй улюбленій книжковій поличці біля входу. Нині Ціцуш уже стерилізована, цілком домашня й дуже спокійна киця. Не так давно вона, мабуть, вирішила віддячити власникам за тепло та їжу й занесла до приміщення кафе впольовану десь мишку! Гості були дуже здивовані, однак власник кафе Юрій Руснак похвалив кицю й дав їй улюблене тепле молочко, адже розуміє, що Ціцуш таким чином просто хотіла показати, що виконує свою роботу.
Жуня з кав’ярні «RIVERSIDE»
Чорняву собачку Жуню з жовтою пластиковою кліпсою у вушку (свідченням того, що вона стерилізована) знають, мабуть, усі мешканці Ужгорода. Вона давно живе на площі Театральній та пл. Є. Фенцика, часто безтурботно спить посеред ніг сотень перехожих. Коли на площі Є. Фенцика відкрилася кав’ярня «RIVERSIDE», її працівники почали підгодовувати Жуню, а вона стала своєрідною захисницею гостей закладу. Арі, котрий працює в кав’ярні з часу її відкриття, розповідає, що Жуня дуже не любить, коли до столиків, за якими сидять гості, підходять нав’язливі прохачі милостині – собака одразу кидається до них, гавкає та відганяє. А ще Жуня не толерує п’яних, одного разу навіть вкусила жінку напідпитку. І нехай вас не вводить в оману вигляд цієї собаки, схожої на стареньку, глуху, дратівливу й підсліпувату бабцю. Жуня досі, незважаючи на свій уже досить поважний вік, дуже спритна, одразу реагує на людей, котрих добре знає. У «RIVERSIDE» навіть кажуть, що Жуня дуже любить співати: якщо поруч із нею почати вити чи протяжно наспівувати, вона обов’язково підхопить. Щодо їжі, то Жуня в цій справі не вибаглива, їсть усе, причому не лише з кав’ярні, а й з рук одного з мешканців будинку поруч. До слова, Жуня – собака не ревнива, вона добре реагує, коли до кав’ярні, яка пропагує принцип pet-friendly, приходять гості з песиками або інші бездомні тварини. А останні навідуються часто, зокрема у дворі кав’ярні ще живуть дві кицьки, котрі теж приходять до кухні закладу по смаколики.
Муся з квіткової крамниці «Ромашки у Наташки»
Муся живе в квітковому магазині на вул. О. Фединця неподалік зеленого ринку вже близько шести років. Привезла її маленьким кошеням Наталія – власниця крамниці. І з тих пір Муся є квітковою королевою, котра заманює до крамниці покупців. Пройти повз цю лагідну кицю не здатна жодна людина, в якої є серце. Муся треться об ноги, лапкою акуратно торкається людей, просячи, аби її погладили, голосно муркотить. Часто вона з видом господині сидить на тротуарі перед рядом квітів, зовсім не боячись ані людей, ані собак.
Працівниці крамниці кажуть, що Муся є на диво обережною з квітами – ще жодного разу не було такого, аби вона щось перевернула, зламала чи погризла. Кілька разів Муся ставала мамою – і тоді основним об’єктом уваги клієнтів ставали вже пухнасті різнокольорові кошенята в коробці. Прилаштувати їх проблем не було: люди заходили до крамниці за квітами, а виходили вже з квітами й кошеням. Було й таке, що записувалися наперед, аби забрати кошеня, коли підросте. Однак згодом власниця крамниці вирішила все ж стерилізувати Мусю, тож із материнством кішечка закінчила. Їсть вона, до слова, не все, звикла до смаколиків, які для неї щодня купують і приносять власниця й працівниці.
Роза з кав’ярні «DUFFORT»
Розу, котра кілька років жила на площі Ш. Петефі, як тільки ужгородці не називали: і Тумбочкою, і Булочкою, але відкликається вона лише на Розу. Звідки ця собака прийшла до центру міста, чи була колись домашньою – ніхто не знає. Одного дня вона зайшла до дуфорту на площі й надибала там дружню до тварин кав’ярню «DUFFORT», власниця якої Ірина запропонувала Розі залишитися там жити. Роза погодилася – і вже близько чотирьох років є символом кав’ярні та улюбленицею її гостей. Коли до закладу навідуються гості, Роза часто їх зустрічає, обнюхує, дає себе погладити, а потім лягає спокійно десь поруч спати. З нею так часто фотографуються, що Роза має вже свій власний фотоальбом. Більше того – у кав’ярні можна придбати шопер із зображенням Рози. Загалом ця собака дуже спокійна, але бувають у неї й прояви поганого настрою. Працівниці кав’ярні помітили, що до жінок і дітей Роза ставиться дуже доброзичливо, а от на чоловіків іноді може й сердито погавкати, особливо якщо від них пахне алкоголем. Щоранку власниця закладу Ірина приносить Розі, котра віддає перевагу сну в дворику кав’ярні, круп’яні кашки з м’ясом. Але найбільше чотирилапа улюблениця закладу любить собачі смаколики й засушені свинячі вушка.
Морфей, Клара, Дежексон та інші з кафе «ZvirOk»
А закінчимо ми, звісно ж, кав’ярнею, де опікуються не одним котиком і навіть не двома, а аж 15-ма! Працює котокафе «ZvirOk» на вул. А. Бачинського, а особливістю його є те, що тут можна не лише погратися з котиками, а й забрати їх, подарувавши домівку й сім’ю. Відкрила заклад більше року тому Людмила Гук, котра багато років утримує притулок для бездомних котів. Нині там проживає більше 80-ти тварин, котрі потребують щоденного піклування й харчування. Кав’ярня мала стати виходом, який би приносив прибуток і допомагав котикам знаходити нові родини. Однак за цей рік заклад уже не раз був на межі закриття, оскільки витрати на цей бізнес значно переважають за прибуток. Котики й кішечки в цій кав’ярні дуже різні: лагідні й обережні, сором’язливі й бешкетні. Вони багато чого пережили на вулиці, когось вивозили з-під обстрілів, але кожен із них потребує уваги й любові. Якщо ви хочете підтримати єдине котокафе Ужгорода, приходьте випити кави й провести сеанс кототерапії. Чорнявий Морфей, красуня Клара, прудкий малюк Джексон, ніжний персикового кольору Персі, білявий блакитноокий Бублик та інші котики дуже чекають вашої підтримки.
Песиків і котиків, а також добрих людей, котрі про них турбуться, розшукала Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
