Ніхто так і не зрозумів, чому виставка, що відкрилася у виставковому залі скансену (Музеї народної архітектури та побуту) називається «Чорна лютий». «Це ж абстракціонізм, – шепотілися в натовпі, – тут все побудоване на змішаних відчуттях». Лютий – чорний, картина – чорна, а разом вийшла виставка, побачити яку в середу, 22 лютого, прийшло чимало поціновувачів сучасного мистецтва. Адже зібрала вона в одній залі твори восьми дуже відомих місцевих митців: Антона Ковача, Василя Кадара, Владислава Габди, Руслана Тремби, Павла Ковача, Тараса Табаки, Володимира Ульянова та Михайла Ходанича.
Ідея виставки народилася ще влітку під час спілкування двох художників: Антона Ковача та Владислава Габди. «Назви виставки ми не мали, але хотіли зібрати наших митців, які працюють у стилі абстрактного живопису, – пояснює журналістам Антон Ковач. – Далі до нас долучилися Василь Кадар і Руслан Тремба, котрі виробили концепт «чорна». Тож ті, хто долучався згодом, отримували цю головну ідею, а далі кожен працював собі, як хотів. Звісно, ми розуміли, що не можемо показати сім «Чорних квадратів», тож було дуже цікаво, хто як підійшов до втілення концепту і що з того вийде. У результаті ви можете бачити нині різні підходи до ідеї, різні градації чорного і навіть роботи взагалі без чорного. Це нормально, бо це була ідея, більше метафора, ніж обов’язкова умова. Мені здається, вийшла дуже цінна експозиція. І нам дуже приємно, що вона зацікавила стількох глядачів».
Як зауважив Антон Ковач, метою цієї виставки було показати через колір загальний психологічний стан, адже 24 лютого буде рік, як лютий перетворився на чорний. Дуже символічно, що на виставці представлені й дві скульптурні композиції Михайла Ходанича, котрий нині перебуває на фронті. Загалом виставка вийшла доволі камерною, кожен із її учасників представив по дві роботи. Так, ідейний натхненник заходу Антон Ковач виступив на цій виставці в доволі незвичному для нього стилі, зізнався, що це є його дебютом в абстрактному живописі.
Інший учасник виставки Тарас Табака представив роботи, створені спеціально під її концепт. ««Чорна» – це непроста ідея для картини, – ділиться враженнями художник. – Краще за Малевича її ніхто не втілить. Тому я вийшов за рамки чорного, створив нічний пейзаж з такою боковою підсвіткою. Друга робота – «Сімейний альбом», диптих рожевого та зеленого кольорів. Рожевий я пов’язую зі своєю мамою, зелений – із татом. Ми багатьох минулоріч утратили, але ми їх будемо пам’ятати за відчуттями, голосом, кольором. Для точних портретів нині є фотоапарат, а живопис говорить своєю потужною мовою. Тому ці картини – це присвята близьким, це про те, як ми їх відчуваємо». Тарас Табака каже, що виставку не варто сприймати, як змагання: хто з художників зобразив тему краще. Адже митці лише хотіли показати різні емоційні грані, те, як вони переживають ситуацію. «Ми показали вам, що знаходиться за гранню чорного, які за ним стоять почуття», – сказав він на відкритті виставки.
Дуже глибоко асоціюється з чорним нинішня творчість іншого учасника виставки Павла Ковача. Він добре пам’ятає минулорічний лютий, бо якраз напередодні повномасштабного вторгнення відкрив виставку в луцькому Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків, а вночі прокинувся від того, що ракетами бомбили військовий аеродром у Луцьку. Вибуховою хвилею розбило вікна, художник та його дружина Ольга дуже злякалися. Після пережитого моральний стан митця був такий, що деякий час він просто не міг працювати. «Я думаю, після 24 лютого ми всі стали трохи 300-тими зі своїми страхами і переживаннями. Ті нічні страхи, нічні сирени нас об’єднують. Я прокидався ночами і думав: чому би не намалювати ніч? Так і почав серію, яка вже налічує 20 робіт. Вони – без назви, бо я не можу нічого про це сказати. В роботі, яку я представив на цій виставці є не просто чорний, а глибоко чорний. Хоча потроху в моїх роботах почав з’являтися й колір – гадаю, це вже трохи якесь виліковування. Бо, знаєте, мистецтво має глибоку мету – давати духовну силу, щоб подолати катастрофи. Тільки так ми можемо вижити в цій ситуації і дати приклад іншим».
Відомий молодий художник Руслан Тремба, хоч і був одним із ініціаторів ідеї «чорної» виставки, сам представив диптих у яскраво-синьому кольорі. «Це дуже довго пояснювати, чому вона не чорна, а саме така, як є», – просто сказав він. Художник зізнався, що, як і інші його колеги, важко переживав події минулого року, мистецтво було певний час поставлене на паузу, в нього було відчуття, що він весь час у підвалі. «Я досі за відчуттями там», – каже він. Але мистецтво дозволяє йому відволікатися, звільнити думки, відчути себе поза цією важкою реальністю. Диптих Руслана Тремби вийшов дуже тактильним, були глядачі, які обережно торкалися поверхні полотна, аби відчути його «шрами». Хоча задумка полотна була не зовсім у цьому. За словами митця, блискуча поверхня спеціально була зроблена так, аби утворювалося відображення. Тобто кожен, хто дивиться на це яскраве полотно, можете побачити у ньому себе, своє відображення. «І от ви в же в моїй картині», – пояснює він.
Ну що ж, деякі секрети робіт виставки «Чорна лютий» нам вдалося розкрити, інші так і залишилися секретами, оскільки художники – люди надзвичайно скромні й одразу після відкриття сховалися від очей публіки. Але в абстрактному мистецтві й не треба нічого пояснювати, його треба відчувати. Тож протягом двох тижнів у вас ще є можливість на власні очі побачити 16 робіт восьми митців, відчути їхній чорний лютий і, можливо, знайти в них відголоски власних переживань.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
