Відпрацьовані гільзи, передані військовослужбовцями зі зони бойових дій, нині часто використовують в якості лотів на благодійних заходах, розмальовують їх, декорують тощо. А молодий ужгородський скульптор Ян-Павло Роман пішов далі – задумав переплавляти гільзи й створювати з них оригінальні патріотичні браслети-обереги.
Ян-Павло є сином відомого закарпатського скульптора Василя Романа, тож не дивно, що нині він також працює зі скульптурою. Митець є випускником коледжу мистецтв ім. А. Ерделі, де вивчав художню обробку металу, а нещодавно закінчив навчання у Львівській академії мистецтв. «Від початку повномасштабної війни я, як творча людина, хотів передати свої емоції через мистецтво, – починає розповідь про себе Ян-Павло Роман. – Я навчався у Львові на скульптора, там трохи волонтерив, зокрема активно плів маскувальні сітки. Коли завершив навчання й повернувся до Ужгорода, почав працювати. Нині більше допомагаю скульпторам, співпрацюю з автором ужгородських мініскульптурок Романом Мурником та скульптором Петром Матлом».
Восени 2023 року Петро Матл проводив у Чинадієві ХІ-ий міжнародний Закарпатський симпозіум скульпторів, темою якого була війна. Одним із учасників заходу був і Ян-Павло Роман, котрий створив скульптурну композицію, використавши величезну розірвану гільзу. «Військовослужбовці надіслали нам кілька корпусів від снарядів, з якими ми мали можливість працювати. Частину однієї гільзи я розпилив навпіл, вклавши в неї фігуру людини, виконану з пісковика. Символіка роботи полягала в тому, що навіть російська ракета розбивається надвоє від стійкості наших людей», – веде далі Ян-Павло.
Саме по завершенні цього симпозіуму, молодий скульптор почав експериментувати з більшими та меншими гільзами, робити з них мистецькі речі. «Мені подобалася ідея реновації відпрацьованої гільзи, перетворення її на новий набій. Але патрони та гільзи роблять з різних матеріалів, тому цей цикл я повторити не міг. Тоді з’явилася інша ідея: розплавляти у маленькій печі латунні гільзи й виготовляти з них різні мирні пам’ятні дрібнички, – каже митець. – Для цього мені підходять лише латунні гільзи від великих снарядів. Гільзи від маленьких патронів я переплавити не можу, бо вони виготовлені зі сталі з мідним покриттям. Звісно, з них теж можливо зробити якийсь мистецький продукт, але для цього потрібна потужніша піч. Тож наразі я не маю технічної можливості виготовляти щось зі звичайних автоматних гільз».
Нині Ян-Павло працює з компактною піччю, яка розплавляє латунь. Грамотною мовою те, чим він займається, називається ювелірним вакуумним литвом. Він сам виготовив оригінальні форми, на яких зобразив тризуб, герб Ужгорода, герб Закарпаття, вегвізір (так званий «компас вікінга», який символізує можливість повернутися додому звідусіль, не заблукати в далеких краях) тощо. Шматок латунної гільзи розплавляється за температури 1150-1200° С, заливається у форми й охолоджується. Готовий виріб митець кріпить до плетеного браслета зі застібкою (ці частини виробу він закупляє в інших майстрів).
Перший виріб Ян-Павло Роман зробив для себе, він носить на руці герб Ужгорода. Другий виріб презентував батькові – скульптору Василю Роману. Пан Василь оцінив ідею сина, перш за все, з технічного боку, уважно оглянув, як виріб зроблено. Однак ідею похвалив, тим більше, що всі інші вироби Ян планував віддати на благодійність. Молодий митець сконтактував із «Рухом підтримки закарпатських військових – Ужгород» і запропонував браслети для благодійного ярмарку та розіграшів. Крім того, Ян-Павло сам долучився до проведення ярмарків, активно допомагав волонтерам. Виставлений на розіграш браслет мав популярність – лише один екземпляр допоміг волонтерам зібрати більше 2000 гривень. Символічно, що переможницею першого розіграшу стала дружина військовослужбовця, котрий того самого дня мав повернутися з фронту, бо вийшов на пенсію.
Загалом Ян-Павло виготовив для благодійних розіграшів та розпродажів на волонтерських ярмарках 30 таких унікальних браслетів. Ще 20 можна було придбати на ярмарку фестивалю «Бельтайн», що відбувся в ужгородському замку минулими вихідними (частина виручених грошей теж пішла на закупівлю дрона). Митець сміється, що продажі – це точно не його сильна сторона, адже дорослим покупцям він просто не встигав пояснити ідею браслетів, а діти, хоч і цікавилися значно активніше, але купувати теж не поспішали.
Найбільше Ян-Павло наразі переживає щодо того, що він робитиме, коли закінчиться гільза, яку він переплавляє для виробів зараз. За його словами, однієї великої гільзи вистачає приблизно на 100 переплавлених виробів. Однак військовослужбовцям, як відомо, не можна передавати цивільним набої чи будь-які їхні частини. Тому Ян-Павло вже зараз думає, як йому продовжити цей мистецький проєкт, як офіційно отримати в дар відпрацьовану гільзу, яка може перетворитися на мирний оберіг.
Ідей для продовження Ян-Павло Роман має ще багато. Незабаром браслет із гербом свого міста матимуть змогу отримати мукачівці. Також із гільз може постати ціла серія виробів із зображеннями гербів українських міст, аби їхні мешканці могли придбати собі на згадку оберіг і носити, навіть якщо тимчасово змушені були свій населений пункт покинути.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
