Наукова бібліотека УжНУ ровесниця Ужгородського національного університету – обом цьогоріч виповнюється 75 років. Як і сам університет, його бібліотека створювалася «з нуля», пройшла довгий шлях від збірки, яка легко вміщалася в одній кімнаті, до фонду, що налічує 1 мільйон 500 тисяч примірників літератури. Як Науковій бібліотеці УжНУ вдалося стати найбільшою книгозбірнею краю та що змінилося в її роботі за 75 років – дізнавався «Про Захід».
Певно, в кожного студента Ужгородського університету є власні спогади про бібліотеку та історії, пов’язані з нею. Мої спогади відносяться до того часу, коли бібліотека працювала в стінах нинішньої єпископської резиденції. Хоч вулиці Капітульній на той час вже давно повернули її історичну назву, всі студенти продовжували називати бібліотеку «кремлівкою» – від радянської назви вулиці – Кремлівської. «Кремлівка» мала особливу атмосферу і особливий запах, останній відчувався у будівлі ще й через кілька років після переїзду бібліотеки, вивітрившись із резиденції не так давно. У коридорах бібліотеки панувала тиша і напівтемрява, сходи скрипіли, завжди було холодно, а туалет нагадував середньовічні каземати. Але ми любили там працювати.
У будівлю єпископської резиденції бібліотеку Ужгородського університету «заселили» у 1949 році. До цього вона змінила три локації: починалася в кімнаті бібліотеки колишньої Ужгородської гімназії (це був перший корпус університету, нині в ньому діє хімічний факультет), потім переїхала у дві кімнати колишнього гуртожитку греко-католицької дівочої семінарії (нині у цьому приміщенні на вулиці Волошина працює Закарпатський інститут післядипломної педагогічної освіти), а звідти – у три кімнати, розташовані на першому поверсі колишнього василіанського монастиря (нині – будівля фізичного факультету УжНУ). Визначити нині першу книжку, з якої почалася історія книгозбірні, неможливо, адже від самого початку їй віддали колекцію бібліотеки гімназії, товариства «Просвіта», трохи пізніше – стародруки, які зберігалися в єпископській бібліотеці. 10 тисяч книжок після війни привезли до університету з Німеччини – це були повернуті видання, які німці вивезли за роки бойових дій.
Однак молодому університету, звісно, були більше потрібні підручники та наукова література, за якою могли би навчатися студенти. Ними поділилися найбільші університети СРСР та Академія Наук, які відправляли до Ужгорода великі коробки, наповнені потрібною літературою. Старші працівники бібліотеки згадували, що такі пакунки прибували щоденно, було дуже важко опрацювати всі нові надходження, знайти для них місце. Можливо, саме через цей поспіх і постійну зміну приміщень перші роки роботи бібліотеки не мають відображення в документах. Дуже мало інформації збереглося і про першого директора бібліотеки Євгена Шадурова.
Робота повноцінно налагодилася вже тоді, як книгозбірня переїхала до будівлі колишньої резиденції єпископа. Там було просторо, можна було розмістити усі відділи, приймати студентів. У ті роки університетська бібліотека відкривалася дуже рано, о 8.00, і працювала допізна – до 23.00. Зранку, ще перед відкриттям, під дверима вже вишиковувалася черга студентів, котрі хотіли вихопити потрібний підручник і зайняти місце в читальній залі. Підручників спочатку справді критично не вистачало, а іншої можливості отримати потрібну інформацію тодішній студент не мав. Однак з роками фонди поповнювалися різноманітною науковою літературою, її стало стільки, що колись, здавалося, простора резиденція вже була затісною. Тоді під сховище використали величезні підвали, а по всьому місту, в різних навчальних корпусах, почали відкривати відділи, які мали розвантажити основне приміщення бібліотеки.
Понад 60 років Наукова бібліотека УжНУ працювала у будівлі єпископської резиденції. За законом, прийнятим у перші роки незалежності, університет мусив повернути будівлю Мукачівській греко-католицькій єпархії, тож для бібліотеки довгий час шукали інше приміщення. Оскільки такого не було, у 2008 році керівництво УжНУ за підтримки меценатів прийняло рішення збудувати необхідні приміщення під простором головного корпусу університету на так званому «БАМ»-і. Варто зазначити, що колектив бібліотеки дуже болісно переживав той період. Нині працівники згадують, що їм важко було працювати в старому приміщенні: вода з іржавих труб періодично затоплювала сховища, система опалення, як слід, не діяла, тож працювати узимку потрібно було в рукавицях. Однак люди звикли до свого місця роботи і боялися за стан книжок, які найменш за все люблять переїзди.
За два роки, у 2010-му, нова книгозбірня вже була готова, ще деякий час знадобився на те, аби перевезти величезну збірку літератури. Чіпати не наважилися лише відділ давніх рукописів та стародруків, де зберігалися близько 20-ти тисяч примірників унікальних видань, виданих з XV до XX століття. Ці давні рукописні та друковані книжки досі зберігаються у будівлі резиденції, для них, кажуть, фахівці, там ідеальне середовище: цілорічно однакові температура і рівень вологості.
Нині працівники Наукової бібліотеки УжНУ зі сміхом згадують свої побоювання щодо переїзду, адже тепер вони мають просторе приміщення розміром 2500 м. кв., де в чудових умовах зберігаються книжки і періодичні видання, де є просторий і зручний читальний зал, де кожен працівник має комфортне робоче місце. В 11-ти підрозділах бібліотеки працюють наразі 75 бібліотекарок, усі – жінки. При цьому, кажуть, колектив у них дуже дружній, як одна велика сім’я.
Директорка Наукової бібліотеки УжНУ Марія Медведь розповідає, що зараз книгозбірня крокує в ногу з часом, представлена у всіх соціальних мережах, активно комп’ютеризується. Працівники пройшли спеціальні курси й провели величезну роботу, створивши електронний каталог всіх наявних у бібліотеці видань. Загальна мережа дозволяє бачити, як працює той чи інший відділ, скільки книжок видав за день.
Сайт бібліотеки дозволяє скористатися електронним каталогом будь-якому користувачу. Студентові, до прикладу, вже не потрібно бігти до бібліотеки, аби дізнатися, чи є там потрібна йому книжка. Він може це зробити, скориставшись каталогом на сайті і навіть зарезервувати потрібне видання на певний час. Під час карантину ця електронна система особливо стала у нагоді, як і онлайн-послуги, які надає бібліотека. Серед них – уже згадуване електронне замовлення книжки, сканування матеріалів (це платна послуга, вона особливо зручна для жителів інших міст чи країн), тематичний підбір літератури, перевірка на плагіат тощо. Розміщений на сайті і репозитарій – сховище наукових праць науковців УжНУ, які використовуються в академічних дослідженнях. Почалися роботи і зі сканування видань. В майбутньому у бібліотеці мріють відсканувати усі рідкісні та старі видання, аби зайвий раз їх не травмувати, видаючи користувачам.
Однак це наразі – лише мрії. Бібліотека ж поки зайнята іншою важливою справою – рейтингуванням викладачів. У відкритий доступ потрібно викласти списки праць усіх 1600 викладачів УжНУ, проаналізувати, де вони виходили, яким був індекс їхнього цитування. Ці дані є частиною загальної наукометричної бази, на основі даних якої проводиться рейтингування науковців. Це прямо впливає на загальний рейтинг УжНУ у списку українських та світових університетів.
Святкують 75-річчя бібліотеки 30 вересня, у Міжнародний день бібліотек. Оскільки через карантинні обмеження зібрати весь колектив не можна, привітають працівників онлайн. Подарунок команда бібліотеки теж буде – вже майже готова до друку монографія про історію установи (керівником цього проєкту є Лариса Мельник). Такого дослідження досі не було, задля нього працівники опрацювали весь університетський архів, записали спогади колег на пенсії, перебрали масу документації. Тож незабаром 75-річна історія бібліотеки оживе у виданні, яке точно буде цікавим усім, хто в різні роки був частиною великої родини УжНУ.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
