На 79-му році життя відійшов у вічність Василь Іванович Ярема — доктор економічних наук, професор, перший декан юридичного факультету Ужгородського національного університету, один з тих, хто стояв біля витоків факультету та впродовж багатьох років визначав його становлення і розвиток.
Про це зазначили на сайті вишу.
Василь Іванович Ярема народився у 1947 році в селі Вільшани на Міжгірщині. Коли йому виповнилося 4 роки його родина переселилася у с. Фанчиково Виноградівського району. Його професійний і науковий шлях був тісно пов’язаний з Ужгородським національним університетом. Він здобув ступінь доктора економічних наук, став професором, поєднавши у своїй науковій та викладацькій роботі економічну проблематику з питаннями господарського права, державного регулювання та розвитку господарських відносин.
Особливе місце у житті Василя Івановича посів саме юридичний факультет УжНУ.
Правнича освіта в університеті почала формуватися на початку 1990-х років. У 1991 році на економічному факультеті було відкрито спеціальність «Правознавство», а 15 березня 1993 року розпочалося творення окремого юридичного факультету. Саме цю дату Василь Іванович, виступаючи на 25-річчі факультету у 2018 році, називав початком його історії.
Василь Ярема став першим деканом юридичного факультету. У 1993–2011 роках він очолював факультет у час, коли формувалися його кафедри, викладацький колектив, наукові напрями, традиції та академічне середовище.
Майже два десятиліття його професійного життя були віддані розбудові факультету.
У 2018 році, коли юридичний факультет відзначав своє 25-річчя, Василь Іванович знову був поруч із колегами та студентами. Як перший декан він згадував, як починалося створення правничого підрозділу, і говорив про намір окремо описати цей процес, аби зберегти правдиву історію його становлення. Цей епізод особливо промовистий: факультет залишався для нього не просто колишнім місцем роботи, а справою значної частини життя.
Вагомою сторінкою діяльності професора Яреми стало становлення кафедри господарського права. Василь Іванович багато років очолював цей напрям, викладав, працював над навчально-методичними матеріалами, розвивав господарсько-правову науку та передавав свої знання новим поколінням студентів і викладачів. Кафедра була створена третьою в Україні та мала тісні зв’язки і співпрацю з іншими школами господарського права. Василь Іванович до останнього цікавився станом справ та щиро радів новим здобутками кафедри.
Його науковий доробок налічує близько 100 наукових і методичних праць, що мають теоретичне та практичне значення. Серед них — монографії, навчальні та навчально-методичні видання, дослідження з економіки й права.
Серед праць Василя Івановича — монографія «Збалансованість потреб і виробництва», а також праці, присвячені господарському праву та правовому регулюванню економічних відносин. У 2013 році у співавторстві з Аллою Бобковою та Василем Манзюком була видана монографія «Правовий статус суб’єктів туристичної діяльності». У 2017 році у видавництві УжНУ «Говерла» вийшов навчально-методичний посібник «Господарське право зарубіжних країн», одним з авторів якого був Василь Ярема.
Василь Іванович був також одним з ініціаторів створення Науково-дослідного інституту державного управління та регіонального розвитку. Його професійна діяльність виходила за межі факультету: у 2007 році професор Ярема як декан юридичного факультету УжНУ входив до складу Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України.
Але сьогодні, згадуючи Василя Івановича, особливо важливо говорити не лише про наукові ступені, посади, книги чи відзнаки.
Найбільше свідчення його праці — сам юридичний факультет.
Факультет, який виріс із перших кроків початку 1990-х у потужний освітній і науковий осередок. Кафедри, що розвивалися протягом десятиліть. Викладачі, які створювали власні наукові школи. Тисячі випускників, для яких навчання на юридичному факультеті стало дорогою у професію.
За всім цим — праця багатьох людей. І серед тих, хто стояв на самому початку цього шляху, назавжди залишиться ім’я першого декана — професора Василя Івановича Яреми.
Студенти та колеги згадують його як мудрого, толерантного, виваженого й справедливого керівника, який ніколи не підвищував голосу, але вмів поставити на місце будь-кого, хто на це заслуговував. Він створив на факультеті атмосферу вільної академічної спільноти, готової до дискусій, наукових суперечок і критики, де панував дух співпраці, а не диктатури.
