Вміти стріляти, кидати гранати та вдягати протигаз. Сьогодні, на превеликий жаль, ці навички в Україні досить актуальні. Проте далеко не кожен закарпатець це вміє, хоч учили їх таким речей ще в школі. Раніше до “ДПЮ”, чи то до “Захисту Вітчизни”, учні ставилися легковажно – мовляв, кому той предмет потрібен? Згідно з їхніми настроями повелася й держава – зі шкіл позникала зброя та інший інвентар, а вчителі муштрували старшокласників хіба “теорією”. Проте нині в країні війна… То чи готові закарпатські школи відновити предмет “Захист Вітчизни”?
Автомати віддали військкоматам
28-річний Петро закінчив мукачівську школу 10 років тому. Про “Допризовну військову підготовку” згадує, як про щось несерйозне. “Ми за два роки навчання двічі кидали штучну гранату, двічі вдягли протигаз, один раз нам дали потримати автомат і три секунди ми з нього постріляли. Зрозуміло, що від такого навчання толку ніякого – мало практичних занять. І взагалі – це той урок, який ми найчастіше прогулювали”, – ділиться він. Сучасні школярі розповідають те саме. “Нас вчили першій медичній допомозі, але ми не надто серйозно до цього ставилися, – каже Беата, яка тільки два роки тому закінчила ЗОШ №12 в Ужгороді. – Дітям тоді було не до цього, самі розумієте. Плюс – досить мало уроків виділяли на це. Місяцями вчили теорію, а на практиці навички застосовували лише кілька разів на рік. За дорослого життя доводиться все заново вчити”.
На жаль, із роками такий необхідний шкільний предмет, як “Допризовна підготовка юнаків” або “Захист Вітчизни”, знівелював своє значення. Як виявилося, дарма – в країні війна, й уміння стріляти з автомата та надавати першу медичну допомогу як ніколи актуальне. Саме тому Президент підписав указ “Про відновлення початкової військової підготовки в загальноосвітніх навчальних закладах”.
Чи можуть закарпатські школи знову вчити дітей стріляти та захищатися? Теоретично – так, а практично – ні. На сьогодні майже всі обласні школи не готові до відновлення повноцінної військової підготовки (окрім хіба військового ліцею в Мукачеві). “Всі розуміють, який зараз час, і було б дивно, якби в предметі “Захист Вітчизни” нічого не змінилося, – коментує начальник управління освіти Ужгородської міської ради Оксана Бабунич. – Але умов для його відновлення, наприклад, в обласному центрі, не так багато. Десять років тому ми в усіх школах втратили тири для стрільби, зброю, смуги перешкод, весь потрібний інвентар. Тепер вони потребують відновлення”. За її словами, відповідних коштів у бюджеті на цей рік не закладено, тому й автомати Калашникова та пневматичні гвинтівки слід шукати самим. “Ми можемо відновити, наприклад, тири, – зізналася Оксана Бабунич. – Ось у ЗОШ №12 у підвалі залишилося хороше стрільбище. Правда, його залило водою, але це реально відновити. Так само можна відновити тир у ЗОШ №20. Але з іншим – проблема.
Всі автомати та гвинтівки віддали у військкомат. А якщо вони десь і залишилися, то старі – як то кажуть, уже не відповідають вимогам часу. Те саме можна сказати й про надання першої медичної допомоги. Демонстраційна аптечка з усім необхідним є в кожній школі, але практичні матеріали, як ось бинти, купували учні за власні кошти”. Варто відзначити, що питання не тільки в інвентарі, а й у кількості уроків.
За словами О. Бабунич, сьогодні в школах вчать “воєнку” по 1-2 години на тиждень. “Для початкової військової підготовки цього недостатньо, тому чекаємо вказівок із Міністерства освіти – можливо, збільшать кількість годин”, – підсумувала вона. Поки ж рятують хіба традиційні збори в травні, коли всі школи міста з'їжджаються на полігон та вчаться стріляти зі справжніх автоматів.
Раніше сміялися, тепер задумалися
До речі, проблема виникає не тільки з годинами, а й з кадрами. Сьогодні більшість учителів – військові пенсіонери. По-перше, їхні знання не відповідають вимогам часу, а по-друге, їх не завжди вистачає. В тому ж Ужгороді є багато вчителів, які викладають “Захист Вітчизни” одночасно в двох школах. Воно й не дивно – як вдалося дізнатися “Закарпатці”, сьогодні зарплата людини, яка має вчити підростаюче покоління стріляти, справді мізерна. За один урок учитель отримує 40 грн…
Проте є ентузіасти, які готові працювати з дітьми. Один із них – вчитель “Захисту Вітчизни” в гімназії Ужгорода Юрій Жентичко. Він працює в школі вже 18 років, сам колишній військовий – служив у Східній Німеччині. Викладає цей предмет настільки якісно, що його призначили головою методичного об'єднання вчителів, а його учні постійно беруть участь у всеукраїнських спартакіадах з військової справи. “Скільки років працюю, стільки бачу: йде тенденція до спаду військової підготовки й знищення відповідного майна, – розповів він. – Зараз у школах нема ні збройних кімнат, ані автоматів, ані гвинтівок.
Протигази є, але їм по 40 років. Та й ставлення наших дітей до “Захисту Вітчизни” було інше. Я завжди казав: захист Вітчизни – на першому місці. Раніше сміялися. А тепер розуміють, що все це дуже важливо. На жаль”. За його словами, тепер діти самі хочуть чогось навчитися. “Просяться постріляти з автомата, навчити їх азам рукопашного бою, дати уроки першої медичної допомоги”, – зауважив він. Згідно з нормативами, сьогоднішні 10-ти та 11-класники мають уміти ходити стройовим кроком, бігати 100 метрів, кидати гранату, підтягуватися, бігати 3 км, долати смугу перешкод, плавати та стріляти з автомата Калашникова. За словами Ю. Жентичка, долають такі нормативи досить важко. “В наші часи діти були значно сильніші, – зізнався він. – Чому так зараз? Не знаю, можливо фізкультурою займаються мало. Може, харчування погане”.
Тепер перед закарпатськими школами поставлене важке завдання. Якщо ще кабінети та приміщення для військової справи можна знайти, то сам інвентар – доволі проблематично. “Мабуть, автомати та гвинтівки будемо діставати за рахунок меценатів, адже в цьогорічному бюджеті на це коштів не передбачено”, – зізналася О. Бабунич. У деяких школах, як ось в ужгородській гімназії, вже знайшли благодійників і тепер учаться стріляти зі справжніх автоматів. Проте кількість таких закладів – це крапля в морі, тому вчителям та шкільним керівникам доведеться попітніти, аби таки навчити дітей “воювати”. Тим більше, школярі самі цього вимагають.
Як зізнався один із учителів, на останній учнівській раді в обласному центрі дуже гостро звучали запити представників учнівського самоврядування, що слід посилити військову підготовку. Страшно це чути з уст дітей…
Денис ФАЗЕКАШ, “Закарпатська правда”
