Мабуть, багато хто з ужгородців та гостей міста бачив в Ужгороді красені-ЗІМ-и – відреставровані легендарні машини, які фактично були першими радянськими автомобілями представницького класу. Помилуватися їхнім шиком і навіть проїхати у них ужгородці мають можливість завдяки наполегливій багаторічній праці місцевого реставратора Богдана Микити.
Богданові – 39 років, за фахом – фізик. Ремонт машин не є його постійною роботою, це – улюблене хобі, можливість "переключитися" і забути про буденні проблеми. Свої ЗІМ-и він просто обожнює, бо, зізнається, вклав у них надто багато часу, роботи і грошей.
"Батько з дитинства брав мене із собою у гараж, де ми разом ремонтували машини. Ця тяга до техніки переслідує мене все життя. Але реставрацією ретро-автомобілів я захопився випадково. Якось, на початку 2000-х, побачив "вживу" відновлений ЗІМ і теж захотів такий мати. У спеціалізованому журналі знайшов виставлену на продаж машину аж у Чернігівській області. Продавала раритет старенька бабуся, чоловік якої колись працював водієм на цій автівці, а потім, після списання, зміг її викупити. Той чоловік помер, а бабуся вирішила ЗІМ продати. Він був у досить непоганому стані, я його навіть зміг до Броварів пригнати, але там авто зламалося. До Ужгорода вже віз його у вантажівці.
Вдома почав над нею працювати, залучав, звісно, для складних робіт майстрів. Щоб зробити копії деталей, навіть звертався до заводів. Потихеньку-помаленьку реставрував машину близько 3-х років. Пофарбував у класичний чорний колір, відновив, окрім механізму, і внутрішнє оздоблення.
Вперше виїхав на ній у місто у 2004-му. Тоді навіть не очікував, що мій ЗІМ приверне до себе стільки уваги. Взагалі я планував мати собі машину для душі, а тут одразу посипалися пропозиції: возити молодят на весіллях, надати її для фотосесій, зйомок у відеокліпах тощо. А не так давно телеканал "Тиса" брав мій чорний ЗІМ для зйомок документального фільму про графа Шенборна. Історично воно хоч і не точно, бо не міг же Шенборн їздити на радянському авто, але в кадрі виглядало красиво.
Цей результат реставрації так мені сподобався, що я вирішив купити ще одне старе авто – знову ЗІМ. З ним було роботи куди більше, бо купив я його у повністю розібраному стані. Фактично він, як металобрухт, просто валявся на городі, господарі навіть самі не знали, якої марки те авто. Завдання було дуже непросте, багатьох деталей не вистачало, доводилося збирати автомобіль буквально по шматках. Щось через Інтернет шукав, інше на заводах замовляв. Деталі до цієї машини мені тоді везли з усієї України і навіть з Росії. Аби не повторюватися, друге авто пофарбували у м'який кремовий колір. Вийшло дуже гарно", – розповідає Богдан.
Реставратор зізнався, що його хобі і раніше було дорогим задоволенням, а тепер і взагалі потребує значних вкладань. Наводить приклад: якщо на початку двотисячних купив перший ЗІМ за невеличкі кошти, то тепер власники старих раритетів зрозуміли їхню цінність і навіть за авто у дуже поганому стані просять шалені гроші. Якщо ж говорити про конкретні суми, то реставрація першого ЗІМ-а у 2001-2004-тих роках коштувала близько 6 тисяч доларів. Відновлення кремового ЗІМ-а вартувало ще більше, тепер же у гаражі Богдана стоїть раритетна "Волга", з якої він намагається зробити кабріолет. Однак нині цей проект з'їдає стільки грошей, що Богдан втілює його дуже повільно, навіть не загадуючи, коли ж ця "Волга"-кабріолет зможе виїхати на вулиці Ужгорода.
"Я не можу пояснити, за що люблю старі авто. В них є особливий дух. Сідаєш у таку машину і наче назад у 50-ті потрапляєш. У керуванні ЗІМ-и теж непрості. Водій, котрий ніколи не керував радянським автомобілем, одразу й не зможе на ній поїхати. Ніяких тобі зручностей і новинок на панелі – все старе і справжнє. Та й сідати за кермо будь-кому я не дозволю, маю довіряти цій людині, бо машина важка, стара і дуже дорога.
Взагалі я свої ЗІМ-и дуже бережу, їжджу на них доволі рідко (на кожен день використовую сучасне авто), а взимку взагалі не виганяю з гаража. В екстремальні умови їх теж не ставлю: їжджу завжди дуже акуратно, повільно. 80-90 км. за годину для такої машини – оптимальна швидкість", – каже Богдан.
Увагою його реставровані красуні ніколи не обділені. Куди би майстер не поїхав, машини завжди фотографують, а його без кінця розпитують, звідки взялися, як зробив такі, скільки вони коштують. Мені теж стало цікаво, скільки ж може коштувати вже відреставроване раритетне авто. За свої Богдан говорити не схотів, однак розповів, що колега з Харкова продає реставрований ЗІМ за 60 тисяч доларів. "При цьому ви зрозумійте, що одними 60-ма тисячами вартість авто вам не обійдеться. Як не крути, а автомобіль старий і час від часу ламається. А деталі до нього так просто не знайти, тож будь-який ремонт "влітатиме" його власнику у круглу суму.
Однак від своїх машин я вже не відмовлюся, скільки б мені вони не коштували. Я біля них відпочиваю. Буває, приходжу додому втомлений чи сердитий, а тоді йду в гараж, починаю щось ремонтувати – і зразу роздратованість зникає. Іноді, коли поганий настрій, виганяю машину з гаража і їду кататися. А тоді вже настрій сам підіймається, бо у такій машині неможливо сумувати", – зізнається реставратор. А ще каже: мріє колись купити старе американське авто 50-х років та відновити його. Тож скоро, можливо, вулицями Ужгорода їздитимуть ще й заокеанські раритети.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, "Про Захід"
