11 серпня в Ужгороді закінчився набір до закарпатської поліції. Охочих стати новими правоохоронцями виявилося понад 3 тисячі. Серед тих, хто подав заяви, – журналісти, спортсмени, підприємці, студенти тощо. Минулого тижня вони вже склали перші тести. За результатами опрацювання анкет, конкурс на одне місце – 15,5 осіб. З кількома претендентами познайомився і Про Захід, аби дізнатися, чому ці люди захотіли стати полісменами.
Керівник підприємства Олександр Копитчак заяву до поліції подав разом із дружиною. Мотивація в обох одна – прагнення до змін:
“Дістав безлад на дорогах, хаотичне паркування, відсутність міліції, яка б це все приводила до ладу. Хочеться змінити стан справ у місті на краще. Також це престижна і високооплачувана робота. Хоча в мене зараз є робота, яка приносить прибутки, я готовий все залишити і стати полісменом.
Реакція батьків була позитивною, більше того, заяви ми подавали разом із дружиною, вона теж повна ентузіазму. Деякі друзі досить скептично ставляться до поліцейської реформи і кажуть, що в Ужгороді чи Мукачеві важко буде щось змінити, бо всі одне одного знають. Але ми з дружиною іншої думки і готові змінювати стереотипи. Зараз я директор підприємства, яке займається оформленням документації на земельні ділянки та виготовленням експертної оцінки для ділянок. Зміни не лякають, а навпаки – викликають ще більший азарт і бажання бути копом.
Підготовку до тестів (фізичних) проводимо на стадіоні з дружиною і ще одним знайомим, який теж подав документи. Ну, а до інших тестів нема сенсу готуватися, бо вони тільки показують, ким ти є.
Ужгородський полісмен – доброзичливий, ввічливий, юридично обізнаний, завжди готовий допомогти, але в той же час суворий до порушень. Це має бути людина, якої не бояться громадяни, а знають, що він завжди допоможе”, – розповідає Олександр.
Його дружина Наталія додає:
“Хочу особисто докласти зусиль для покращення життя в нашій країні, дуже заздрю європейським державам, хочу жити у себе вдома так, як живуть європейці, бо вже дуже все дістало! Спочатку рідні поставилися до мого рішення позитивно, а зараз мама вже непокоїться, бо я маю маленького синочка, і вона боїться що ми з чоловіком будемо приділяти замало уваги дитині. Та я думаю, разом ми більше зробимо для нашого сина й увагою не обділимо! Вже спробувала себе в багатьох сферах, зараз не працюю, оскільки малий бізнес занепадає. Дуже чекала реформ – і от! Мій батько – військовий, тому професія поліцейського зовсім не лякає! Думаю, до тестів готуватися безглуздо, але разом з чоловіком ми підтягуємо фізичну форму: бігаємо на стадіоні. Ужгородський полісмен? Належно підготований, володіє потрібними знаннями, справедливий та чесний!
Громадська активістка Юлія Дуб зізнається, що часто приглядалася до діяльності міліції, і зазвичай вона дуже розчаровувала та дратувала дівчину:
“Більшість міліціонерів, з якими я спілкувалася, не знають, що написано в Конституції, в законах, котрими регулюється їхня робота і не знають елементарної культури спілкування. Рівень довіри до цих правоохоронців у мене був на нулі, напевно, як і в багатьох громадян. А цій реформі я повірила і хочу, аби й інші теж вірили, що все можна змінити, але над цим кожному з нас треба працювати. Я хочу бути частинкою цих змін.
Батьки спочатку не повірили, думали, я жартую. Але коли побачили як я щодня прокидаюся о 7:00 (а для мене це ду-у-же важко) і їду на тренування, то почали ставитися серйозніше. Мама запитує: “Чому тобі дома не сидиться, ходила би, як всі дівчата, по клубах, в сукнях і на підборах, а ти вічно, як не революцію робиш, то в поліцію йдеш?”. А що я їй скажу? Така вже я є: як щось придумаю, то не відступаю. Тато мовчить, але знаю, що теж переймається. Друзі підтримують, допомагають готуватися. Багато людей пише у Фейсбуці слова підтримки, а ще часто зустрічаю людей в місті, які кажуть: “О, нова поліція!”, “це майбутнє нашої поліції” і таке інше. Це приємно і дуже надихає.
Зміна діяльності не лякає, бо треба постійно вчитися новому і розвиватися. Такі в мене принципи. І так я розширюю свої можливості для роботи.
До тестів особливо не готуюся, бо вони на загальні знання людини і на психологію, а тут не “визубриш” і вже не підтягнеш нічого, можна тільки сподіватися на власні сили. Повторю лише математику, бо, напевно, ще зі школи не розв'язувала рівнянь і все таке. Готуюся до фізо, щодня встаю о 7:00 і їжджу на “Спартак” на тренування. І хоч займаюся всього трохи більше тижня, вже є помітні результати.
Ужгородський полісмен має послуговуватися тими ж принципами, що й полісмени в інших містах – правила для всіх одні. Він повинен добре знати і розуміти права людини, знати законодавство, бути ввічливим і стриманим, але разом з тим і відкритим, готовим допомогти. Крім того, має бути надійним і справедливим, не робити виключень для статусних особистостей, ну, і в першу чергу, бути прикладом порядності і законослухняності”.
Андрія Воробця, директора Закарпатського відділення фонду соціального захисту інвалідів, зміна діяльності теж не лякає, поліція для нього – це новий, вищий рівень:
“Хочу йти в поліцію, бо бачу, що цьому місту (втім, як і всім іншим) потрібні зміни. Мене завжди турбувало те, що багато людей не дотримуються порядку, він для них необов`язковий. Найпростіший приклад − неправильне паркування на вулицях Ужгорода, внаслідок якого виникають незручності і для пішоходів, мало мобільних груп населення і для інших водіїв. Зміна діяльності для мене не проблема, адже поліція – це новий, вищий рівень. До тестування з фізкультури готуюся, а маленький син допомагає в цьому: кожного вечора ми робимо пробіжку.
Ужгородський полісмен повинен бути всебічно розвиненим, ввічливим, незалежним від політичних сил, якогось керівництва тощо. Також має знати щонайменше 3 мови: українську, словацьку й угорську”.
Для військовослужбовця Михайла Марича служба в поліції не стане чимось кардинально новим. Хлопець бачить полісменів чесними, добрими і зі знанням угорської:
“Щоб щось змінити, в нашій країні. Бо без змін немає майбутнього країни. Близькі відреагували з позитивом, навіть були раді. Така зміна діяльності мене не лякає, я ж недавно з армії повернувся, 2 роки служби пішли на користь мені. Готувався я до тестів морально. А сьогодні я вже здав тест на логіку, трохи хвилювався, але, думаю, результат буде непоганий. Ужгородський полісмен, як на мене, має бути чесним, добрим і знати угорську мову”.
Те ж саме про зміну діяльності говорить й ужгородець Олександр. Зараз він працює в службі охорони, тож з обов'язками полісмена впоратися буде не складно:
Я з дитинства хотів працювати у правоохоронних органах, але не міг реалізувати свою мрію, тому що був вкрай незадоволений роботою міліції. Дізнавшись про створення поліції в Ужгороді, дуже зрадів, адже отримав можливість стати частиною нового не корумпованого органу. Найбільше мене підтримував і зрадів цьому мій батько, який сам віддав 25 років службі у правоохоронних органах (зараз до речі, він продовжує службу у ЗСУ і знаходиться в АТО).
Зараз працюю в охоронній службі і беру участь у роботі громадських організацій Ужгорода. Зміни діяльності не боюся, якраз навпаки – готовий до такої роботи адже теперішня трохи схожа на службу у поліції. До тестів готуюся кожен день. Чергую фізичні тренування і розвиток логічного мислення, тактику. Дуже хочу показати хороші результати.
Думаю, ужгородський полісмен має бути, в першу чергу, відданий своєму обов'язку, працювати не через велику заробітну плату, а через те, що це його покликання. Ще можу додати такі риси, як чесність, хоробрість і справедливість”.
Крістіна Гудак, Про Захід
