5 казок адаптовані для читання «легкою» мовою вийшли друком в ужгородському видавництві Олександри Гаркуші. І одразу знайшли своїх перших читачів. Серед них і Богданчик Дронишинець. У хлопчика порушення слуху і погане сприйняття мови, тому мамі Наталії досить важко підбирати тексти для розуміння і засвоювання.
Наталія ДРОНИШИНЕЦЬ:
Навіть ходячи по бібліотеках і по магазинах, ми вибираємо казочку, то я готова заплатити великі гроші, але я бачу, що це йому буде дуже важко розуміти, тому я так, перегорну, подивлюся, закриваю і йду геть. А тут ми узяли додому цю казку, в домашній обстановці йому було дуже цікаво, навіть моя перша донька захотіла, каже: «Мам, така цікава казка, можна і я собі почитаю?». На другий день вона так само синову читала і він уже мені переказував.
Основна аудиторія, для якої адаптовувались тексти казок – це люди з ментальними вадами. Вони в проєкті на волонтерських засадах першими давали свої відгуки про «полегшення» сприйняття казок.
Василь волонтер, проєкту “Казки Закарпаття. Легка мова”:
Я думаю це полєзно для цих людей і також підтримую і Гаврошу хочу дуже гарно подякувати, що він це написав і також я дуже задоволений що я є нормальною людиною і в цих книжках є вигодно що читати, це для таких дітей, вони також люблять це читати.
Протягом 3-х місяців над книгами кипіла робота. Письменник Олександр Гаврош разом з волонтерами адаптовував тексти закарпатських казок, художниця Олександра Гаркуша теж в співпраці з волонтерами малювала зрозумілі ілюстрації. Такий симбіоз став корисний для усієї великої команди.
Лариса ШУВАЛОВА, авторка та керівниця проєкту “Казки Закарпаття. Легка мова”:
Зазвичай вони проводять час ось такому вузькому середовищі і ми в цьому проєкті хотіли їх залучити до більш широкої аудиторії тому були на «Книга-фесті», були в бібліотеці, проводили майстер-класи, зустрічі, приходили сюди інші люди тому наші учасники-волонтери могли розвинути свої такі комунікаційні здібності, тому я вважаю, що це було корисно і це було корисно для нас – членів команди, які не мали такої нагоди спілкуватися зазвичай з таким людьми, які мають порушення інтелектуальні, цей досвід і нас збагатив.
Цей проєкт став унікальний не тільки на теренах Закарпаття, поки що це перша спроба створити не просто потрібну літературу для людей з інвалідністю, а й цікаву та розвиваючу. Ту, яка допомагає створювати безбар”єрне середовище.
Марина СТАШИНА-НЕЙМЕТ, розробниця Стратегії безбар’єрності Ужгородської територіальної громади
Це один з перших кроків, тому що, якщо ми говоримо про доступність інформації, саме не доступ до інформації, а доступність до інформації, це потрібно робити з дитячого віку і казки, це як один з важливих елементів того, щоб починати робити перші кроки і далі переходити на більш складні матеріали, на документи юридичні тому що часто, коли ми відкриваємо будь-який законодавчий акт чи рішення міської ради, буває таке, що воно не зовсім зрозуміле. Проте я б казала, що це потрібно масштабувати, потрібно робити цей проєкт на постійній основі, тому що ми постійно отримуємо нові книжки, нову інформацію і з цією інформацією ми маємо працювати і потрібно щоб вона була доступна для всіх.
2,5 тисячі книжок – такий загальний наклад казок. Їх комплектами поширять безкоштовно серед прямої аудиторії в Україні. Це в першу чергу інклюзивно-ресурсні центри, установи, де працюють з особливими людьми. Аби замовити книги, варто заповнити гугл-форму на сторінці проєкту у Фейсбуці.
Реалізація цього проєкту стала можлива завдяки фінансовій підтримці Українського культурного фонду.
