«Іноді п’яні росіяни вискакують із укриття й кричать нам: «Хахол, вихаді!» Дурники, що з них візьмеш…»
– Наша позиція – найближча до ворогів. Від цього місця за кілометр стоять дві їхні підбиті машини – броньований позашляховик і бортова військова вантажівка. Позашляховик підбили півтора тижні тому, а вантажівку минулого місяця. Обидві цілі дістали з нашого протитанкового ракетного комплексу «Стугна».
Підбиті машини видно в бінокль, це зовсім недалеко. А російські солдати стоять ще ближче – метрів за 500 звідси. Коли вітер віє в наш бік, ми можемо почути їхні голоси.
Іноді орки розважаються – вискакують по кілька чоловік із укриття й кричать нам: «Хахол, вихаді! Вихаді давай!». Ми пустимо туди кулеметну чергу, вони попадають на землю, а потім підхопляться і, пригинаючись, біжать в укриття. Це по п’яні в них такі розваги. Дурники, що з них візьмеш… Шкода, що через пересічену місцевість їх важко дістати з кулеметів і автоматів.
Кілька разів росіяни намагалися прорвати наші позиції по сусідству, і наші підрозділи попросили підмоги. Ми разом їм добряче насипали, то більше не рипаються.
128-ма окрема гірсько-штурмова бригада
