У цей день українці всього світу святкують День Прапора і у соцмережах діляться своїми важливими історіями, що пов’язані з цим символом.
Рахівчанка Рися Фабяк розповідає, що у її сімейному архіві є два прапори – сімейні реліквії. Найдорожчий прапор – це той прапор, який зшила мама для тата, що очікував проголошення незалежності України все життя.
Тато вивішував цей прапор з трепетом до кожного державного свята на нашій хаті. Його блакитний уже зовсім світлий бо вилиняв на сонці. Не буду ствержувати , що це був самий перший прапор на території району який було вивішено в незалежній державі України але можливо саме так і є. Інший прапор це той котрий буває в подорожах куди б ми далеко не ходили в гори чи за кордон, був він і на Майдані, буде з нами завжди як оберіг, – ділиться спогадами жінка.
Пронизливо та надзвичайно влучно про український стяг та символіку написала на своїй сторінці у мережі Фейсбук Лілія Болбат, волонтерка з Маріуполя:
По другому стали ценить наш флаг!
Нужно было пожить в оккупации и увидеть как снимают его и вешают тряпку, сочетание цветов которой будет до сих пор раздражать и вызывать отвращение и ненависть.
Нужно было узнать как за желто голубой флаг, ленточку или фенечки на руке, убивают, уродуют, пытают.
Нужно было увидеть как мужчины и женщины нашей страны воюют за то, чтобы над нашими городами были наши флаги – Украинские!
С Днём Государственного флага Украины!
Ще одна волонтерка з Києва Тетяна Корбут зазначає, що де б ми не були, в які країни б не їздили, чи в гори йшли чи по морях, річках пливли, прапор нашої країни завжди з нами!
А отак просто, лаконічно та водночас глибоко поділилася своїми відчуттями ужгородка Тетяна Пузяк:
Є багато країн на землі,
Та найкраща завжди Батьківщина!
Маріанна Мацола про найважливіше:
Завжди знала, що той прапор червоний був не наш. Так навчили мене батьки , а особливо моя мама і дід Миколай. Дякую їм за виховання і успадковану любов до України!
З Днем прапора нас!
P.S. Моя мама , Хуст, Красне поле 2009.
Отакий патріотичний пакуночок приніс лелека українській родині зі Львова Кептанар. Милота та бозіцькі мої!
Анатолій Лютюк, священник:
День українського прапора. В Естонії український прапор вперше люди побачили 25 березня 1989 року на станції Улемісте-товарна. Дякую панові Майту Корнету за довіру організувати перший публічний виніс українського прапора в підтримку Естонії. Дякую друзям, з якими ми відкрито висловили цю підтримку. Друзі з Тарту: Богдан Черепаха, Василь Деркач. Друзі з Таллінна: Андрій Стасевський, Віктор Шоломій, Ігор Свирида, Борислав Кулик. Цей прапор був практично на всіх пікетах, в Балтійському Ланцюгу, при обороні Телевежі і тд. Дякую Леені Лютюк, що в ніч з 24 на 25 березня пошила цей прапор. І на жаль, прапор згорів в пожежі 1997 року, коли в Новорічну ніч недруги підпалили нашу церкву.
Вітаємо з Днем Прапора!
