Опитування: чи святкують ужгородці Міжнародний жіночий день?

Мало хто знає, що насправді 8-го березня ми святкуємо Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир. Для нас це більше свято весни, краси, жінки. День, коли кожна мама, бабуся, дружина і дівчина чекає бодай маленького букетика підсніжників в якості уваги, якої подекуди так не вистачає від чоловіків.

Нині точиться чимало суперечок про те, чи потрібне нам це свято на державному рівні. Чи, може, слід уже від нього відмовлятися, як від радянського пережитку? Тож напередодні свята “Про Захід” пройшовся Ужгородом і розпитав випадкових перехожих про те, чи збираються вони відзначати жіноче свято 8 березня. Наперед скажу: жоден з опитаних не сказав, що проігнорує Міжнародний жіночий день. Однак більшість визнали: відзначати його через складну фінансову ситуацію будуть значно простіше, ніж зазвичай.

Надія, майбутній лікар:
– Не знаю, чи буду я цьогоріч святкувати – це залежить від чоловіка (Сміється – авт.). Сподіваюся, що він мене таки привітає. Принаймні, розраховую хоча б на невеличкий сюрприз. Скоріше за все, це не буде похід у ресторан, а просто вияв уваги: квіти чи щось таке.

Наталка, працює за кордоном:
– Гучно якось святкувати не буду, не той зараз час. Але думаю, що отримаю подарунок від чоловіка. Він поки не казав, що це буде, але думаю, щось скромне. Цього року доводиться економити на всьому, навіть на святах.

Володимир, тимчасово не працює:
– Обов'язково будемо відзначати. Це свято дуже потрібне, бо жінки – наші другі половинки, їх треба радувати. Що подарую дружині, поки сказати не можу. Щось придумаю, ще маю для того два дні. Квіти будуть точно, може ще якесь колечко куплю. Економити? Ні-ні, я ніколи на такому економити не буду.

Чи вітала мене дружина 23 лютого? Ні, не треба мене з цим святом вітати. Ми є українці, радянську владу вже не визнаємо, тому будемо вже відзначати День захисника Вітчизни 14 жовтня. Разом з тим 8 Березня для мене не є радянським пережитком, хай залишається святом.

Ганна Михайлівна, пенсіонерка зі Сваляви:
– Приїдуть до мене діти, привітають. Думаю, квіти подарують. Це для мене буде найкращим подарунком, бо не так важлива та річ, яку подарували, як увага рідних. Я дуже люблю це свято, воно для мене більше свято весни, пробудження природи. Такий настрій святковий з'являється, що неодмінно хочеться якоїсь теплої події. Тому я не думаю, що 8 Березня потрібно відміняти.

Віталій і Славік, студенти з Ужгорода:
– Ми обов'язково будемо святкувати, але не разом (Сміються – авт.). Що подаруємо дівчатам? Себе! Квіти зараз дорогі, тому залишається тільки себе подарувати. Нас дівчата теж із 23 лютого не вітали! От мами – інша справа. Їм обов'язково подаруємо по букетику невеличкому. Хоча ми мам вітаємо і на День матері – у першу неділю травня. Це ще так зі школи повелося.

Тімея, вчитель з Мукачева:
– Свята, як такого, не буде. Мабуть, на роботі чоловіки привітають, вдома тато квіти подарує і хлопець якийсь подарунок приготує. Дуже скромно зазвичай це свято відзначаємо. Я особисто ставлюся до нього не як до суто радянського, бо пішло воно, наскільки мені відомо, зі США. Це, скоріше, привітання з весною.

Федір, студент:
– Так, я обов'язково вітаю маму з 8 Березня – от зараз несу їй підсніжники. Чому наперед дарую? Бо потім, у неділю, важко їх буде купити, а мама любить саме підсніжники. Що подарую дівчині? Нічого, бо дівчини не маю.
А свято це потрібне, бо, вважаю, раз на рік, на початку весни, можна зробити мамам, бабусям, сестрам і жінкам щось приємне. Аби вони посміхнулися і відчули, що їх люблять.

Перехожих розпитувала Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Про Захід”