Авторські варгани ужгородця Юрія Вашковича знають музиканти у всьому світі

Цей музичний інструмент вважають одним із найдавніших у світі, бо в основі його лежить простий принцип резонансу, який древні люди могли видобути з “гри” на звичайній гілці чи дерев'яній трісці. Розповсюджений він у дуже багатьох народів і всюди називається по-іншому: в українців – варган і дримба, в угорців – доромб, в норвежців – мунхарпа, в якутів – хомус, в італійців – марранцано, в японців – муккурі тощо. Усі ці інструменти виглядають трохи по-іншому і звучать по-різному, але незмінно складаються з основи та “язичка”, вдаряючи по якому, музикант видобуває звуки, притискаючи основу до губів.

В Ужгороді незвичні авторські варгани виготовляє молодий 21-річний майстер Юрій Вашкович. Займається він цією справою два роки, і за цей час зумів завоювати добру славу в колі інших майстрів та продати свої інструменти у найрізноманітніші куточки світу.

“Кілька років тому друг подарував мені карпатську дримбу – з цього все і почалося, – розповідає Юрій. – Інструмент мені дуже сподобався, але був зроблений “кустарним” способом і так слабенько, що дуже швидко зламався. Тоді я вирішив купити, як тоді мені здавалося, серйозніший інструмент, та він теж був сувенірний, штампований, і теж доволі швидко зламався. Мені нічого не лишалося, як спробувати самому собі зробити варган, який би витримував експлуатацію. Для мене працювати руками вже було не в новинку, бо з 16-ти років я займався обробкою каменю, виготовляв сувеніри, підвіски, фантазійні огранювання. Деколи і сам шукав камінці – на Закарпатті є такі місця. Наприклад, в Оріховиці можна знайти опали, в Перечині – гранати, в Мужієві є і аметисти, і гірський кришталь, і ще багато цікавого. Просто треба знати, де шукати. Робота з каменем мені дуже подобалася, я думав, що займатимуся цим до кінця життя. Але перший зроблений буквально на коліні з найпростіших матеріалів і найпростішими інструментами варган змінив усі мої плани. Процес створення інструмента мене так захопив, що от уже два роки займаюся тільки цим”.

Нині варгани ужгородського майстра, як правило, не повторюють традиційних форм. Дві з восьми його моделей взагалі не мають аналогів у світі, бо Юрій багато фантазує над дизайном, щоразу вигадуючи щось новеньке. Виготовляє він і варгани з дуже різним звучанням: від великих інструментів з низьким і довгим якутським звуком до ніжних і мелодійних, зроблених на італійський манер. Мають варгани Юрія і впізнаваний уже серед музикантів та колекціонерів стиль – гравірування з власними ініціалами та характерний “язичок” синього кольору.  

Цікаво, що попит на такі інструменти нині у світі є досить великим. Популярність варгану можна пояснити тим, що грати на ньому може навчитися кожен, особливого таланту для цього не потрібно. Хоча, звісно, є музиканти, котрі вміють видобувати з варгану просто неймовірні звуки – і вони насамперед шукають інструменти якісні і з хорошим звучанням у майстрів, котрі роблять їх своїми руками.

Юрій розповідає, що його варгани справді частіше за все замовляють музиканти та колекціонери. Одному такому колекціонеру Юрій виготовив і продав уже 6 варганів різного дизайну і різного звучання. Одразу по кілька варганів замовили нашому майстрові і колекціонери з США. Там нині вже є до десяти музичних інструментів Юрія, причому кілька замовив відомий американський майстер, котрий теж багато років займається виготовленням варганів.

“Пригадую, перший варган, який я зробив у своїй майстерні (тоді вона ще була набагато простішою, ніж зараз), я продав чоловікові у Словаччину. Тоді я подумав, що це – непоганий заробіток, тому почав рекламувати свої варгани у соцмережах та рекламних майданчиках. Нині мої інструменти, в залежності від розміру, коштують близько 100 доларів. Це не дуже дорого, бо, наприклад, якутські майстри за свої вироби просять і 1800 доларів, при цьому звучить такий інструмент нічим не краще за мій.

Оскільки до виготовлення своїх варганів я підхожу дуже серйозно, то роблю їх повільно, перевіряючи на кожному етапі чистоту звуку. Інші мої українські колеги роблять варгани швидше, а мені за останні 3 місяці вдалося виготовити, якщо не помиляюся, лише 12 інструментів. Зате я впевнений у їхній міцності і звучанні. От і зараз одна європейська замовниця вже місяць чекає свої замовлені 4 варгани. Власне, частіше за все, я працюю над замовленнями, дуже рідко буває так, що замовлень немає, і я можу сам пофантазувати над інструментом і запропонувати вже готовий на продаж”, – зізнається Юрій.

Загалом на Закарпатті, наскільки Юрію відомо, більше ніхто не виробляє авторські варгани. Але в країні таких майстрів є багато, і, що цікаво, більшість і з них не конкурують, а дружать, і час від часу збираються разом, аби поспілкуватися, обмінятися ідеями і навіть трохи попрацювати разом. Юрій із друзями також проводить невеличкі фестивалі “Карпатська дримба”. Востаннє він проходив біля відомих Скель Довбуша на Прикарпатті, де майстри проводили майстер-класи з виготовлення дримб та варганів, спілкувалися і, звісно, грали на своїх інструментах. До речі, Юрій каже, що він є наймолодшим майстром варганів в Україні, бо зазвичай цим у нас займаються люди старшого віку. Дівчат серед них немає, Юрій взагалі чув лише про одну майстриню, котра проживає і працює в Якутії.

“Для того, аби зробити якісний міцний варган, я використовую сталь з радянських стрічкових пил. Цей матеріал, як виявилося, мені найкраще підходить, тому я шукаю і скуповую по всій Україні саме такі стальні стрічки. Обробляю метал по-різному, це залежить від того, який інструмент хочу зробити. Наприклад, для варганів якутського типу треба зробити надміцний “язичок”, бо стиль гри на такому варгані передбачає дуже сильні щипки. Зараз взагалі модним стає стиль гри, коли по “язичку” сильно б'ють з обох сторін, в таких випадках варган має бути надзвичайно міцним.

Крім самого інструменту я виготовляю також футляр до нього. Часто “язички” ламаються від того, що варгани необмежено засовують у кишені або сумки. Тому я роблю під кожен варган спеціальний дерев'яний футляр”, – веде далі ужгородський майстер. І зізнається, що наразі мріє про хороший токарний станок, аби навчитися робити ще й дерев'яні сопілки та блок-флейти. Тож, можливо, скоро ужгородця Юрія Вашковича будуть у світі музики знати не тільки, як творця варганів, а ще й як майстра духових інструментів.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Про Захід”