Закарпаття у кадрі: як в області знімали фільм «У двох кроках від «Раю»»

Серед кінофільмів, які в різні роки знімали на Закарпатті, є і військова драма “У двох кроках від “Раю”” (“В двух шагах от “Рая””). Це стрічка, яку у 1984 році створили за книжкою Сергія Наумова з такою ж назвою, але до книжки вона майже не подібна. Якщо Сергій Наумов розповідає у книжці про події у Сербії, то у фільмі перед глядачами постають наші Карпати, а за провідника по території використовують “місцевого” чеха. 

З першої ж хвилини фільму у кадрі з'являється Ужгород. За задумом, у 1944-му році радянські війська займають місто, назву якого у стрічці не називають. Військова техніка їде нічною вулицею Капітульною, з-за колон греко-католицького собору виходять солдати.

Коли камера від'їжджає, величний греко-католицький кафедральний собор стає видно у всій красі. Разом із ним у кадрі захопили весь початок Капітульної вулиці.

Далі показана будівля ужгородського комерційного (раніше – торгівельного) технікуму, у вікні якого на останньому поверсі видно обриси чоловіка. Це у кадрі вперше постає актор Олексій Булдаков, якого через багато років усі впізнаватимуть лише як “Міхалича” з фільму “Особливості національного полювання”. До слова, у фільмі, про який ми зараз розповідаємо, до Булдакова теж звертаються лише по-батькові – Єгорич.  

Командування у звільненому від фашистів місті розташоване у будівлі, яку показують у кадрі лише раз, та й те у напівтемряві. Але трохи висвітливши зображення, можна побачити, що командний центр та сцени у ньому знімали на віллі губернатора Підкарпатської Русі Антона Бескида на вулиці Берчені. Нині ця будівля належить “Приватбанку”, всередині усе перебудоване, тому, завдяки фільму, маємо унікальну можливість поглянути, яким був будинок Бескида на початку 80-х років.У великій кімнаті зі старими вікнами і виходом у бокову круглу башту будинку командування обговорює майбутню операцію з виявлення складу урану у горах. Склад цей контролюють німці, знайти його не змогли вже три групи, які безслідно зникли. Мовляв, учені наполягають на знищенні урану, який німці можуть використати для створення зброї надзвичайної сили, тому склад слід обов'язково знайти. Для цього у гори відправлять дуже досвідченого розвідника Сідого, команду якого поведе місцевий чех Іржі, котрий знає місцевість, як свої п'ять пальців.

У наступному кадрі видно, як вулицею Берчені скаче солдат на коні. Він кидає у вікно нагайку із запискою, а тим часом у кадрі добре видно браму будинку Бескида, на якій понині зверху збереглися його ініціали “АВ”.

Помічник генерала забирає записку, у кадр потрапляє кімната з гарним робочим столом, письмовою машинкою та лампою на ньому.

Склад урану у горах німці називають “Раєм”. Аби знайти карти місцевості і розшукати його, військові йдуть до місцевого краєзнавчого музею. Цікаво, що знімали пошуки карт справді у стінах нашого краєзнавчого музею в ужгородському замку. Якщо придивитися, можна упізнати коридор, із якого нині входять до експозиції старовинної зброї, та звідки сходами можна спуститися на перший поверх. Ймовірно, у той час цю частину замку якраз ремонтували.

У наступних кадрах теж упізнається територія ужгородського замку. Сідий (його у фільмі грає литовець Ремігіюс Сабуліс) шукає для своєї команди кулеметника, котрий може гарну вісімку з трофейного кулемета кулями зробити. Йому такого знаходять, а показує Чілікін своє вміння стріляти у підмурках старовинної церкви на подвір'ї замку. Нині залишки церкви огороджені, але для зйомок фільму акторам, вочевидь, дозволили спуститися до розчищених руїн церкви, під якою колись знаходилася родинна усипальниця власників замку графів Другетів.

Власне, на цьому види Ужгорода у фільмі закінчують, а починаються фантастичні карпатські краєвиди.

Зрозуміло, що фільм завершується перемогою групи Сідого, якій вдається таки підірвати склад з ураном, перехитривши німецького коменданта таємного об'єкту Роота (його теж зіграв литовець Валентинас Масальскіс). Щоправда, дається це групі дорогою ціною, адже більшість її членів героїчно загинули під час виконання цього небезпечного завдання.           

Історія створення цієї кінострічки на теренах Закарпаття, безперечно, дуже цікава. Оскільки відбувалося це не так уже й давно, багато хто із закарпатців може пам'ятати деталі роботи знімальної групи Одеської кіностудії. Адже ми не знаємо, де саме в Карпатах проходили зйомки більшої частини стрічки, як і де створили конструкцію з відсувною частиною гори, за якою крився тунель, що нібито вів глибоко під землю до складу з ураном тощо.

Загалом фільм “У двох кроках від “Раю”” не став у СРСР сенсацією, але завдяки чудовій акторській грі, цікавому підбору акторів, більшість із яких були литовцями, щемливій кінцівці та прекрасним краєвидам запам'ятався дуже багатьом глядачам.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Про Захід”