Не завдяки, а супроти: як виживають і розвиваються сільські бібліотеки Виноградівщини

Після старту в Україні децентралізаційної реформи досить гостро постала проблема виживання сільських бібліотек, адже фінансова підтримка закладів культури перекладається з державного бюджету на місцеві. Більшість керівників книгозбірень у селах скаржаться на те, що місцева влада не фінансує бібліотеки, а розвиватися в таких умовах неможливо. І, як правило, нічого не роблять. Утім, це твердження про відсутність можливостей – не зовсім правдиве. “Про Захід” знайшов у Виноградівському районі бібліотекарів, які у справді скрутних фінансових умовах навчилися не тільки виживати, а й успішно розвиватися. Виявляється, це можливо. Треба захотіти, шукати шляхи і багато працювати.  

Європейські гранти як альтернативна можливість для розвитку

Директор Виноградівської централізованої бібліотечної системи Каталіна Вашкеба дивує нашого кореспондента вже з перших хвилин розмови. Каже: якщо читач не йде у бібліотеку – вона йде до нього. Раз на тиждень у базарний день у людному місці в центрі Виноградова відбувається своєрідна презентація місцевої книгозбірні – працівники розкладають столики, роблять викладку літератури і буквально заманюють місцевих мешканців: розповідають, чим цікава бібліотека сьогодні і якими можливостями тут можна скористатися. І це дає свій результат – люди зацікавлюються, слухають, а хтось і записується в читачі. Кожна така “вилазка” закінчується тим, що 5-7 виноградівців стають новими абонентами бібліотеки. 

Через десять хвилин спілкування з пані Каталіною стає зрозуміло, звідки росте коріння такої дивовижної самоорганізації й ініціативності. Виноградівські бібліотекарі вже давно зрозуміли: покладатися лише на державу і чекати грошей із Києва, Ужгорода або ж Виноградова – безперспективно. Тому почали самостійно шукати альтернативні можливості для розвитку. І досягли у цьому відчутного успіху.

Платформою для пошуку альтернатив стала створена ще в 1994 році громадська організація “Спілка угорських бібліотекарів Закарпаття”, заступником керівника якої є Каталіна Вашкеба­.

– Потреба у створенні нашого товариства виникла тому, що 25 % населення Виноградівського району – угорці, і в нашому районі 15 бібліотек обслуговують угорськомовне населення, – каже пані Каталіна. – Але членами цієї організації можуть бути не тільки угорці, а всі, хто сповідує європейські цінності, толерантність, ідеї співпраці заради розвитку книгочитання, книгорозповсюдження і розвитку бібліотек. Позаяк наша громадська організація має велику історію, у нас уже роками налагоджена тісна співпраця з “Товариством угорських бібліотекарів”. Ми систематично проводимо зустрічі: кожен другий рік у Чонграді (Угорщина) проходить Європейська конференція бібліотекарів Карпатського єврорегіону, де колеги, які обслуговують угорські нацменшини Карпатського басейну – не тільки України, а й Словаччини, Словенії, Хорватії, Румунії, Угорщини – зустрічаються, спілкуються і намічають шляхи взаємодії і співпраці”.

Вочевидь, саме внаслідок такого тісного спілкування з європейськими колегами і переймання їхнього досвіду закарпатські бібліотекарі почали проявляти ініціативу і брати участь у різноманітних грантових проектах як в Україні, так і за її межами.

– Наше товариство бібліотекарів активно користується багатьма ґрантовими можливостями, у тому числі й тими, які надає Угорщина, – каже Каталіна Вашкеба. – Наприклад, ми вже більше 5 років беремо участь у гранті фонду імені Ґабора Бетлена, який асигнує угорські культурні організації за кордоном. Цього року 13 бібліотек Виноградівського району стали переможцями цього проекту і отримали по 100 тисяч форинтів (трохи менше 10 тисяч гривень за нинішнім курсом – Ред.). Це невелика сума, але враховуючи те, що з бюджету ми отримуємо кошти тільки на зарплату і на захищені статті, а на розвиток не отримуємо майже нічого, то ці 9 тисяч гривень дозволяють нам розвиватися – за них ми купуємо комп'ютери, ксерокси, сканери, цього року будемо оновлювати меблі.

Крім того, Угорщина впроваджує 2 проекти, які спрямовані на поповнення бібліотечних фондів. Уже 5 років бібліотеки Виноградівщини отримують книги світових класиків у перекладі на угорську мову за програмою “Марої” (“Márai-program”). Крім того, в сусідній із Закарпаттям країні працює програма Міністерства культури, яка спрямована на підтримку власне угорського книговидавця. У рамках цієї програми закарпатські угорськомовні бібліотеки отримують книги угорських письменників – і сучасних, і класиків.

– Фактично лише завдяки цим двом проектам бібліотеки мають якісь поповнення фондів на угорській мові, – каже Каталіна Вашкеба у відповідь на запитання, чи українська держава переймається оновленням фондів літератури для нацменшин. – У нас є такі села, як Дюла, Шаланки, Вербовець, Пийтерфолво, Тисобикень – там 80 % населення становлять угорці. Логічно, що українська література в них не дуже користується попитом. Але ті книжки, які ми отримуємо в рамках згаданих двох угорських проектів, дуже потрібні в цих населених пунктах.

Від книгосховища – до інформаційно-культурного центру для громади

Отримавши можливість інформатизувати мережу бібліотек (у тому числі за рахунок коштів європейських донорів), місцеві бібліотекарі зрозуміли – це новий шанс для розвитку. І почали шукати додаткові ресурси і в Україні.

У 2015 і в 2017 роках “Спілка угорських бібліотекарів Закарпаття” взяла участь у конкурсі малих грантів “Підтримка місцевих організацій громадянського суспільства та громадських ініціативних груп для здійснення демократичних змін в Україні в рамках проекту “Українська регіональна платформа громадських ініціатив” за фінансової підтримки Європейського Союзу.

До прикладу, з лютого до липня цього року виноградівські бібліотекарі спільно з громадською організацією “Олександрійський гендерно-інформаційний центр” реалізували проект “Сільським громадам – належний рівень правової допомоги”.

– Знаючи про те, що в наших населених пунктах є багато проблем правового характеру, ми вибрали для участі в проекті 13 сучасно облаштованих сільських бібліотек (із доступом до Інтернету, де є сканер і ксерокс для розмноження матеріалів), з яких 5 – угорськомовних (у селах Шаланки, Ботар, Тисобикень, Нове Село і Вилок), – розповідає Каталіна Вашкеба. – Ми створили мобільну консультативну групу з числа практикуючих молодих юристів, які щомісячно виїжджали в кожен із 13 населених пунктів і надавали первинну правову допомогу. Багато людей зверталося з такими юридичними колізіями, з такими питаннями, які не вирішувалися десятки років. Після зустрічі з юристами на базі бібліотеки і після отримання первинної юридичної допомоги людина вже знала, з чого їй треба починати вирішувати свою проблему і яким шляхом іти. В рамках цього проекту ми також проводили круглі столи, інформаційні сесії, покази документальних фільмів, адже в нас у бібліотеці працює і такий проект, як клуб документального кіно Docudays UA.

Ці та інші проекти, які реалізують у сільських бібліотеках Виноградівщини свідчать про важливу річ: сьогодні необхідно переходити від роботи у форматі “книгосховище” до надання послуг у якості “інформаційно-культурного центру для громади”. Лише розширивши спектр послуг для мешканців (доступ до Інтернету та офісної техніки, консультації, заходи для дітей, молоді та дорослих тощо), можна досягти того, що й сама сільська громада і її орган управління будуть зацікавлені в подальшому існуванні і розвитку тої ж бібліотеки.

До прикладу, крім вже згаданих проектів, як реалізували виноградівські бібліотекарі, є ще одна важлива і особливо актуальна нині програма, до якої вони долучилися – створення пунктів європейської інформації “Все про Європу”. Завдяки проекту Української бібліотечної Асоціації “Все про Європу: читай, слухай, дізнавайся в пунктах європейської інформації в бібліотеках” за підтримки Європейського Союзу (програма “Еразмус +”), на Виноградівщині створено мережу пунктів європейської інформації з числа 39 бібліотек-філій. Вони забезпечують доступ усіх охочих до інформаційних ресурсів та електронних баз даних щодо функціонування інституцій Європейського Союзу та інших європейських організацій, економіки, політики, освітніх та культурних процесів в країнах Європи, можливостей навчання, участі в наукових, молодіжних та інших програмах ЄС, політики європейської та євроатлантичної інтеграції України та багатьох інших питань.

Каталіна Вашкеба тішиться: завдяки тому, що вдалося осучаснити книжкові фонди сільських бібліотек, модернізувати технічне оснащення й інформатизувати культурні заклади, а також завдяки проведенню згаданих інформаційно-просвітницьких акцій відчутно виросла кількість людей, які нині приходять до бібліотек. У цьому постійному розвитку й урізноманітненню послуг, на думку пані Каталіни, і полягає запорука успіху сільських книгозбірень у майбутньому.

– Українські бібліотеки зараз розвиваються за рахунок грантових проектів, бо влада виділяє фінансові ресурси тільки на підтримку існування. Розвиватися за державне фінансування бібліотеки просто не в змозі, – констатує директор Виноградівської ЦБС. – Водночас добре вже хоча б те, що у нас почала діяти програма “Українська книга”, і та література, яку ми отримуємо в рамках цієї програми, дуже затребувана. Але цього мало. Насправді все просто: коли в бібліотеці є що взяти, то люди ходять, а коли немає – то за чим іти? Кому цікаві і потрібні фонди з 90-х років минулого століття? Держава має розуміти: для того, щоб людина в бібліотеці могла щось взяти – держава спочатку має туди щось вкласти…

Ярослав Світлик, спеціально для “Про Заходу”