“Думаю, що об'єднуватися в громаду було потрібно, а що це нам дасть, поки що не знаю – побачимо”. Пані Наталія, мешканка села Поляна, яку ми запитали про доцільність створення Полянської об'єднаної громади в Свалявському районі Закарпатської області, має сподівання на те, що це об'єднання стане корисним для всіх сіл, хоча поки що не може відповісти, на що саме розраховує.
Приблизно такі ж настрої і в інших мешканців села, з якими вдалося поспілкуватися. Загалом це можна назвати стриманим оптимізмом. Це й не дивно, бо Полянська ОТГ була створена зовсім недавно – 18 грудня минулого року – й поки що не отримала державну субвенцію на розвиток інфраструктури. А саме інфраструктура якщо не найважливіший, то принаймні найпомітніший результат роботи об'єднаних громад. Втім, як тільки Кабмін затвердить виділення субвенції, громада візьметься за реалізацію інфраструктурних проектів.
Про те, що жителі майбутньої громади сильно розраховували на успіх об'єднання, побічно свідчить незвично висока явка на виборах, участь у яких взяли 78,5% виборців, або 4363 людини з 5556 зареєстрованих. Відзначимо, що вибори не пройшли спокійно. Зокрема в них була використана давня технологія “двійників” основних кандидатів. Так, окрім лідера, чинного голови Поляни Івана Дрогобецького, кандидатами зареєструвалися ще двоє Іванів Дрогобецьких, а в компанію до них – Ілля Дрогобецький. Втім, цього разу технологія не спрацювала. На всіх “двійники” зібрали всього 46 голосів і не вплинули на підсумковий результат.
Хоча з часу створення Полянської ОТГ минуло лише півроку, ми вирішили відвідати громаду, щоб побачити, чи вже відбулися якісь зміни, а також дізнатися про плани розвитку.
“У нас з'явилася унікальна можливість проявити себе господарями”
Полянська ОТГ складається із трьох колишніх сільрад, в які входить 9 населених пунктів. Окрім, власне, Полянської, до громади увійшли також Плосківська та Родниківська сільради. Очолює громаду Іван Дрогобецький, на місцях діють старости.
“Процес децентралізації України, запущений за підтримки і за вимоги Євросоюзу, є незворотнім, – переконаний голова громади. – Я з 2002 року працюю в органах місцевого самоврядування, був головою Свалявської РДА і хочу зауважити, що за роки Незалежності з державного бюджету на інфраструктуру Полянської сільської ради не виділялося жодної копійки! Завжди я чув від керівництва району приблизно одне й те ж саме: ми не можемо гроші давати на Поляну, бо село й так добре живе, а ось у нас є бідні села і ми будемо допомагати їм. Може у цьому і є справедливість, але врешті вийшло так, що ми працювали, заробляли свій бюджет самі, а хтось так званий бідний, який сидів і нічого не робив, просто отримував дотації. Ми опинялися в рівних умовах. Як нам вистачало грошей суто на зарплати бюджетній сфері та енергоносії, так і їм. Тобто розвивати громаду не було, як. І найгірше, що ми не могли нічого пояснити людям. Бо вони ж чудово розуміли, що гроші село заробляє.
Зараз у нас з'явилася унікальна можливість. По-перше, проявити себе господарями об'єднаної громади – і керівництву, і самим жителям громад. Тому що зараз фінансування йде напряму із міністерства фінансів. Велику роль відіграватиме те, як апарат і депутати громади спланували бюджет, як виконують і контролюють його. В старій системі було дуже легко виправдовувати бездіяльність відсутністю коштів: “Ну що я зроблю, коли грошей немає, район не виділяє?” Зараз ці слова із лексикону треба викидувати. Все, що ви зробите, чи не зробите – це лише ваша заслуга чи провал. І я вважаю, що це дуже правильно. Зараз крайнім є голова. Він обраний громадою і повинен відповідати за її розвиток.
Якщо є правильно вибудовані плани, реальний, нероздутий, бюджет, то все вийде якнайкраще”.
В пріоритеті – інфраструктура менш розвинених сіл
Першим півріччям роботи громади Іван Дрогобецький задоволений. Каже, що за 1 квартал вдалося перевиконати його на 112%. Це дозволило переглянути бюджет і збільшити дохідну частину на 600 тисяч гривень. Наразі очікують на інфраструктурну субвенцію і як тільки гроші прийдуть, тут готові братися за ремонти закладів, доріг і всього іншого. Однак, і не чекаючи коштів Кабміну, Полянська громада вже виділила приблизно по півтора мільйона гривень на колишні сільради, які увійшли в ОТГ, щоб закрити найактуальніші потреби.
.jpg)
“Більше уваги будемо приділяти селам, які приєдналися до Поляни, – пояснює голова громади. – Справа в тому, що в Поляні за минулі роки було зроблено багато. Тут хороші дороги, проведена газифікація, водопровід, вуличне освітлення. І школа, й дитсадочок мають автономне опалення.
В інших селах нашої громади картина зовсім інша. Там, як комуністи пішли, ніхто більше й не приходив. Ми повинні максимальну увагу приділити цим селам, щоб люди зрозуміли, що їм дає об'єднання. Поки що не всі розуміють, для чого воно їм, чути нарікання, що, мовляв, ми мали свою сільраду, а тепер не маємо, де ми братимемо довідки і т. д. Втім, люди, які вже зіткнулися з необхідністю отримати довідку, були здивовані рівнем надання послуг у Полянській сільраді. Оскільки у нас цей процес комп'ютеризований, отримання довідок займає кілька хвилин. Зараз ми працюємо над тим, що створити комп'ютерну базу і в інших селах. Гадаю, до кінця року ми це зробимо”.
Попри нерозуміння деяких громадян, пан Іван переконаний, що пройде небагато часу і всі зрозуміють, що об'єднання – це шанс. “Це можливість, якою можна скористатися, а можна втратити. Все залежатиме від роботи депутатів, голови ОТГ й самої громади. Якщо громада має ідею і отримає підтримку ради, то вона має бути реалізована”.
Він розповідає, що сам дещо здивований, як з часу створення Полянської об'єднаної громади сильно активізувалася громадськість. Зокрема, тут створюються громадські організації, які хочуть долучитися до розвитку громади. “До прикладу, нещодавно під патронатом дружини Президента проводилася акція “За чисте довкілля”. Оголошення про акцію ми дали лише в п'ятницю, а вже наступного дня, в суботу, зібралося 200-300 чоловік зі всієї громади, які вийшли прибрати території. Без тиску, без фінансового заохочення люди прийшли і активно працювали”, – розказує голова.
“Ми хочемо не проїдати гроші, а вкладати їх у розвиток”
Зараз Полянська громада розробляє стратегію розвитку до 2030 року. Планується, що в ній буде розроблено декілька моделей розвитку кожного населеного пункту, що входить до громади. До прикладу, в селах Родникова Гута, Родниковка, Плоске, Павлово, Оленево планується розмістити об'єкти виробництва, які дадуть робочі місця та інвестиції у розвиток інфраструктури. Крім того, ведуться переговори з декількома міжнародними фондами про можливість інвестування в інфраструктуру.
.jpg)
Вуличне освітлення в Поляні працює на сонячних батареях. Воно було встановлене кілька років тому завдяки співпраці з програмою розвитку ООН.
“Але в співпраці з фондами ми більше не хочемо стояти з протягнутою рукою, мовляв, дайте нам гроші на ремонт дороги. Ні, ми плануємо заявлятися на участь у таких грантових проектах, які дають можливість будувати об'єкти, створювати робочі місця. Ми не хочемо просто проїдати грантові гроші, хочемо за них розвиватися”, – наголошує Дрогобецький.
Серед проектів, які потенційно можуть бути реалізовані в громаді, голова називає розвиток альтернативної енергетики, будівництво теплиць: ” Зокрема, великий інтерес проявила одна із закордонних компаній по розвитку малої енергетики. У нас є річки, на яких можна поставити міні-гідроелектростанції, є кілька вершин, де постійно дують вітри, завдяки чому можна встановити вітряки.
Ще один серйозний ресурс Полянської громади – земельні паї. Зараз вони пустують, заросли березами й тополями. Люди їх не використовують, бо їм невигідно. В стратегії розвитку громади ми передбачаємо будівництво кількох тепличних комплексів на цих землях. Плануємо, що опалюватися теплиці будуть за рахунок теплової енергії. В лісосіках залишається дуже багато деревних відходів. Ми хочемо переробляти їх у щепу і використовувати для виробництва електроенергії. Але енергію, яка виділяється від спалювання щепи, потрібно кудись дівати, от і хочемо використовувати її для обігріву теплиць. Насправді ідей дуже багато. Зараз свою оцінку перспективності нам мають дати фахівці”.
Футбольний газон на стадіоні Поляни – один з найкращих у всій Закарпатській області.
Ще один амбітний проект, який хочуть реалізувати в Полянській ОТГ вже цього літа – організація повноцінного літнього оздоровлення для місцевих школярів. “Ми спеціально закумулювали бюджетні кошти, приберегли їх до завершення навчального року. Депутати громади прийняли рішення, що цьогоріч школи не збиратимуть кошти на ремонт приміщень – все профінансує громада. Крім того, хочемо організувати літнє оздоровлення. Ви, напевно, добре знаєте, що щорічне літнє оздоровлення є більше формальністю, ніж реальним відпочинком школярів. Денні стаціонари при школах просто дозволяють батькам займатися роботою, поки їхні діти продовжують ходити до школи, яка вже встигла дещо й набриднути протягом навчального року. Тому цього літа ми організуємо повноцінне оздоровлення на базі одного із місцевих санаторіїв. Там діти займатимуться мистецтвом, проводитимуть спортивні турніри, їздитимуть в екскурсії. Оскільки номери в цьому санаторії тримісні, плануємо у кожен номер селити по одному школяру із кожної сільської ради, що увійшли до громади. Щоб вони знайомилися між собою і почали усвідомлювати, що є членами чогось єдиного спільного. Розуміння, що ми всі – члени єдиної громади, потрібно прищеплювати вже в такому юному віці”, – ділиться думками Іван Дрогобецький.
Різноманітні роботи по благоустрою тривають у Полянській громаді невпинно. На момент наших відвідин, тут закінчували будівництво пішохідної доріжки до курортної зони.
“Полянська громада стоїть на вірному шляху”
“Полянська об'єднана територіальна громада умовно складається з двох частин. Перша – це успішна Поляна, яка, як курортне село, завжди жила непогано за рахунок надходжень від курортів. Як відомо, Поляна неодноразово займала перші позиції в різноманітних конкурсах. Була кращою за благоустроєм і т. ін., – коментує експерт Закарпатського регіонального відділення Асоціації міст України Олег Лукша. – Друга частина – села Плоске, Плоский Потік, Родниківка, Родниківська Гута, Оленєво – разюче відрізняються в гірший бік по розвитку інфраструктури, дорожній мережі, бюджетних закладах. Ці об'єкти в занедбаному стані і там немає таких надходжень до бюджету. Поляна взяла на себе зобов'язання вирівняти сільський розвиток. Це ознака того, що вони стоять на правильному шляху. Точно так зробив Тячів, який, об'єднавшись із селами, взявся збалансувати розвиток сіл до рівня, який є у місті Тячів. Власне, у цьому і є перевага громад, що вони вирівнюють всю свою територію до єдиного рівня. В цьому головний смисл реформи і держава підтримує лише такий розвиток.
Полянська громада, створена півроку тому, стала всього третьою на Закарпатті. Зараз громад 5, причому Іршавська та Перечинська були створені зовсім недавно – 30 квітня, коли пройшли вибори. За показником створення громад Закарпатська область – серед аутсайдерів по Україні. І це, на перший погляд, дивно, адже, здавалося б, закарпатці, які часто бувають в сусідніх Словаччині, Угорщині, на власні очі могли пересвідчитися, що розвиток місцевого самоврядування йде лише на користь громадам. Однак виникли інші нюанси, що пригальмовують цей процес.
” Дуже важливе значення має, як до проведення цієї реформи і створення об'єднаних територіальних громад ставиться обласна влада. Справа в тому, що при реалізації реформи одночасно й безповоротно втрачається певна кількість повноважень і коштів, які зараз йдуть через районні державні адміністрації, – пояснює пан Лукша. – Зрозуміло, що це не подобається ні адміністраціям, ні районним радам. В Україні є вже цілі райони, заповнені об'єднаними територіальними громадами, і постає питання про необхідність закону, який би пояснював, чим займатиметься районна влада, адже всі повноваження та кошти переходять на рівень громад. Реформа задумана так, щоб і найжиттевіші послуги переходили ближче до базової адміністративно-територіальної одиниці. Зараз нею є громада. В цьому немає нічого особливого. Так працює Європа і це відповідає Європейській Хартії про місцеве самоврядування”.
Втім, у тому, що рано чи пізно децентралізує буде реалізована, сумніватися не доводиться. Успішні приклади Вільховицької та Тячівської, ентузіазм Полянської, включення в роботу Перечинської та Іршавської громад лише повинні пришвидшити процес, коли все більше людей побачать, які зміни відбуваються, коли отримати можливість самому господарювати в себе вдома.
Юрій Лівак, Про Захід
