“Сільські старости скаржаться, що не встигають виспатися через роботу. Кажуть, що ще ніколи не доводилося стільки працювати в селах”, – жартує секретар Тячівської об'єднаної громади Іван Крічфалушій, презентуючи досягнення, яких вдалося досягти за час існування ОТГ.
.JPG)
Втім, як відомо, в кожному жарті є доля правди. Села, що розташовані навколо Тячева, завжди були дотаційними, жили за рахунок Держбюджету, який покривав лише обов'язкові витрати. На такі ж блага, як дорога, освітлення чи бодай туалети всередині шкіл, а не назовні, в селах навіть не мріяли, просто змирившись, що цього не буде ніколи.
Втім, ситуація кардинально змінилася відтоді, коли місто Тячів разом з навколишніми населеними пунктами Руське Поле, Лази та Тячівка (наголос на “і”. – Авт.) першими на Закарпатті вирішили об'єднатися в єдину громаду. Саме в цій ОТГ, а також у сусідній Вільховецькій, вибори відбулися ще восени 2015 року одночасно з виборами до місцевих рад. Весь минулий, 2016-й, бюджетний рік Тячівська громада діяла як єдине ціле, максимально скориставшись перевагами, що надає статус ОТГ. А тому вже є можливість на власні очі побачити, що ж дає населеним пунктам об'єднання в громади.
“Такого я не пам'ятаю за останні 40 років”
Село Руське Поле, незважаючи на досить велику, як по закарпатських мірках, кількість населення (офіційно – 5243 людей) завжди було суто дотаційним. Староста Василь Мірявець, який раніше двічі поспіль працював сільським головою в Руському Полі розповідає, що бюджет у села на момент об'єднання становив 2,8 мільйона гривень.
Однак власних коштів село могло зібрати не більше 300 тисяч. Все інші отримували у вигляді субвенцій та дотацій. Бюджету вистачало лише на оплату захищених статей – зарплати та газ і світло.
“При об'єднанні ми зробили ініціативні групи від трьох сільрад та міста Тячів. Був складений протокол, в якому, зокрема йшлося про те, що на кожен населений пункт громади виділятиметься 1 мільйон гривень в рік зі щорічним підвищенням на 200 тисяч для розвитку інфраструктури. Коли я почув про таку суму, не повірив. Раніше навіть кілька десятків тисяч на ремонт отримати від райдержадміністрації було майже неможливо”.
Однак реальність перевершила найсміливіші очікування. Протягом 2016 року Руське Поле отримало на розвиток інфраструктури 5,2 (!) мільйона гривень. На 2017-й рік, каже староста, на інфраструктуру село має отримати ще 8,7 мільйона.
Перший об'єкт, який ми відвідали в селі – дитсадок №1. Торік на капітельний ремонт дитсадка було виділено 1,2 мільйона гривень. Повністю роботи тут ще не завершені – потрібно зробити благоустрій території, відремонтувати фасад, вхід. Однак і від того, що вже зроблено, мешканці села, персонал дитячого садка й самі маленькі вихованці в захопленні. Так, капітальний ремонт зроблено у всіх внутрішніх приміщеннях, замінені вікна та двері, підлоги й сходи. Для кожної групи придбали нові ліжечка, білизну подушки та ковдри. Вперше за весь час існування дитячого садка (цьогоріч йому виповнюється 40 років) у ньому зробили внутрішні туалети, поставили нові дитячі унітази й умивальники. З'явилася постійна тепла вода і діти спокійно можуть помитися чи почистити зуби.
.JPG)
“Цьому садочку 40 років, але такого ремонту у ньому не було ніколи”, – не приховує свого задоволення методист дитсадка Світлана Мірявець. – ми потрапили у такі умови, яких ніколи не бачили. Теплота, євроремонти, кухню обміняли, ліжечка, стільчики, меблі дитячі за віком у кожній групі.
Ми б не повірили, що у нас таке взагалі можливо. Без об'єднаної громади цього б і не було”. І тут же починає перераховувати, що б ще потрібно садочку, але зупиняється й наголошує: “Ми за це дуже вдячні”.
Задоволені змінами за останній рік і в сільській школі. Тут ще є багато, над чим працювати, зокрема треба замінити декілька десятків вікон (більшість, втім, уже замінені). Старі вікна, з яких сиплеться сміття, скло потріскане й розбите, а замінити його не можна, бо тоді розвалиться вся віконна рама, наочно показують, в якому стані школа перебувала до початку змін.
Наразі в школі зробили внутрішні туалети і учням не доводиться більше бігати на вулицю.
“Як вам зміни в селі?” – цікавлюся в шкільної вчительки. “Мені дуже подобається, – відповідає вона й багатозначно додає. – Цієї зими нам вже не доводилося відправляти учнів додому через морози”. Раніше в школі частенько доводилося влаштовувати школярам позастрокові канікули, бо в приміщеннях було надто холодно. Вже у минулу зиму такої проблеми не виникло – котельня після ремонту працює справно, а вакуумні вікна не дозволяють обігрівати повітря надворі.
Особливо в школі Руського Поля пишаються новим футбольним полем зі штучним покриттям. Чудовий газон дозволяє не лише проводити уроки фізкультури, але й підходить для проведення змагань. Зовсім нещодавно на ньому відбувся фінал кубку з футболу серед ветеранів.
Неподалік школи видніється гарний новий дитячий майданчик, також зроблений вже за часів існування Тячівської ОТГ. Територія, на якій знаходиться майданчик, потребує благоустрою, і ці роботи також є у планах. В перспективі тут зроблять сільський парк. Зі слів старости, в необхідності парку пересвідчилися, коли побачили, як багато батьків разом з дітьми приходять по неділях до майданчика.
Але, напевно, найбільшою гордістю всіх мешканців є нова асфальтова дорога, яка веде з траси до села й проходить всією його територією. Звичайно, щоб оцінити важливість нової дороги, було б краще побачити її до ремонту. Втім, і так можна здогадатися, що проблема була така ж, як і на більшості шляхів Закарпаття. Місцеві переконують, що було “яма на ямі”. Зараз на рівненькій новій дорозі не знайдеш навіть найменшої латки.
.JPG)
Відродження спортивного життя
Дорогою пишаються і в селі Тячівка, ще одному населеному пункту, який увійшов до Тячівської об'єднаної територіальної громади. З розхвалювання дороги розпочинає староста Тячівки. Втім це й не дивно. Як розказав Іван Молнар, раніше дорога була настільки розбита, що перевізники не хотіли по ній їздити. 
І це страшенно заважало людям в сполученні. Мешканці Тячівки банально не могли добратися до райцентру, від якого їх відділяє всього три кілометри. На маршруті працював лише один напіврозбитий автобус, який “полюбляв” ламатися в дорозі. А навіть якщо й не ламався, шлях до Тячева забирав близько 20 хвилин. Зараз по маршруту в день їздить 7 рейсів маршрутки. Дорога забирає приблизно 5 хвилин.
Загалом дорога, збудована минулого року, тягнеться на 8 кілометрів. Коштував цей інфраструктурний проект 6 мільйонів гривень. Цей шлях об'єднав Тячівську громаду в прямому сенсі слова. По цій дорозі ви маєте можливість об'їхати всі населені пункти ОТГ. Напевно, зайве й зауважувати, що це дуже сприяє єднанню громади, допомагає мешканцям різних сіл усвідомити себе єдиною спільнотою.
Окрім центральної дороги в Тячівці зробили також шлях, що веде до школи. Вулиця так і називається Шкільна. Заасфальтували також вулицю Селянську.
Втім, найбільше радіють у Тячівці ремонту сільського клубу, який вже практично розвалювався під тиском років та недогляду. Завідуюча клубом Анна Молнар не може стримати своїх емоцій, розповідаючи про оновлений клуб. 
Каже, 45 років займається ним і в останні десятиліття все трималося винятково на її ентузіазмі. Вона оббивала пороги відділу культури Тячівської райдержадміністрації, але грошей на ремонт так ніколи й не отримала. Відмови їй пояснювали тим, що клуб у Тячівці – присілковий, а гроші йдуть на підтримку районних.
Так би клуб з часом і розвалився, якби на об'єднана територіальна громада. Анні Молнар виділили гроші на капітальний ремонт і клуб отримав друге життя. Його зробили багатофункціональним. Зараз тут можна проводити різноманітні мистецькі заходи, дивитися фільми (встановлений проектор), пограти в пінг-понг. Але найголовніше – заняття спортом. В оновленому клубі відкрили три спортивні секції – з греко-римської боротьби, настільного тенісу та гімнастики. З дітворою Тячівки займаються досвідчені тренери та вихователі.
Сільський староста сповнений ентузіазму і вірить, що в Тячівці буде зроблено ще набагато більше. “Колись у нас тут були величезні сади – яблука, сливи, черешні. Соки з наших фруктів пили у цілому Союзі. З часом це все занепало. Люди вже не дуже хочуть займатися садами. Але зараз хочемо розчистити сади. Може знову будемо заробляти на соках”, – ділиться він планами.
“Тепер у нас, як у місті”
Третє село, яке входить до Тячівської ОТГ – це Лази. Також до колишньої Лазівської сільради входило село Округла. Зараз обома селами опікується староста Василь Ключкей.
На момент нашого приїзду тут кипить робота. Тривають ремонти сільради, сільської амбулаторії, всі коридори приміщення закладені будматеріалами та вакуумними вікнами, які невдовзі встановлять на будівлі.
“За часів незалежності у нас такого не було ніколи”, – розповідає пан Ключкей. .JPG)
Він, як і його колеги з інших сіл, згадує нову дорогу, а також наголошує на встановленні вуличного освітлення. На освітлення в Лазах витратили понад мільйон гривень. Зате тепер, кажуть мешканці, вони більше не переживають, як добратися додому затемна.
“Уявляєте, йдете вночі, а світло, як вдень. У нас тепер не гірше, ніж у місті”, – ділиться враженнями директорка Лазівської школи. До речі, освітяни села теж не можуть скаржитися на брак уваги з боку влади. За рахунок бюджету ОТГ зробили ремонти в освітніх закладах Лазів та Округлої, в Лазівській ЗОШ замінили котел і придбали новий комп'ютерний клас на 11 комп'ютерів. Попередні, старіші, комп'ютери вирішили передати до початкової школи, тож відтепер лазівські школярі можуть отримувати комп'ютерну грамотність вже з перших класів. Крім того, в комп'ютерному класі встановлені проектор та інтерактивна дошка.
Загалом, зміни в селі видні на кожному кроці – ось новий дитячий майданчик, ось свіженькі гарні автобусні зупинки, а он у тій будівлі явно недавно встановлені вакуумні вікна.
В планах громади – будівництво дороги, яка об'єднає Тячівську ОТГ із Вільховецькою. Якщо дорогу зроблять, це скоротить час добирання з Вільхівців до Тячева десь в два рази. Як бачимо підвищення мобільності жильців у громадах Тячівського району вважають дуже важливим завданням.
Роботи – до 2025 року
Що стосується самого Тячева, то це місто розпочало свій бурхливий розвиток задовго до старту реформи децентралізації. І нині багато хто називає його в числі найкращих міст Закарпатської області. Пов'язують розквіт невеличкого міста із його багаторічним міським головою Іваном Ковачем.
Іван Іванович вже 11 років керує Тячевом, а півтора року тому очолив і новостворену об'єднану громаду. Його перемога на виборах сумнівів не викликала. І результати виборів лише підтвердили величезний авторитет пана Ковача – він набрав близько 93% голосів. Зокрема, масово підтримали його кандидатуру й мешканці сіл, які не могли не помітити позитивних змін у райцентрі.
Створення об'єднаної територіальної громади стало для Івана Ковача та його команди новим викликом, експериментом. Нині пан Іван Ковач і не приховує, що стати першою об'єднаною громадою на Закарпатті було непросто.
“Першим завжди бути складно, особливо коли це стосується реформ. Ми дуже вдячні усім, хто нам допоміг при створенні громади – це Асоціації міст України, Мінрегіонбуду. Бюджет об'єднаної громади зріс у кілька разів. До об'єднання загальний бюджет усіх тих 4 сіл складав близько 300 тис, при тому, що була потреба для утримання закладів на 4,5 млн грн. Тепер цифри 2016-го року, кошти, які ми направили кожному з населених пунктів – від 5 до 6 млн додаткових коштів (кожному селу. – Авт.) на розвиток інфраструктури”, – розповідає він.
Нині сміливо можна стверджувати, що сміливий крок тячівців цілковито виправдався. Поки інші села ще лише приглядаються, чи потрібно їм з кимось об'єднуватися і чи варто приєднуватися до реформи, Тячівська громада активно розвивається. Сюди приїжджають багато депутатів, сільських голів. Вони вивчають досвід тячівців і розмірковують над створенням власних громад.
Сам Тячів теж продовжує розвиватися й розбудовуватися. Зокрема, завершуються ремонтні роботи в приміщенні, де невдовзі запрацює Центр надання адміністративних послуг об'єднаної громади, закінчують будівництво великого багатофункціонального комплексу на 500 посадочних місць. Ну й крім того, у Тячеві не припиняються поточні ремонтні роботи, ще залишилося заасфальтувати кілька доріг, вирішити інші господарські питання.
Головне – аби були кошти. А їх, каже голова громади, чимало. Допомагає, як державна субвенція на розвиток інфраструктури, так і власні податкові надходження. Після реформи 60% податків залишаються громаді. В 2016 році це становило 18 мільйонів гривень. “За ці кошти є змога закрити витрати на реконструкцію і ремонти, покращити інфраструктуру міста і інших населених пунктів. Якщо об'єднані громади будуть іти таким темпом, то через 3-4 роки об'єднані громади набудуть такого вигляду, якими б їх хотіли бачити мешканці”, – розказує Іван Ковач.
І це, напевно, найголовніше. Голова і старости не сприймають досягнення минулого року як несподіване щастя. Планів розвитку у громади ще багато і тут усвідомлюють, що гроші на їхню реалізацію будуть. За підтримки фонду “Відродження” для Тячівської об'єднаної громади була розроблена стратегія розвитку до 2025 року. Зараз всі роботи виконуються згідно з цією стратегією.
Високо оцінив досягнення Тячівської ОТГ і перший заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України В'ячеслав Негода, який нещодавно відвідав Тячівську громаду. На його думку, позитивний приклад тячівців легко розвінчує всі негативні міфи, які створюються навколо децентралізаційної реформи. Достатньо просто приїхати в громаду, щоб зрозуміти, наскільки об'єднання сприяє розвитку населених пунктів. “Закарпаття має стати одним із регіонів, який активно впровадить принципи європейського самоврядування”, – каже пан Негода.
Не забув він дорікнути й посадовцям, які гальмують процес децентралізації: “Закарпаття – єдина в Україні область, у якій не затверджено перспективний план, і справа геть не в тому, що його немає. А в принципі у тому, що немає орієнтиру для тих громад, які прагнуть об'єднання. Думаю, що на найближчій сесії депутати облради підтримають внесений проект, головне – розпочати процес”.
В Закарпатській області процес децентралізації проходить повільно. За кількістю створених громад край – третій з кінця. Аутсайдером є Київська область з двома громадами, в Луганській досі створили лише 4. Харківська і Закарпатська області мають по 5 громад. Для порівняння, на Тернопільщині діє вже 36 громад, на Дніпропетровщині об'єдналися 34 громади, У Хмельницькій області створено 26 громад, у Вінницькій – 24.
Хто винен у повільному процесі децентралізації Закарпаття – питання дискусійне і, напевно, не настільки важливе. Головне, що процес потроху пішов із мертвої точки. А приклад Тячівської громади для інших сіл та міст безумовно є найяскравішим доказом того, що гуртом – легше.
Юрій Лівак, Про Захід
