Керівник Департаменту економічного розвитку і торгівлі Закарпатської ОДА Денис Ман – це один із прикладів того, як вчорашній “свій хлопець”, молодий громадський активіст отримав можливість влитися у владу і показати, як можна не лише кричати про зміни, а і працювати задля них. “Про Захід” дізнався, хто раніше за Дениса приходить на роботу в ОДА, чи цькують його старі чиновники за молодий вік та коли йому востаннє дякували за роботу.
– Денисе Миколайовичу, давайте коротко підіб'ємо підсумки цьогорічного туристичного сезону. Чи вдалося нам прийняти у себе мільйон туристів, як це амбітно планувалося навесні?
– Якщо туристами називати людей, які приїздять організованими групами, то ми досягли цього ще у листопаді. Якщо брати тих туристів, котрі зупинялися на Закарпатті хоча би на одну ніч, то вийде цифра десь у півмільйона туристів. І це в нас лише починається зимовий сезон, який теж обіцяє бути щедрим на відпочивальників. Нещодавно в ОДА проводили зустріч з керівниками районів, де працюють витяги, і вони запевнили, що все до лижного сезону готове, місця заброньовані задовго до зими, тому чекають лише снігу. Тобто, якщо говорити загалом, то цей рік був для туристичного Закарпаття надзвичайно вдалим. За різними соціологічними опитуваннями нашу область цьогоріч визнали першою в країні за бажанням туристів приїхати до нас.
.jpg)
– Нещодавно ви оголосили про створення туристичної організації. Чим вона займатиметься і для чого створена?
– Регіональна туристична організація Закарпаття буде юридично зареєстрована вже незабаром. Це об'єднання різних учасників туристичного ринку, як-от туроператорів і поодиноких учасників ринку, починаючи від екскурсоводів, закінчуючи готелями, перевізниками і представниками влади, які відповідають за напрямок туризму. Тобто, це майданчик для комунікації, для покращення всієї системи надання туристичних послуг на Закарпатті.
– До весни цього року ви займалися в ОДА виключно туризмом, потім пішли на підвищення й очолили Департамент економічного розвитку і торгівлі, до складу якого входить і управління туризму та курортів. Тобто, зараз ви вже не можете приділяти туризму стільки уваги, як раніше, відповідаєте за ширші напрямки.
– Так, сфера економічного розвитку значно ширша і дуже цікава, але й важка, бо тут зібрані всі питання збалансованого регіонального та соціального розвитку краю. І нема одного алгоритму дій, щоб подолати проблеми різних районів області. Питання лісової галузі теж частково нас стосуються, дорожня – так само. Тобто загалом департамент адмініструє цілий ряд економічних програм і відповідає за те, як розвивається Закарпаття і як воно має розвиватися.
Щодо туризму, то я справді не можу приділити йому стільки часу, як би того хотілося. Але з усіх сил намагаюся, менше сплю. Бо на початку року я взяв у цій роботі насичений темп, поставив високі планки, і не хотілося би зараз залишити з того щось нереалізованим. Поки встигаємо зробити все, що запланували.
.jpg)
– Вам доводилося чути дорікання за високу посаду у такому молодому віці?
– Спочатку у старших колег, може, й була якась недовіра до того, чи “потягну” цей напрямок роботи, але з часом, мені здається, я довів, що можу ефективно виконувати свої обов'язки. Немає якоїсь однієї точки, коли можна сказати, що людина готова. Світ так динамічно розвивається, що треба бути дуже гнучким, постійно вчитися. Бо людина, яка каже, що все на своїй посаді знає, зупинилася, або їй це перестало бути цікавим.
Звичайно, і у моїй роботі можуть бути промахи, від них ніхто не застрахований. Тому у мене є компетентні заступники, до слова яких я завжди прислуховуюся. Принаймні від керівництва жодного разу претензій до своєї роботи не чув. Молоді треба давати шанс.
–А посада не заважає вам бути хорошим обласним депутатом?
– Не знаю, як і відповісти на це питання. Я розумію, що мої виборці на Перечинщині, котрі голосували за мене на виборах 2015 року, покладали на мене надії, і разом з тим намагаюся не використовувати своє службове положення при вирішенні питань, пов'язаних з депутатською роботою. Нею займаюся переважно у вихідні дні і в позаробочий час. Хоча часто ці дві функції між собою перетинаються, бо наш департамент представляє програми соціально-економічного розвитку. Проте, за перший рік роботи депутатства я вже відзвітував перед громадою району.
.jpg)
– Коли ви останній раз відпочивали на Закарпатті не як чиновник, а як простий турист, та, щоб ніхто не знав, хто ви?
– Хороше питання, бо я справді в районах маю багатьох друзів чиновників, котрі часто запрошують до себе. Я намагаюся відмовлятися від таких пропозицій. Та й, чесно кажучи, не маю зовсім часу для того, щоб поїхати кудись відпочити. Останній раз інкогніто відпочивав на Міжгірщині з дружиною десь півтори роки тому.
.jpg)
– О котрій ви приходите на роботу?
– Майже щодня о сьомій.
– Перший з усіх чиновників?
– Ні. Перший завжди Геннадій Геннадійович Москаль приходить. Кажуть, якщо доводиться працювати понаднормово, це значить, що робота всього підрозділу не налагоджена нормальним чином. Але в моєму випадку справді є стільки роботи, хочеться приділити уваги всім галузям і стільки всього зробити, проконтролювати, не пустити на самоплив, що мушу і починати раніше, і засиджуватися допізна, і по суботах працювати.
– Скільки часу найдовше не виходили з робочого кабінету? Добу сиділи?
– Ні, добу не сидів. Ще є куди тягнутись.
– Згадайте початок своєї роботи в ОДА. Не йшли ви туди з бажанням щось кардинально змінити у роботі і бюрократичних підходах?
– Було таке справді, ще в управлінні молоді і спорту. Першим бажанням було всі ті стоси паперів викинути з шостого поверху адміністрації. Всі ті візи, узгодження, погодження, переношування одного папірця з кабінету в кабінет здавалися зайвими і непотрібними, але в процесі роботи я зрозумів, що на превеликий жаль, без цієї бюрократії на сьогоднішній день уявити собі роботу адміністрації (та й усіх інших установ і інстанцій) неможливо. Має відбутися перехід на електронне врядування. Але воно не може бути на рівні одного департаменту, це мають прийняти всі органи виконавчої влади без винятку. Там, де можна автоматизувати процес, ми це робимо.
.jpg)
– Коли вам останній раз дякували за роботу?
– Сьогодні. Зайшла людина, котра раніше працювала у туристичному бізнесі. Жінка просто подякувала за позицію по будівництву на вулиці Духновича та й в цілому за роботу в галузі.
– А сварили за роботу?
– Так, в першу чергу як депутата. Коли не можеш одразу вирішити проблему, коли розумієш, що залежиш від ситуації навколо і не можеш на неї вплинути, з'являється певна розгубленість. Але я не з тих, хто опускає руки, навіть якщо щось не вдається зробити. Буду шукати інші виходи.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Про Захід”
