80-річна операційна: як у Берегові хірурги працюють серед майже музейних експонатів

До Дня медика “Про Захід” вирушив у Берегово. Саме там, у хірургічному відділенні Берегівської районної лікарні, досі діє операційна, у якій майже все (окрім сучасної техніки та, звичайно, інструментів) збереглося з початку минулого століття.

Про цю операційну мешканці Берегівщини розповідають чимало легенд. Мовляв, операційний стіл у ній не звичайний, а “щасливий”, бо на ньому не помирав ще жоден пацієнт. Тож коли потрібно оперувати дуже “важкого” хворого, його спеціально везуть до старої операційної на той “щасливий” стіл.

Та, на жаль, завідувач хірургічним відділенням ЦРЛ, кандидат медичних наук Валерій Кустрьо лише посміявся з цієї легенди. По-перше, сказав він, навіть найважчі пацієнти із незворотними змінами, яким виконують так звані “операції відчаю” (що, на щастя, буває дуже рідко), помирають як правило, не на операційному столі, а вже після хірургічного втручання. А по-друге, якби лікарня мала такий чарівний стіл, то люди на Берегівщині, мабуть, жили би вічно. Причому виявилося, що стіл той не лише не чудодійний, а ще й не оригінальний, хоча теж зовсім не молодий. Цим він і вписується в загальний антураж старої операційної, в якій майже все інше так і дихає історією – тільки не пильною, а стерильною.

Загалом цей корпус районної лікарні збудували у 1936 році. Тодішній головний лікар Святополк Веселий, котрий приїхав до Берегова з Праги, фактично був організатором тривалого реформування цього медичного закладу. Як він згадував, у 1920 році, коли став у Берегові до роботи, лікарня була вкрай запущеною. “Клозетні сосуди, які двічі на день виносив циган, розносили приміщенням нестерпний сморід, опалення проводилося дровами в кожному окремому приміщенні, тому всі кімнати і коридори були повні диму і кіптяви, електрична проводка із залізних воєнного часу дротів була небезпечна і часто виходила з ладу, а саморобні ліжка були встелені солом'яними матрацами”, – писав у спогадах про ті часи Святополк Веселий.

Зусиллями цієї людини лікарня у Берегові поступово оновлювалася і ремонтувалася, туди прийшли працювати чимало молодих спеціалістів, а кількість пацієнтів за статистичними даними збільшилася з двох тисяч на рік у 1920-му до 9500 у 1936-му. Це, однак не означає, що люди почали більше хворіти, – такі цифри говорять лише про більшу довіру до лікарів.

Поворотним для лікарні став 1936-й, коли посеред молодого парку звели новий хірургічно-гінекологічний корпус, або, як тоді казали, павільйон.

На вході красувалася бронзова табличка, з якої відвідувачі могли дізнатися, що будівлю звели у часи управління краєм земського президента Антоніна Розсипала. Кажуть, нова лікарня була найсучаснішою у всій тодішній Східній Європі. Її обладнали за останнім словом тодішньої медицини, а всередині, щоб покращити настрій хворим, всі стіни принципово були не білими, а пофарбованими у м'які відтінки жовтого, синього, зеленого і рожевого кольорів.

У партері (фактично нульовому поверсі) знаходилося відділення септичної хірургії, на першому – асептичної хірургії, на другому – гінекологічно-пологове відділення, а на третьому жили монахині, котрі протягом багатьох років допомагали лікарям в якості медсестер доглядати за хворими. Там же, на останньому поверсі, обладнали великі тераси для прогулянок. На них хворі могли гуляти, а щоб їм у літні дні не було спекотно, на даху виставляли великі кольорові парасольки, під якими можна було посидіти та відпочити. Загалом павільйон був розрахований на 253 ліжка, однак їх не вистачало вже в ті роки, адже до нової лікарні, яка обслуговувала всі притисянські округи, приїздили хворі здалеку.  

Нині на дах хворих не випускають, прогулюються вони в тіні парку, посеред якого стоїть хірургічний корпус районної лікарні. Кольорових стін тут також більше немає, а бронзову табличку з подякою Розсипалу на вході замінила охоронна табличка, яка повідомляє, що корпус лікарні є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Але повернімося до відомої операційної. Загалом їх тут дві, однак “верхня” (на другому поверсі) зберегла автентичність краще за нижню. Нас із завідувачем хірургічного відділення Валерієм Кустрьо зустрічає старша медсестра Вікторія, котра розсуває старі дерев'яні двері, що вірою і правдою служать тут ось уже 80 років. Над входом до операційної прироблена маленька лампочка, колись вона світилася, показуючи, що зараз триває операція. Нині її не використовують – підходи змінилися, але демонтовувати її не хочуть.

“Ви питали про “щасливий” операційний стіл – ось він. Як я вже казав, нічого особливого насправді у ньому немає, бо людині, котрій потрібна операція, тут допомагає не стіл, а персонал. Подивіться на конструкцію цього приміщення: великі вікна переходять у частково скляну стелю, через це в операційній завжди дуже багато світла. Вікна, чудові міцні кахлі, які прекрасно витримують обробку антисептиком, – все це старе.

Деякі меблі у нас тут теж залишилися фактично без змін з 1936 року. На цих стільчиках сиділо вже кілька поколінь хірургів. Оперуємо ми стоячи, але між операціями любимо присісти на ці старовинні стільці, вони зручні і ніколи не ламаються, – розповідає Валерій Кустрьо.

– Під вікнами можна побачити старі кондиціонери. Такі тут були встановлені лише в операційних залах і, до слова, досі працюють – ми не так давно заради цікавості перевіряли. Там діють два шумні двигуни, які закачують ззовні повітря. На жаль, нині  вони вже малоефективні, тому у залі встановлений сучасний кондиціонер. Але конструкція цікава.

А це, мабуть, у 1936-му була гордість лікарні. Це допоміжне приміщення називається стерилізаційною. У ній можна побачити автентичні вбудовані металеві меблі, якими ми користуємося донині. Скільки вже років минуло, а вони не іржавіють і блищать, як новенькі. Тут на стіні навіть табличка висить, з якої можна зрозуміти, що меблі ці виготовили на підприємстві в Брно-Комаров”.

Ця табличка, до слова, не єдине у цій операційній згадування про Брно-Комаров. З того, що вдалося з'ясувати редакції, стало зрозуміло, що металеві меблі, ємності і конструкції свого часу привезли до Берегова з одного з районів чеського міста Брно – Комарова. У тій місцевості досі працює фірма “Aparatea”, яка нині спеціалізується на виготовленні якісних металевих різців для машин, що працюють з деревиною. Очевидно, саме це підприємство колись виробило обладнання для операційної берегівської лікарні.

Іншим цікавим “експонатом” у так званому оперблоці є журнали від 1926 року, в яких тогочасні хірурги записували відомості про кожного хворого. Гортаючи ці грубі фоліанти із записами чеською та угорською мовами, можна побачити, що, до прикладу, у 1926-му, тобто ще до будівництва всього хірургічного корпусу, в лікарні працювали 3-4 хірурги, котрі оперували близько 10-ти хворих на місяць. Нині, якщо порівняти, у двох операційних лікарні проводять по 70-80 операцій на місяць. Однак хірург із багаторічним стажем Валерій Кустрьо зізнається: тоді хірургам працювати було важко, без нормальної анестезії, сучасної техніки, діагностичної апаратури та нинішніх  досягнень науки кожна операція перетворювалася на справжню боротьбу за життя людини. Хоча варто сказати і про те, що складність оперативних втручань, які виконують сучасні хірурги, набагато більша, ніж у минулі часи, тож, звісно, боротьба хірургів за життя людини продовжується і нині.

Та хоча сучасної техніки у хірургів початку минулого століття і не було, вони використовували такі інструменти, якими користуються у берегівській лікарні і нині. “Частину ми використовуємо, а частина знаходиться в резерві. Ми той інструментарій називаємо “американерами”, бо він, здається зроблений був у США. Є у нас, наприклад, затискач оригінальний, який ми постійно використовуємо. Ви тільки уявіть собі: мимо нього пройшла вже ціла епоха удосконалення медичних інструментів, а він незмінно працює, міцний, зручний і надійний. Ми його дуже цінуємо.

Є й інші інструменти, але ними ми вже майже не користуємося. Скальпелі старі теж не використовуємо, зараз кожне втручання проводять за допомогою одноразових скальпелів. На щастя, наша лікарня йде в ногу з часом, а головний лікар Іван Володимирович Малеш старається забезпечити нас сучасною прогресивною апаратурою та інструментами, тому якщо ми нині і використовуємо старе, то ніяк не з безвиході, а лише через його найкращу якість”, – розповів Валерій Іванович.

У допоміжних приміщеннях операційної зберігають ще багато речей родом з 1936-го. Наприклад, старовинний німецький фільтр для очищення спирту, який був потрібен тодішнім лікарям, щоб отримати ідеально чистий спирт для операційних потреб.

А от в самій операційній погляд одразу зупиняється на яскравому величезному термометрі, який висить на стіні від першого дня роботи нового корпусу лікарні. Він вже не показує температуру, тому одразу під ним працівники повісили ще один – сучасний і маленький. Але старий термометр не знімають, кажуть, що просто дуже його полюбили і вже не уявляють без нього свого місця роботи.

Дивно, але поруч із цими старими речами в операційній цілком гармонійно виглядають сучасні медичні апарати. Біля старого термометра – новенький лапароскоп, сучасна дихальна апаратура, операційна лампа, апарат для аспірації, комплекти сучасних інструментів тощо, на старих металевих меблях стерилізаційної – нові пристрої для стерилізації інструментарію. Старе переплелося з новим, але разом виконують одну й ту ж функцію – допомагають людям знову стати здоровими.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Про Захід”